Право ґрунту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Право ґрунту чи принцип права ґрунту або ж права землі (лат. jus soli) — принцип набуття особою громадянства за місцем народження, незалежно від громадянства її батьків.

Право ґрунту набуло поширення у феодальну епоху, факт народження на території, підвладній конкретному суверену, встановлював правовий зв'язок підданства. Цей принцип домінував у Європі до кінця XVIII ст.

Принцип права ґрунту дістав широке застосування в законодавстві тих країн, які були зацікавлені у збільшенні чисельності свого населення шляхом залучення іммігрантів (США, Великобританія, Бразилія тощо). У більшості держав цей принцип почав застосовується в поєднанні з принципом «права крові».

Джерела[ред.ред. код]

  • Шаповал, В. М. Конституційне право зарубіжних країн: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів і фак. — К. АртЕк: Вища школа, 1997. — 262 с. — ISBN 966-505-075-3


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.