Російський державний музей Арктики і Антарктики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 59°55′39″ пн. ш. 30°21′12″ сх. д. / 59.9275056° пн. ш. 30.3535944° сх. д. / 59.9275056; 30.3535944

Російський державний музей Арктики і Антарктики
Arctic and Antarctic Museum SPB 01.jpg
Засновано 1930 р., відкритий 1937 р.
Розташування Росія Росія Санкт-Петербург, вул. Марата, буд. 24а
Директор Боярський Віктор Ілліч, 2010 р.
Сайт http://www.polarmuseum.ru

Російський державний музей Арктики і Антарктики (рос. Российский государственный музей Арктики и Антарктики) — російський, музейний заклад, що висвітлює історичні сторінки наукових досліджень Арктики і Антарктики, а також прилеглих до Арктики російських територій і використання Північного морського шляху.

Передумови створення[ред.ред. код]

Створенню радянського, ідеологічно спрямованого музею, що висвітлював галасливу кампанію уряду по підкоренню північних регіонів Росії і Арктики, передували тематичні виставки. Виставки мали пересувний і пропагандистський характер, влаштовувались в період 19221935 років. 1930 року Указом Президії ЦВК СРСР був створений Всесоюзний Арктичний інститут, а в якості відділка інституту — Музей Арктики. Це була його перша назва.

А наукову концепцію нового музейного закладу створювали під керівництвом відомих і талановитих радянських науковців — полярників, що вносило в них дух справжнього життя і героїчних вчинків. До створення і функціонування Арктичного інституту (і відповідного музею) мала відношення значна частина фахівців Петербурга-Ленінграда, залучена до наукового та виробничого процесів, пов'язаних з підкоренням російських північних регіонів, створення криголамів, забезпечення роботи Північного морського шляху. В музей почали передавати історичні документи, меморіальні речі науковців, наукові прилади і фото, згодом твори живопису, графіки і ужиткового мистецтва. Новою сторінкою музейних експозицій став висвітлений період військових операцій на півночі в роки Другої світової війни і героїчний захист Мурманська, Карелії, Архангельська тощо.

У повоєнний період у зв'язку з початком наукових досліджень СРСР в Антарктиці в 19561958 роках, музей заснував новий фонд і експозицію «Антарктика». З того часу змінилася назва закладу — на Музей Арктики и Антарктики. З роками він все більше втрачав ідеологічне спрямування і ставав архівом і пам'яткою героїчних зусиль декількох поколінь дослідників полярних регіонів від доби навколосвітніх подорожей М. П. Лазарєва і Ф. Ф. Беллінсгаузена до сьогодення. У створенні експозицій музею брала участь низка ленінградських художників, частка яких була і вояками на північних фронтах, і реальними діячами і свідками драматичних подій 20 століття (безбожна п'ятирічка, репресії сталінського уряду, блокада Ленінграда тощо).

Після розпаду СРСР — за наказом уряду Російської Федерації від 1998 року музей відокремили від інституту і зробили самостійним державним закладом. Пройшло і відокремлення ідеологічного спрямування колишнього радянського музею від дійсно славетного шляху досліджень і промислового використання регіонів Арктики і Антарктики. На тлі поступового втрачання провідних позицій Російської Федерації в дослідженнях полярних регіонів — фонди та експозиції сучасного Музею Арктики і Антарктики набули рис унікальних історичних пам'яток, що мають світове та історичне значення. Історичну перспективу експозицій підтримують і твори живопису, графіки і ужиткового мистецтва.

Споруда[ред.ред. код]

Заклад виник як типовий радянський музей. В Петербурзі існував єдиноверчеський храм Св. Миколая. Парафію ліквідували, а храм зачинили. Порожнє приміщення закритого храму і використали для створення державного музею Арктики, що був специфічним відділом Всесоюзного арктичного інституту.

Так храм (проект архітектора Мельникова), вибудований в стилі пізнього ампіру в 18201838 роки, дещо перебудований (закриті вікнами первісно відкриті галереї другого поверху, знищено сакральне начиння, збито хрести), пристосовано під музей і відкрито для відвідин 1937 року.

