Плужанська волость
| Плужанська волость | ||||
 | ||||
| Центр | Плужне | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 7912 (1885) | |||
| Населення | 7161 осіб (1885) | |||
| Густота | 82.9 осіб / км² | |||
| Наступники | Плужнянський район | |||
Плужанська волость, (Плужнянська) — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Плужне.
Історія[ред. | ред. код]
Плужанська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.
18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі Плужанська, відійшли до Заславського повіту УСРР.[1]
7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Плужнянського району, Шепетівської округи.[2]
Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Ізяславського району, Хмельницької області.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
Дані на 1885 рік[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік складалася з 9 поселень, 6 сільських громад. Населення — 7161 особа (3568 чоловічої статі та 3593 — жіночої), 475 дворових господарств[3].
| Площа, десятин | У тому числі орної, десятин | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 4639 | 2952 |
| Приватної власності | 3124 | 2150 |
| Казенної власності | — | — |
| Іншої власності | 149 | 91 |
| Загалом | 7912 | 5193 |
Основні поселення волості:
- Плужне — колишнє власницьке село за 18 верст від повітового міста Острог, 2009 осіб, 169 дворів, православна церква, католицька каплиця, школа, постоялий двір, шинок, крамниця (лавка), 2 водяних млини, лісопильний завод.
- Дертка — колишнє власницьке село, 135 осіб, 15 дворів, постоялий двір, водяний млин, смоляний завод.
- Добрин — колишнє власницьке село, 645 осіб, 78 дворів, православна церква, школа, постоялий двір.
- Майдан — колишнє власницьке село, 135 осіб, 10 дворів, постоялий двір, водяний млин, пивоварний завод.
- Мала Радогощ — колишнє власницьке село, 80 осіб, 7 дворів, православна церква, постоялий двір, водяний млин.
- М'якоти — колишнє власницьке село, 1175 осіб, 115 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, 2 водяних млини.
Дані на 1906 рік[ред. | ред. код]
Станом на 1906 рік волость налічувала 31 поселення: в тому числі 5 сіл, 12 селищ, 6 колоній, 8 хуторів, фільварків і урочищ. Населення становило — 14160 осіб. Поселення налічували — 2544 дворових господарств.[4]
| № з/п | Назва | Статус | Число дворів | Число жителів |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Плужне | село, волосне правління | 434 | 2302 |
| 2 | Борисів | село | 550 | 2899 |
| 3 | Більчин | село | 151 | 643 |
| 4 | Гнійниця | село | 191 | 1010 |
| 5 | М'якоти | село | 329 | 1767 |
| 6 | Болотинь | селище | 75 | 710 |
| 7 | Бродок | селище | 9 | 54 |
| 8 | Війтівці | селище | 58 | 430 |
| 9 | Дертка | селище | 31 | 464 |
| 10 | Калетинці | селище | 41 | 184 |
| 11 | Майдан | селище | 40 | 565 |
| 12 | М'якітський-Клиновець | селище | 12 | 60 |
| 13 | Радогощ Мала | селище | 43 | 237 |
| 14 | Сивір | селище | 21 | 214 |
| 15 | Співак | селище | 18 | 71 |
| 16 | Сторониче | селище | 51 | 323 |
| 17 | Хотень | селище | 220 | 760 |
| 18 | Кустарна (Сторониче) | колонія | 42 | 236 |
| 19 | Лелева | колонія | 26 | 144 |
| 20 | Лісна | колонія | 52 | 267 |
| 21 | Михайлівка | колонія | 48 | 264 |
| 22 | Станіславівка | колонія | 46 | 261 |
| 23 | Ядвігин (Ядвоніно) | колонія | 44 | 233 |
| 24 | Даньковка | хутір | 1 | 10 |
| 25 | Забавка | хутір | 1 | 7 |
| 26 | Копані | хутір | 2 | 7 |
| 27 | Лемеші | хутір | 2 | 7 |
| 28 | Лиски | хутір | 1 | 3 |
| 29 | Півнева Гора | хутір | 2 | 10 |
| 30 | Нево | урочище | 1 | 3 |
| 31 | Лиса Гора | фільварок | 2 | 15 |
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 22 липня 2012.
- ↑ Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 177-188. Архівовано з джерела 19 грудня 2014
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.) [стор. 190–191, 232]
- Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 177-188.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||