Рогозов Леонід Іванович

Рогозов Леонід Іванович
Народився	14 березня 1934(1934-03-14) Даурія (селище), Борзинський район, Читинська область
Помер	21 вересня 2000(2000-09-21) (66 років) Санкт-Петербург, Росія ·рак легень
Поховання	Ковальовське кладовищеd
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	лікар, хірург, викладач університету
Галузь	хірургія
Alma mater	Saint Petersburg State Pediatric Medical Universityd (1959)
Науковий ступінь	кандидат медичних наук
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний медичний університет
Партія	КПРС
Нагороди

Зовнішні зображення
	Доктор Рогозов під час операції на самому собі

Леонід Іванович Рогозов (14 березня 1934(1934-03-14), Даурія (селище), Борзинський район — 21 вересня 2000(2000-09-21), Санкт-Петербург) — радянський і російський лікар — хірург, учасник 6-ї радянської антарктичної експедиції, в 1961 році зробив сам собі операцію через початок гострого апендициту.

Ранні роки

Леонід Рогозов народився 14 березня 1934 року на станції Даурія Борзінського району Читинської області (нині Забайкальського краю) в сім'ї шофера Івана Прохоровича Рогозова (1905 р. н.) та доярки Євдокії Омелянівни (1908 р. н.) третім з чотирьох дітей. У 1938 році сім'я перебралася в Мінусінськ (Красноярський край), де Леонід і вступив до середньої школи. Під час німецько-радянської війни, в 1943 році, батько загинув на фронті. Після семи класів Леонід навчався в училищі на гірничого майстра, проте потім повернувся до школи і успішно її закінчив.

Після служби в армії вступив у 1953 році до Ленінградського педіатричного медичного інституту на лікувальний факультет.

Робота в Антарктиді

У 1959 році Леонід Рогозов закінчив інститут і відразу ж був зарахований в клінічну ординатуру з хірургії. Однак навчання в ординатурі було на час перервано у зв'язку з тим, що 5 листопада 1960 року Леонід відбув на дизель-електрохід «Об» в Антарктиду лікарем 6-ї Радянської Антарктичної експедиції. В Антарктиді, куди судно прибуло в грудні, Леонід Рогозов, крім своєї основної посади, виконував обов'язки метеоролога і навіть водія. Після дев'яти тижнів підготовчих робіт, 18 лютого 1961 року, в оазі Ширмахера була відкрита нова радянська антарктична станція — Новолазарєвськая. Під час першої зимівлі на ній відбулася подія, яка зробила 27-річного хірурга відомим на весь світ.

Операція

29 квітня 1961 року Леонід виявив у себе тривожні симптоми: слабкість, нудоту, підвищену температуру тіла і болю правої клубової частини. Будучи єдиним лікарем в експедиції, що складалася з 13 осіб, Леонід сам поставив собі діагноз: гострий апендицит. Консервативна тактика лікування (спокій, голод, місцевий холод і антибіотики) успіху не мала. Наступного дня температура піднялася ще вище. Ні на одній з найближчих антарктичних станцій не було літака, крім того, погані погодні умови все одно не дозволили б виконати політ на Новолазарєвську, що знаходиться за 80 км від берега. Для того, щоб врятувати життя хворого полярника, необхідна була термінова операція на місці. І єдиним виходом у ситуації, що склалася могла бути операція самому собі.

Виконувати операцію вночі 30 квітня 1961 року хірурга допомагали метеоролог Олександр Артем'єв, що подавав інструменти, та інженер-механік Зіновій Теплинський, що тримав біля живота невелике кругле дзеркало і спрямовував світло від настільної лампи. Начальник станції Владислав Гербович чергував на випадок, якщо комусь з асистентів, які ніколи не мали відношення до медицини, стане погано. У лежачому положенні, з напівнахилом на лівий бік, лікар зробив місцеву анестезію розчином новокаїну, після чого зробив за допомогою скальпеля 12-сантиметровий розріз у правій клубовій частині. Частково дивлячись у дзеркало, часом на дотик (без рукавичок), він видалив запалений апендикса і увів антибіотик в черевну порожнину. Через 30-40 хвилин від початку операції розвинулася виражена загальна слабкість, з'явилося запаморочення, через що доводилося робити короткі паузи для відпочинку. Проте, до півночі операція, що тривала 1 годину 45 хвилин, була завершена. Через п'ять днів температура нормалізувалася, ще через два дні були зняті шви.

Ця подія описана Леонідом Рогозовим в «Інформаційному бюлетені Радянської Антарктичної експедиції» (Рогозов Л. І. Операція на собі // Бюлетень радянської антарктичної експедиції. — М., 1962. — Вип. 37. — С. 42-44).

Я не дозволяв собі думати ні про що, крім справи… У випадку, якщо б я втратив свідомість, Саша Артем'єв зробив би мені ін'єкцію — я дав йому шприц і показав, як це робиться… Мої бідні асистенти! В останню хвилину я подивився на них: вони стояли в білих халатах і самі були біліше білого. Я теж був переляканий. Але потім я взяв голку з новокаїном і зробив собі першу ін'єкцію. Якимось чином я автоматично перейшов до режиму оперування, і з цього моменту я не помічав нічого іншого.

