Пумпур Петро Іванович

Петро Іванович Пумпур
латис. Pēteris Pumpurs
Прізвисько	Полковник Хуліо
Народження	25 квітня 1900(1900-04-25) Платерська волость, Ризький повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Смерть	23 березня 1942(1942-03-23) (41 рік) Саратов, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Громадянська війна в Іспанії Радянсько-фінська війна
Нагороди
Пумпур Петро Іванович у Вікісховищі

Петро Іванович Пумпур (латис. Pēteris Pumpurs; 25 квітня 1900 — 23 березня 1942) — радянський військовик, генерал-лейтенант авіації (1940), Герой Радянського Союзу (1937).

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1941).

Життєпис

Народився в селянській родині. Латиш. Закінчив церковнопарафіяльну школу та два класи ремісничого училища. Наймитував, працював учнем слюсаря, помічником шофера.

Початок військової кар'єри

У травні 1918 року добровільно вступив до лав Червоної армії. Учасник Громадянської війни в Росії: був помічником шофера в авіаційних загонах на Східному, Південному, Південно-Західному і Західному фронтах. Член РКП(б) з 1919 року.

1924 року закінчив Єгор'євську військову теоретичну школу льотчиків і того ж року — 2-гу Борисоглібську військову авіаційну школу льотчиків. З 1924 року — на льотних посадах у частинах винищувальної авіації. 1929 року закінчив Серпуховську вищу школу повітряної стрільби і бомбометання, а також курси удосконалення командного складу при Військово-повітряній академії РСЧА імені М. Є. Жуковського. З 1929 року — на командних посадах в авіаційних частинах ВПС Московського військового округу.

Швидкий злет

У лютому 1936 року направлений на навчання до Військово-повітряної академії, проте того ж року відряджений до Іспанії: з жовтня 1936 по травень 1937 року — командир винищувальної групи Мадридського фронту, комбриг. У повітряних боях особисто збив 5 літаків супротивника.

З червня 1937 року — начальник Управління бойової підготовки ВПС РСЧА. З жовтня 1938 року — командувач ВПС Московського ВО. З листопада 1938 року — командувач ВПС 2-ї окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років: командир групи інструкторів з бойової підготовки. З грудня 1940 року — командувач ВПС Московського ВО.

Арешт і страта

Постановою Політбюро ЦК ВКП(б) від 10 травня 1941 року був звинувачений у бездіяльності з організації бойової підготовки, усунутий з посади і направлений у розпорядження НКО СРСР. 31 травня 1941 року заарештований як «учасник антирадянської військової змови». На допитах дав зізнавальні свідчення, від яких згодом відмовився. 9 червня 1941 року позбавлений військового звання і державних нагород.

13 лютого 1942 року засуджений до вищої міри покарання. На суді винним себе не визнав. Розстріляний 23 березня 1942 року в м. Саратов.

Військовою колегією Верховного суду СРСР від 25 червня 1955 року був реабілітований. 17 листопада 1965 року відновлений у званні Героя Радянського Союзу і в правах на нагороди.

Нагороди

Поштовий конверт СРСР (1980).

Указом ЦВК СРСР від 4 липня 1937 року за мужність і героїзм, виявлені у боях при виконанні спеціального завдання Уряду, комбригові Пумпуру Петру Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення знаку особливої відзнаки, 4 листопада 1939 року йому було вручено медаль «Золота Зірка» (№ 49).

Нагороджений двома орденами Леніна (02.01.1937, 04.07.1937), орденом Червоного Прапора (07.01.1937) і медаллю.

Вшанування пам'яті

У 1980 році Міністерством зв'язку СРСР був випущений поштовий конверт на честь П. І. Пумпура.

Посилання

• Пумпур Петро Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).