Російський державний музей Арктики і Антарктики
Координати: 59°55′39″ пн. ш. 30°21′12″ сх. д. / 59.9275056° пн. ш. 30.3535944° сх. д.
| Російський державний музей Арктики і Антарктики | |
 |
|
| Засновано | 1930 р., відкритий 1937 р. |
|---|---|
| Адреса |  Росія Санкт-Петербург, вул. Марата, буд. 24а |
| Директор | Боярський Віктор Ілліч, 2010 р. |
| Сайт | http://www.polarmuseum.ru |
Російський державний музей Арктики і Антарктики( рос. Российский государственный музей Арктики и Антарктики) - російський, музейний заклад, що висвітлює історичні сторінки наукових досліджень Арктики і Антарктики, а також прилеглих до Арктики російських теріторій і використання Північного морського шляху.
Зміст |
Передумови створення [ред.]
Створенню радянського, ідеологічно спрямованого музея, що висвітлював галасливу кампанію уряду по підкоренню північних регонів Росії і Арктики, передували тематичні виставки. Виставки мали пересувний і пропагандиський характер, влаштовувались в період 1922 - 1935 років. 1930 року Указом Президії ЦВК СРСР був створений Всесоюзний Арктичний інститут, а в якості відділка інститута - Музей Арктики. Це була його перша назва.
Галасливі кампанії - вщухали. А наукову концепцію нового музейного закладу створювали під керівництвом відомих і талановитих радянських науковців - полярників, що вносило в них дух справжнього життя і героїчних вчинків. До створення і функціонування Арктичного інституту ( і відповідного музея) мала відношеня значна частина фахівців Петербурга-Ленінграда, залучена до наукового та виробничого процесів, пов'язаних з підкоренням російських північних регіонів, створення криголамів, забезпечення роботи Північного морського шляху. В музей почали передавати історичні документи, мемральні речі науковців, наукові прилади і фото, згодом твори живопису, графіки і ужиткового мистецтва. Новою сторінкою музейних експозицій став висвітлений період військових операцій на півночі в роки Другої світової війни і героїчний захист Мурманська, Карелії, Архангельська тощо.
В повоєнний період в зв'язку з початкомом наукових досліджень СРСР в Антарктиці в 1956 - 1958 роках, музей заснував новий фонд і експозицію «Антарктика». З того часу змінилася назва закладу - на Музей Арктики и Антарктики. З роками він все більше втрачав ідеологічне спрямування і ставав архівом і пам'яткою героїчних зусиль декількох поколінь дослідників полярних регіонів від доби навколосвітніх подорожей М. П. Лазарєва і Ф. Ф. Беллінсгаузена до сьогодення. В створенні експозицій музея брала участь низка ленінградських художників, частка яких була і вояками на північних фронтах, і реальними діячами і свідками драматиних подій 20 століття ( безбожна п'ятирічка, репресії сталінського уряду, блокада Ленінграда тощо).
Після розпаду СРСР - за наказом вже буржуазного уряду Російської Федерації від 1998 року музей відокремили від інститута і зробили самостійним державним закладом. Пройшло і відокремлення ідеологічного спрямування колишнього радянського музея від дійсно славетного шляху досліджень і промислового використання регіонів Арктики і Антарктики. На тлі поступового втрачання провідних позицій Російської Федерації в дослідженнях полярних регіонів - фонди та експозиції сучасного Музея Арктики і Антарктики набули рис унікальних історичних пам'яток, що мають світове та історичне значеня. Історичну перспективу експозицій підтримують і твори живопису, графіки і ужиткового мистецтва.
Споруда [ред.]
Заклад виник як типовий радянський музей. В Петербурзі існував єдиноверчеський храм Св. Миколая. Парафію ліквідували, а храм зачинили. Порожнє приміщення закритого храму і використали для створення державного музея Арктики, що був специфічним відділом Всесоюзного арктичного інституту.
Так храм (проект архітектора Мельникова ), вибудований в стилі пізнього ампіру в 1820 - 1838 роки, дещо перебудований ( закриті вікнами первісно відкриті галереї другого поверху, знищено сакральне начиння, збито хрести ), пристосовано під музей і відкрито для відвідин 1937 року.
-
Первісний вигляд храма
-
Приміщення взимку
-
Середхрестя і колишній іконостас.
