Алексєєв Анатолій Дмитрович (льотчик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Дмитрович Алексєєв
рос. Анатолий Дмитриевич Алексеев
Народження 22 грудня 1901 (4 січня 1902)
Ломжа, Q21641231?, Ломжинська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть 29 січня 1974(1974-01-29) (72 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Авіація далекої дії
Роки служби 19201958
Партія ВКП(б)
Звання  Полковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Інше полярний льотчик, військовий льотчик, льотчик-випробувач
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Алексєєв Анатолій Дмитрович у Вікісховищі

Анато́лій Дми́трович Алексє́єв (4 січня 1902, м. Ломжа, Польща — 29 січня 1974, Москва, СРСР) — радянський полярний льотчик, військовий льотчик, льотчик-випробувач. Герой Радянського Союзу (1937).

Біографія[ред. | ред. код]

1918 року закінчив гімназію. В Червоній армії від 1920 року. 1921 року закінчив курси підготовки при Військовій електротехнічній школі командного складу Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА), після чого його призначили інструктором з радіо у військову школу морських льотчиків.

1928 року у складі екіпажу Бориса Чухновського брав участь у пошуках експедиції Умберто Нобіле. 1930 року оволодів льотною справою та став льотчиком полярної авіації Північного морського шляху.

1937 року під керівництвом Алексєєва екіпаж літака Н-172 брав участь у висадці експедиції І. Д. Папаніна на Північний полюс.

27 червня 1937 року за зразкове виконання урядового завдання та проявлені мужність і героїзм Алексєєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після заснування знаку особливої відзнаки Медаль «Золота Зірка» йому було вручено цю нагороду за № 38.

Алексєєв брав участь у пошуках літака ДБ-А (бортовой номер Н-209) Сігізмунда Леваневського, очолював авіаційний загін з врятування екіпажів суден «Сибіряков», «Малигін» і «Сєдов». Він був одним з основоположників нових методів льодової розвідки.

1939 року став членом ВКП(б).

З 1939 року працював льотчиком-випробувачем на авіаційному заводі № 22 імені С. П. Горбунова (місто Казань). Провів заводські і державні випробування дослідного далекого бомбардувальника ДБ-240, запущеного в серію під індексом Єр-2. НА початку 1941 року здійснив переліт Москва-Омськ-Москва без посадки в Омську зі скиданням там 1000 кілограмів умовних бомб.

Учасник Великої Вітчизняної війни з липня 1941 року. Служив у складі 81-ї авіаційної дивізії дальньої дії. Був командиром повітряного корабля, командиром ескадрильї. На ТБ-7 зробив двадцять сім бойових вильотів на бомбардування військових об'єктів в глибокому тилу противника, в тому числі в Кенігсберзі та Вільно.

З 1944 року знову на льотно-випробувальної роботи. Випробував сімдесят два типи військових літаків. З 1958 року — в запасі.

Жив у Москві. Помер 29 січня 1974 року. Поховано в Москві на Новодівочому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У кіно[ред. | ред. код]

У радянсько-італійському фільмі «Червоний намет» (1969) роль Анатолія Алексєєва виконав Юрій Назаров.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Масленников Б. Г. Морская карта рассказывает / Под ред. Н. И. Смирнова. — 2-е изд. — М. : Воениздат, 1986. — 22 с.

Література[ред. | ред. код]

  • Большой энциклопедический словарь. — М. : Астрель, 2005. — С. 31.
  • Бадигин К. С. Три зимовки во льдах Арктики. — Москва, 1950.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. — Т. 1. — Москва: Воениздат, 1987.