Синопсис Київський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сино́псис Ки́ївський — компілятивний огляд української і східноєвропейської історії. З погляду сучасної історичної науки, Синопсис викладав не встановлені історичні факти, а компіляцію з уявлень та традиційних легенд, тому вважається джерелом не стільки з історії, скільки з історичної міфології.

Скомпонований у другій половині 17 ст. Синопсис починається від давніх слов'ян і сягає другої половини 17 ст., приділяючи особливу увагу Київській Русі. У додатку до синопсису вміщено перелік (розпис) князів, гетьманів і митрополитів. Автор синопсису достеменно невідомий, хоча здебільшого приписують його архімандриту Інокентієві Ґізелю. Синопсис у Російській імперії було уживано як підручник історії не тільки східних, а й південних слов'ян. Почавши від першодруку (1674), Синопсис перевидано бл. 30 разів. Деякий час вважався першим підручником з історії України.

Основними ідеями «Синопсиса» є православний панславізм і прославлення Києва як найдавнішого православного центру всієї Русі.[1]

Назва[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.