Молдавське князівство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Молда́вське кня́зівство (Молдавія, Молдова, рум. Moldova, Ţara Moldovei) — держава, що існувала в XIV — XIX століттях.
Займала територію історичних земель Буковини, Бесарабії та теперішнього румунського краю Молдова (землі від Східних Карпат на заході до ріки Прут на сході).
Зміст |
[ред.] Давні часи
Археологічні розкопки свідчать про існування у IV-VI століттях розвинутої культури молдаван (культура Ботошань-Удешть), яка була складовою частиною могутньої римсько-візантійської культури.
У ХII ст. згадується про існування молдавського політичного формування, названого "Цара брондічилор".
Торговельний шлях по річці Серет, який з'єднує північ Європи з гирлом Дунаю, відігравав важливу роль в економічному і політичному розвитку краю. Серед адміністративно розвинутих населених пунктів у 1300 згадується Бая ("civitas Moldavias").
В історичних документах XIV ст. згадуються державні формування у Північній Молдові - "республіка" Кимпулунг і воєводство Шепеніц, розташоване між Лозиною і Дністром, що включає могутню фортецю Хотин.
[ред.] Історія заснування
В другій половині XIII — першій половині XIV століття південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель входила в склад Золотої Орди. Райони карпатських передгірь беспосередньо не входили в володіння Орди, але, знаходились в васальній залежності від неї.
В XIV столітті Золотя Орда почала занепадати. В середині 1340-х років угорці розгромили золотоординське війско. Землі в басейні ріки Молдова опинилась під владою угорських королів. На цій території утворилось Молдавське князівство — спочатку як васальне князівство Угорського королівства.
Першим намістником Молдови (бл. 1351—1353) був Драгош, волоський воєвода з Мармарощини, з іменем якого пов'язують виникнення Молдавського князівства. Після Драгоша Молдовою управляли його сини — Сас (1354—1358) и Балк (1359).
В 1359 році, в результаті повстання проти венгерського панування, князівство стало незалежним. Першим правителем незалежного Молдавського князівста став Богдан I (1359—1365), який до того був воєводою в Марамуреші і васалом венгерського короля.
Невдовзі після цього у татар було відвойовано міжріччя Прута і Дністра.
Роман I Мушат (1392-1394) відсуває кордони на півдні до гирла Дунаю і Чорного моря; південна частина території між Лозиною і Дністром, названа Бессарабією за ім'ям першого її власника - представника династії Басарабів з Валахії, разом з фортецями Килія і Четатя Албе входить у природні кордони історичної Молдови. Сам Роман І гордо називав себе великим господарем, єдиним владикою Землі Молдови від гір до моря.
В 1400 році до князівства була включені і фортецця Білгород (сучасний Білгород-Дністровський). Східним кордоном князівства була ріка Дністер. Зазхідний кордон проходив по вершинах Карпатських гір, південна — по Чорному морю, рікам Дунай, Серет и Мілків. На півночі природнього кордону не було, Покуття довший час було спірною територією, із-за якої Молдавським князівством і Польшею велись війни.
Таким чином, історична Молдова охоплювала територію між Східними Карпатами (лісистими Карпатами), Дністром, Чорним морем і Дунаєм. Те, що Молдова знаходилася на перетині інтересів Австрії, Росії і Туреччини, які змагалися за першість у Південно-Східній Європі, значною мірою пояснює подальші територіальні захоплення великих імперських держав.
Незважаючи на перемоги, здобуті над турецькими і татарськими, угорськими і польськими полчищами, що нападали одне за одним на Молдову, Стефан III Великий (Штефан чел Маре), національний герой Молдови, змушений був зрештою поступитися султану Баязіду II влітку 1484 р. південною частиною Молдови - Бессарабією - разом з Килією і Четатя Албе.
У 1513 р., через кілька років після смерті Стефана III, Молдова змушена прийняти режим отоманського сюзеренітету. Цей режим був закріплений серією двосторонніх договорів, що передбачали взаємні зобов'язання і якими Молдова визнавалася не завойованою силою зброї, а такою, яка "підкорилася" туркам. Так, замість того, щоб виплачувати султану данину, Молдова мала право жити за власними законами, проводити власну зовнішню політику, обирати власного господаря, використовувати молдавську мову в школі і церкві, а Отоманська імперія зобов'язувалася захищати цілісність Молдови.
З цього моменту і до 1711 р. (останнє антиосманське повстання Кантемира) господарі Молдови, проте, як і Валахії, намагаються звільнитися від сюзеренітету Порти і повернути незалежність як військовим, так і дипломатичним шляхом.
У травні 1600 р. господар Волощини (Мунтенії) Михайло Хоробрий (Міхай Вітязул) також на короткий час стає господарем Молдови, об'єднавши таким чином три князівства: Волощину, Трансильванію і Молдову.
У договорі, підписаному в Москві 7 травня 1654 р. господарем Молдови Георге Штефаном і великим князем московським Олексієм Михайловичем, Росія зобов'язувалася "шанувати честь і порядки Молдови... тобто жодним чином не втручатися у політику й управління", відвоювати фортеці Четатя Албе, Тігина і Килію разом з регіоном Буджака, які були захоплені і безпосередньо управлялися Високою Портою, і "повернути їх Молдавському князівству назавжди".
[ред.] Легенда про заснування Молдавського князівства
Згідно легенди, яка вперше зустрачіється у тексті "Cronica Anonimă a Moldovei" (Анонімна хроніка Молдови), походження назви "Молдова" має наступну історію. Воєвода Марамурешу, Драґош (Dragoş), полював якось зубра. Ця тварина була незвичайною тим, що мала зірку на лобі. Драґоша супроводжував його улюблений пес. Полювання завело воєводу на береги невідомої річки.
На її берегах він і наздогнав зубра, та убив його, але у боротьбі загинув й пес, чиє ім'я Молда. Згідно легенди, Драґош, назвав ріку Молдова в пам'ять про нього. З того часу герб Молдови має зображення голови зубра із зорею на лобі. Драґош став першим володарем Молдови у 1352-1353 після об'єднання роздрібнених воєводств.
[ред.] Цікаві факти
- В середньовічних джерелах Молдавське князівство називали «Росовлахія» (тобто Валахія у Русі), «Молдославія», «Мала Валахія». В турецьких джерелах її називали Богданія по імені першого правителя Богдана I, чи Кара-Іфлака.
[ред.] Дивись також
[ред.] Литература
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