Дістатися до апендикса було непросто, навіть за допомогою дзеркала. Робити це доводилося в основному на дотик. Раптово в моїй голові спалахнуло: «Я наношу собі все більше ран і не помічаю їх…» Я стаю слабкішими і слабкішими, моє серце починає давати збої. Кожні чотири-п'ять хвилин я зупиняюся відпочити на 20-25 секунд. Нарешті, ось він, клятий апендикс!.. На найважчій стадії видалення апендикса я занепав духом: моє серце завмерло і помітно зменшило хід, а руки стали як гума. Що ж, подумав я, це скінчиться погано. Але ж все, що залишалося, — це власне видалити апендикс! Але потім я усвідомив, що взагалі-то я вже врятований!

У петербурзькому музеї Арктики і Антарктики є експозиція, що представляє хірургічні інструменти, якими Леонід Рогозов виконав цю операцію.

Резонанс

Льотчик-космонавт СРСР Герой Радянського Союзу Герман Титов, перераховуючи у своїй книзі «Блакитна моя планета» мужні вчинки Олександра Матросова, Миколи Гастелло, Бориса Пастухова та інших героїв, написав:

У нашій країні подвиг — це саме життя.

…ми заздримо мужності радянського лікаря Леоніда Рогозова, який зробив сам собі операцію апендициту в складних умовах антарктичної експедиції.

Іноді я розмірковую про все це наодинці з собою і запитую: а зміг би я таке зробити? На розум завжди приходить одна відповідь: «Намагався б зробити все, що в моїх силах…»

Володимир Висоцький присвятив цій події свою пісню:

Пока вы здесь в ванночке с кафелем
Моетесь, нежитесь, греетесь, —
В холоде сам себе скальпелем
Он вырезает аппендикс.

Наступні роки

Повернувшись у жовтні 1962 року з антарктичної експедиції до Ленінграда, Леонід Рогозов завершив через рік своє навчання в клінічній ординатурі з хірургії (жовтень 1963 року). У березні 1963 року він став членом КПРС. Того ж року вступив до аспірантури при ЛПМІ. Результатом трирічної підготовки став захист у вересні 1966 року кандидатської дисертації «Про резекції нижньої третини стравоходу з приводу раку».

• 1966–1967 — лікар-хірург лікарні ім. Ф. Ф. Ерісмана.
• 1967–1979 — асистент кафедри госпітальної хірургії Першого Ленінградського медичного інституту імені акад. І. П. Павлова. У 1971 році був у службовому відрядженні в Болгарії.
• 1979–1986 — лікар-хірург міської лікарні № 12, медико-санітарних частин № 8, № 9, міської лікарні № 16 імені В. В. Куйбишева.
• 1986–2000 — завідувач відділенням хірургії лімфоабдомінального туберкульозу Ленінградського (Санкт-Петербурзького) НДІ фтизіопульмонології.

У 1991, 1993 і 1998 роках занесений до книги рекордів СРСР «Диво-90. Чудеса. Рекорди. Досягнення», до книги рекордів Росії, країн СНД і Балтії "Диво 93. Чудеса. Рекорди. Досягнення " і до книги рекордів Росії, країн СНД і Балтії «Диво. Чудеса. Рекорди. Досягнення».

Вільно володів болгарською мовою, розмовляв також німецькою, англійською, чеською мовами.

Був оперований через рак легенів. Леонід Рогозов помер 21 вересня 2000 року в результаті післяопераційних ускладнень на 67-му році життя. Похований в Санкт-Петербурзі на Ковалівському кладовищі (ділянка 35).

Нагороди, премії

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 червня 1961 року за заслуги в наукових дослідженнях Антарктиди і виявлену при цьому мужність нагороджений разом із учасниками комплексних антарктичних експедицій Радянського Союзу, що особливо відзначилися, орденом Трудового Червоного Прапора.

Згодом відзначався знаками «Відмінник охорони здоров'я», «Почесному полярнику», а також Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.

Родина

• Перший шлюб: дружина Ангеліна Василівна Рогозова; син Василь.
• Другий шлюб (з 1969 року): дружина Марцела Рогозова, громадянка Чехословаччини (розлучилися через шість років). Дочка Олена Войткова (нар. 1969) — лікар загальної практики, працює в чеському місті Усті-над-Лабем; син Владислав Рогозов (нар. 1970) — лікар- анестезіолог, працює в Шеффілді (Англія).

Див. також

• Самохірургія

Література

• Безменова А. Рука хирурга не дрогнула, когда резал сам себя // Комсомольская правда в Санкт-Петербурге. — 2011. — № 52-д (25669-д; 14 апреля). — С. 8—9.
• Рогозов Л. И. Операция на себе // Бюллетень советской антарктической экспедиции. — М., 1962. — Вып. 37. — С. 42—44.
• Rogozov L. I.  // Soviet Antarctic Expedition Information Bulletin. — 1964. — P. 223—224.
• Rogozov V., Bermel N.  // Brit. Med. J. — 2009. — Vol. 339. — P. b4965.

Посилання

• «Диво». Російська книга рекордів і досягнень
• 10 неймовірних фактів самооперування (англ.)
• The man who cut out his own appendix // BBC World Service (англ.)