Читинська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Читинська область
Читинская область
Flag of Zabaykalsky Krai.svg Chita Oblast coat of arms.jpg
Прапор Читинської області Герб Читинської області
Читинська область на карті Росії
Читинська область на карті Росії
Адміністративний центр Чита
Площа

- Усього
- % водн. пов.


431 500 км²
0,2

Населення

- Усього
- Густота


1 135 000 (2005)
2,6 осіб/км²

Федеральний округ Сибірський
Економічний район Східно-Сибірський
Автомобільний код 75
Часовий пояс MSK+6 (UTC+10)

Чити́нська о́бласть (рос. Чити́нская о́бласть) — колишній суб'єкт Російської Федерації, входив до складу Сибірського федерального округу.

Адміністративний центр — м. Чита.

Область межувала з Амурською і Іркутською областями, республіками Бурятія і Якутія, Агінським Бурятським автономним округом, мала зовнішній кордон з Китаєм і Монголією.

Область була утворена 26 вересня 1937, а 1 березня 2008 року в результаті об'єднання з Агінським Бурятським автономним округом був утворений Забайкальський край.

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

Область займала південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям. Територія простягалась від озера Байкалу на заході до державного кордону з Китаєм і межею з Амурською областю на сході, від Північно-Байкальського, Патомського і Олекмо-Чарського нагір'їв на півночі до державного кордону Росії з Монголією і Китаєм на півдні. Західну частину Забайкалля займає Республіка Бурятія, а східну — Забайкальський край. Природними межами між ними є західна околиця Хентей-Даурського нагір'я — хребти Цаган-Хуртей, Яблоновий — долина верхньої і середньої течії Вітіму.

Особливості[ред.ред. код]

Площа Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу становила 431,5 тис. км² (з них 19,5 тис. км² припадало на Агінський Бурятський автономний округ), що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більше ніж Японія, Італія або ФРН.

Гідрографія[ред.ред. код]

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амуру), Хилок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

Природа[ред.ред. код]

Рослинний світ на території області відзначається великою різноманітністю. Це пов'язано зі складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Їхньому збереженню сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.

Біосферні заповідники[ред.ред. код]

Читинська область, завдячуючи особливій біосферній значущості її природних комплексів, мала два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території заповідників відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.

На півночі області передбачалось створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера БайкалЧикойський національний парк. У травні 1999 р. створено національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчалися можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до 11 категорії і є для більшості країн, що мають можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін). В кінці 1950-х — середині 1960-х років були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.

Уранові родовища[ред.ред. код]

  • У вересні 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
  • 8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.

Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.

Населення[ред.ред. код]

Населення області — 1135,7 тис. осіб (2005). Густота населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).

Згідно з Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення області був наступним:

Народ Чисельність, 2002, тис. (*)
Росіяни 89,8 %
Буряти 6,1 %
Українці 1 %
Татари 0,7 %
Вірмени 0,31 %

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Чита 305,8 Могойтуй 9,6
Краснокаменськ 55,6 Новокручинінський 9,5
Борзя 30,6 Атамановка 9,4
Петровськ-Забайкальський 19,9 Ясногорськ 9,4
Нерчинськ 14,4 Кокуй 8,3
Шерлова Гора 14,3 Приаргунськ 8,2
Шилка 14,3 Сретенськ 7,9
Балей 13,4 Оловянна 7,9
Агінське 13,4 Дарасун 7,5
Первомайський 13,0 Ясна 7,5 (2003)
Чернишевськ 13,0 Красний Чикой 7,1 (2003)
Каримське 12,3 Домна 6,9 (2003)
Могоча 11,9 Вершино-Дарасунський 6,6
Горний 10,8 Дульдурга 6,4 (2003)
Хилок 10,6 Улети 6,4 (2003)
Забайкальськ 10,4 Бада 5,4 (2003)

Об'єднання з Агінським Бурятським автономним округом[ред.ред. код]

В ході референдуму 11 березня 2007 року більше 90 відсотків виборців проголосували за об'єднання Читинської області з Агінським Бурятським автономним округом і створення нового суб'єкта Російської ФедераціїЗабайкальського краю.

Джерела[ред.ред. код]