Руїна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зв'язки Гетьманів Руїни з ім'ям Хмельницького

Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності та загальним занепадом.

Визначення[ред.ред. код]

Дума Мазепи (уривок)

Всі покою щиро прагнуть,
Та не в єден гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво,
А всі браття, то-то диво!
Нема ж любви, нема ж згоди
Од Жовтої взявши Води,
През незгоду всі пропали,
Самі себе звоювали.[1]

Поняття «Руїна» започаткував Самійло Величко.

Дехто з публіцистів (наприклад, Микола Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 16631687 та територіально — Лівобережною Україною.

Історики також трактують час по різному :

— Від Чуднівської угоди та послідуючого розколу серед козацтва, у зв'язку з невизнанням лівобережними полками польського патронату — 16601687.

Борис Крупницький вважав, що Руїна тривала від смерті Богдана Хмельницького, зокрема Пушкарівського повстання, й до початку правління Івана Мазепи — 16571687.

Під час «Руїни» країна, через внутрішню боротьбу козацьких кланів різних претендентів на єдиноправ'я в її межах, 1667-го року, внаслідок Андрусівського перемир'я, була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну поміж Річчю Посполитою та Московським царством. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (Іван Брюховецький, Микола Ханенко, Юрій Хмельницький, Дем'ян Многогрішний, Степан Опара, Іван Сірко, Яким Сомко, Петро Суховій, Павло Тетеря).

Причини Руїни[ред.ред. код]

  • Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;
  • глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики;
  • егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від кланових та особистих;
  • перетворення українських теренів на об'єкт загарбницьких зазіхань Росії, Польщі, Османської імперії та Кримського ханства внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби.

Гетьмани епохи Руїни[ред.ред. код]

Правобережні[ред.ред. код]

Лівобережні[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів, 1992.

Примітки[ред.ред. код]