-
Ремонт і фарбування фасадів
Головні розділи експозиції [ред.]
- Природа Арктики
- Історія досліджень і використання Північного морського шляху
- Антарктика
-
Російська монета на часть Першої російської антарктичної експедиції
-
Поштова марка СРСР на честь М.П. Лазарєва
1987 р. -
Російська монета «Барк Крузенштерн»
-
Фаддей Беллінсгаузен, дослідник Антарктики
-
Поштова марка 1966 року на честь дослідника Отто Шмідта.
-
Криголам «Арктика»
-
Урочисте заснування Мурманська, фото 1916 року
Фонди і художники [ред.]
Музей Арктики і Антарктики не планувався як художній музей. Але розташування в такому мистецькому центрі, як Ленінград - Петербург перетворило його наукові колекції на ансамбль історичних документів і мистецьку збірку живопису,графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, пов'язаних з полярними дослідженнями. Відомо, що північні райони тодішньої Російської імперії відвідала низка російських митців, що відбилося в їх творах. Серед них - Шишкін Іван Іванович ( « На півночі дикому»), Костянтин Коровін ( «Гаммерфест. Північне сяйво»), Врубель Михайло Олександрович (« С.Мамонтов і Ю. Вітте з залізнодорожними інженерами на півночі »)Куїнджі Архип Іванович( «Північ», «Острів Валаам»), твори яких перейшли в дійсно художні музеї. Але значущі мистецькі твори має і музей Арктики і Антарктики.
- В музей перейшли акварелі, які створив Бенуа Олександр Миколайович після відвідин північних російских районів.
- Музейні колекції мають одинадцять творів олійними фарбами художника Олександра Борисова, що був учнем І.І. Шишкіна, а потім А.І. Куїнджі. Серед них і депресивна «Серпнева ніч в Північному океані», 1903 року. Картина була надбанням Російського музея, в 1930-ті роки її передали в відповідніший за тематикою музей.
- Серед мистецьких надбань - картини художників І. Ф. Шультце, І. П. Мешалкіна, Б. Г. Островського, М. Г. Платунова, Н. Е. Бубликова та інших, що роками працювали в районах Арктики і присвятивших її суворій, могутній природі і її людям більшість власних творів.
З російським Півночем, Карелією, Мурманськом був тісно пов'язаний і художник Успенський Михайло Миколайович ( 1915 р.н.) По закінченню Художньо-педагогічного училища в 1938 році його доправили на службу в Краснофлотський драматичний театр Північного флота. Брав участь він і в військових операціях в роки Другої світової війни. Саме він відродив захисний камуфляж ( запропонований ще англійськими військовими ) на військових човнах Північного флота СРСР. Після демобілізації в 1946 році повернувся в Ленінград, де ще двадцять вісім ( 28 ) років працював художником в Музеї Арктики і Антарктики. Це не стало в заваді співпрацювати як з іншими музеями, так і самостійно. В творчому доробку художника Успенського М.М. переважають пейзажі і краєвиди, виконані в техніці темпера та кольорова ліногравюра. Діапазон сюжетів - від засніжених вітрильників у берегів Антарктиди до оспіваних краєвидів Ленінграда-Петербурга. Твори Успенського зберігають і суто художні музеї.
- Колекція живопису та графіки РДМАА повільно збільшується. Серед надбань музея — малюнки Е. А. Тягіна, котрий працював на полярних станціях в Арктиці в кінці 19 століття, автолітографії популярного російського мандрівника, художника та письменника Ф. Ф. Конюхова тощо.
Адреса музея [ред.]
- Санкт-Петербург, ул. Марата, д. 24а
Телефоны: (812)571-25-49 (812)713-19-98 Ст. метро «Маяковская», «Владимирская». Години роботи : 10.00 - 18.00 Вихідні дні : понеділок, вівторок. При музеї діють лекторій і невелика публічна бібліотека.
Джерела і ресурси російського інтернета [ред.]
- Brontman, L.K. On top of the world: the Soviet expedition to the North pole, 1937-1938, New York, 1938 (en)
- Дукальская М. В. «Российский государственный музей Арктики и Антарктики» — 75 лет со дня открытия // История Петербурга. 2011. № 5. С. 42—46.
- «Российский государственный музей Арктики и Антарктики», илл. буклет
РГМАА, 2008. 40 c.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Російський державний музей Арктики і Антарктики |
