Синопсис Київський
Сино́псис Ки́ївський — компілятивний огляд української і східно-європейської історії. З точки зору сучасної історичної науки, Синопсис викладав не встановлені історичні факти, а компіляцію з уявлень та традиційних легенд. Тому вважається джерелом не стільки з історії, скільки з історичної міфології.
Скомпонований у другій половині 17 ст. Синопсис починається від давніх слов'ян і сягає другої половини 17 ст., присвячуючи особливу увагу Київській Русі. У додатку до синопсису вміщено перелік (розпис) князів, гетьманів і митрополитів. Автор синопсису докладно невідомий, хоч здебільшого приписують його архімандриту Інокентієві Ґізелю. Синопсис в Російській імперії було уживано як підручник історії не тільки у сх., але й у півд. слов'ян. Почавши від першодруку (1674), С. перевидано бл. 30 разів. Деякий час вважався першим підручником з історії України.
Основними ідеями «Синопсиса» є православний панславізм і прославляння Києва як найдавнішого православного центру всієї Русі.[1]
Назва [ред.]
- Синопсис Київський або коротке зібрання з різних літописців про початок славенорóссійського народу і першопочаткових князів богоспасаємого града Києва, про житіє святого благовірного великого князя київського і всія Руси першого самодержця Владимира, і про спадкоємців благочестивої держави його рóссійської аж до пресвітлого і благочесного государя нашого царя і великого князя Олексія Михайловича, всія Великої і Малої, і Білої Руси самодержця.
Примітки [ред.]
Джерела та література [ред.]
- Жиленко І.В. Синопсис Київський. Лаврський альманах. — К.: 2002. — 194 с.
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