Головні розділи експозиції[ред.ред. код]

Худ. Олександр Борисов. «Серпнева ніч в Північному океані», 1903 рік. Музей Арктики і Антарктики.
  1. Природа Арктики
  2. Історія досліджень і використання Північного морського шляху
  3. Антарктика

Фонди і художники[ред.ред. код]

Музей Арктики і Антарктики не планувався як художній музей. Але розташування в такому мистецькому центрі, як Ленінград — Петербург перетворило його наукові колекції на ансамбль історичних документів і мистецьку збірку живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, пов'язаних з полярними дослідженнями. Відомо, що північні райони тодішньої Російської імперії відвідала низка російських митців, що відбилося в їх творах. Серед них — Шишкін Іван Іванович («На півночі дикому»), Костянтин Коровін («Гаммерфест. Північне сяйво»), Врубель Михайло Олександрович («С. Мамонтов і Ю. Вітте з залізничними інженерами на півночі») Куїнджі Архип Іванович («Північ», «Острів Валаам»), твори яких перейшли в дійсно художні музеї. Але значущі мистецькі твори має й музей Арктики і Антарктики.

  • У музей перейшли акварелі, які створив Бенуа Олександр Миколайович після відвідин північних російських районів.
  • Музейні колекції мають одинадцять творів олійними фарбами художника Олександра Борисова, що був учнем І. І. Шишкіна, а потім А. І. Куїнджі. Серед них і депресивна «Серпнева ніч у Північному океані», 1903 року. Картина була надбанням Російського музею, в 1930-ті роки її передали у відповідніший за тематикою музей.
  • Серед мистецьких надбань — картини художників І. Ф. Шультце, І. П. Мешалкіна, Б. Г. Островського, М. Г. Платунова, Н. Е. Бубликова та інших, що роками працювали в районах Арктики і присвятили її суворій, могутній природі і її людям більшість власних творів.

З російською Північчю, Карелією, Мурманськом був тісно пов'язаний і художник Успенський Михайло Миколайович (1915 р. н.) По закінченню Художньо-педагогічного училища в 1938 році його доправили на службу в Краснофлотський драматичний театр Північного флоту. Брав участь він і в військових операціях в роки Другої світової війни. Саме він відродив захисний камуфляж (запропонований ще англійськими військовими) на військових човнах Північного флоту СРСР. Після демобілізації в 1946 році повернувся в Ленінград, де ще двадцять вісім (28) років працював художником в Музеї Арктики і Антарктики. Це не стало в заваді співпрацювати як з іншими музеями, так і самостійно. В творчому доробку художника Успенського М. М. переважають пейзажі і краєвиди, виконані в техніці темпера та кольорова ліногравюра. Діапазон сюжетів — від засніжених вітрильників у берегів Антарктиди до оспіваних краєвидів Ленінграда-Петербурга. Твори Успенського зберігають і суто художні музеї.

  • Колекція живопису та графіки РДМАА повільно збільшується. Серед надбань музею — малюнки Е. А. Тягіна, котрий працював на полярних станціях в Арктиці наприкінці 19 століття, автолітографії популярного російського мандрівника, художника та письменника Ф. Ф. Конюхова тощо.

Адреса музею[ред.ред. код]

  • Санкт-Петербург, ул. Марата, д. 24а

Телефоны: (812)571-25-49 (812)713-19-98 Ст. метро «Маяковская», «Владимирская». Години роботи : 10.00 — 18.00 Вихідні дні : понеділок, вівторок. При музеї діють лекторій і невелика публічна бібліотека.

Джерела і ресурси російського інтернету[ред.ред. код]

  • Brontman, L.K. On top of the world: the Soviet expedition to the North pole, 1937–1938, New York, 1938 (en)
  • Дукальская М. В. «Российский государственный музей Арктики и Антарктики» — 75 лет со дня открытия // История Петербурга. 2011. № 5. С. 42—46.
  • «Российский государственный музей Арктики и Антарктики», илл. буклет РГМАА, 2008. 40 c.
  • Офіційний сайт
  • Сторінка на сайті «Музеи России»

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]