Холодний Петро Петрович
| Петро Петрович Холодний | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
22 липня 1902 Київ, Російська імперія | |||
| Смерть | 24 січня 1990 (87 років) | |||
| Ґлен Спей, Нью-Йорк, США | ||||
| Жанр | ікони, вітражі, мозаїки | |||
| Навчання | Київське художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | кубізм, конструктивізм, монументальна іконографія в неовізантійському стилі | |||
| Батько | Холодний Петро Іванович | |||
| У шлюбі з | Лівицька-Холодна Наталя Андріївна | |||
|
| ||||
Холодний Петро Петрович, молодший (22 липня 1902, Київ, Російська імперія — 24 січня 1990, Ґлен Спей, Нью-Йорк, США) — один з найвизначніших[сумнівно ] українських митців XX століття, який особливо відзначився як маляр та графік. Тематика його творчості — це ікони, вітражі, мозаїки.[1] Син Петра старшого.
Біографія[ред. | ред. код]
Петро Холодний (молодший) народився в Києві в 1902 році. Вже з молодих років він знайомився близько з мистецтвом. Батько його — Петро Холодний (старший), асистент і викладач фізики у Київські політехніці, й за Центральної Ради, Гетьманату та Директорії товариш (заступник) міністра народної освіти, багато часу присвячує малярству, а в 1920 році змушений податися на еміґрацію.[2]
Петро Холодний (молодший) мистецьку освіту здобув в Українській студії пластичного мистецтва у Празі (1926–1927) і в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві (1928–1934); після студійних подорожей до Італії і Франції (1935) — асистент у тій самій Академії (у М. Котарбінського), викладач рисунку й технік темпери.[2] Виконував ілюстрації для альманаха «Сонцецвіт».
Член українського мистецького гуртка «Спокій» та АНУМ, був учасником численних виставок у Львові,Варшаві, Берліні, Будапешті, Брюсселі та в Раперсвілі у Швайцарії. Після війні перебував у Німеччині, звідки 950 р.п ереїхав до США і там став почесним членом Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА).[2]
Був одружений з відомою поетесою Наталією Лівицькою.
Помер 24 січня 1990 року в Ґлен Спеї (англ. Glen Spey) — українському поселенні неподалік від Нью-Йорка), США.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько — Холодний Петро Іванович (1876—1930)
- Дружина — Лівицька-Холодна Наталя Андріївна (1902—2005)
- Донька — Холодна-Харина Леоніда Петрівна (1925) (в сім'ї скорочено — Іда)
- Зять — о. Михайло Харина, священник Українського католицького собору Покрови Пресвятої Богородиці в Торонто[3]
- Троє онуків. Один з них Харина Андрій Михайлович (1951), художник
Творчість[ред. | ред. код]
Тематика творчості Холодного — ікони, вітражі, мозаїки.
Головні його праці монументального характеру в неовізантійському стилі: іконостас і мозаїки в церкві св. Андрія (Баунд-Брук, Нью-Джерсі), вітражі і мозаїки (1964–1965) у церкві св. Івана Христителя (Ньюарк, Нью-Джерсі), ікони в церквах Гантеру (Нью-Йорк, 1963–1964), Ґлен Спей (Нью-Йорк, 1969), у Трентоні (Нью-Джерсі), вітражі в церкві св. Юрія (Нью-Йорк), іконостас української католицької церкви в Лурді (Франція).
Проте Холодний як митець — різносторонній, видатно працює також у ділянках краєвиду і фігуральної композиції, включно до зображень жуків у збільшеній формі на основі власної ентомологічної колекції.
На творчості Холодного помітні впливи модерних течій, насамперед кубізму та конструктивізму, тим самим він наближається до школи Михайла Бойчука.
У прагненні до максимального спрощення форм Холодний органічно поєднує візантійські традиції пласкости й насичености кольорів з модерними течіями малярства. Вирішальним у нього є завжди ритмічне звучання гри ліній і логічне дотримання законів формальної гармонії.
Холодний є також майстром книжкової графіки, довголітнім ілюстратором журналу для дітей «Веселка». У дрібній графіці (екслібриси, фірмові знаки, монограми), ориґінальній у змісті й формі, відзначається елеґантною легкістю лінії.
Холодний учасник численних виставок ОМУА, зокрема в Детройті (1960).
У музеї в Ньюарку (1977); мав індивідуальні виставки в Нью-Йорку, Філадельфії (1973 і 1977), в Чикаго (1977) і ретроспективну виставку в його 80-ліття (1982) у Нью-Йорку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тарас Балда. «Холодний Петро Петрович (1902—1990)» «Музейний простір України»
- ↑ а б в Певний Богдан «Петро Холодний-молодший», «Крилаті», журнал українського юнацтва, Листопад 1969, ч.11, ст.1–4
- ↑ Історія Собору — Український Католицький Собор Покрова Пресвятої Богородиці. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Євген Блакитний про Петра Холодного Молодшого // Наше життя. — 1982.- № 9.
- Святослав Гординський. Петро Холодний, мол. — традиціоналіст і новатор // Нотатки з Мистецтва. — 1990. — № 30.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Роман Яців. Марія і Петро Холодні: творчі долі дітей міністра народної освіти УНР // День. — 2020. — 21 травня.
Посилання[ред. | ред. код]
|
