Ґізель Інокентій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інокентій Ґізель
Иннокентий (Гизель).jpg
Народився 1600 (?)
Пруссія
Помер 18 (28) листопада 1683(1683-11-28)
Київ, Гетьманщина
Посада архімандрит Києво-Печерського монастиря
Конфесія протестант, православний

Іноке́нтій Ґі́зель (нім. Innozenz Giesel, 1600 (?) — 18 (28) листопада 1683) — український православний діяч німецького походження. Родом з соціанської прусської сім'ї. Вчений-богослов, філософ, історик. Священнослужитель Київської митрополії, архімандрит Києво-Печерського монастиря (16561683). Ймовірний автор «Київського Синопсиса», першого підручника з історії України.

Біографія[ред.ред. код]

Походив з Пруссії. Був одним з перших ректорів школи при Гощанському православному монастирі у першій половині XVII ст.

В 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном (імовірно — в Англії).

За дорученням православного київського митрополита Петра Могили керував Печерською друкарнею.

16451650 — професор і ректор (з 1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини, суттєво випередивши цим у нові часи Лавуазьє і Ломоносова.

З 1656 р. — архімандрит Києво-Печерської Лаври. Брав активну участь у створенні «Києво-Печерського патерика» (1661) Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. У своїх розмірковуваннях Ґ. використовував філос. спадщину античності, патристики, схоластики, особливо другої; з новітніх вчених орієнтувався на ідеї Д. Кардано, Г. Галілея, М. Коперника та ін.

Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні 17 століття.

Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (16451647), «Мир з Богом людині» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).

У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої і оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.

Будучи архімандритом Києво-Печерської Лаври І.Ґізель боровся за незалежність української православної церкви, яку активно поглинала московська. Гізель вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату антиканонічним і гріховним діянням. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом на бенкеті відмовився підняти чарку за здоров'я київського воєводи П. Шереметьєва і ставленика Москви гетьмана І. Брюховецького, назвавши останнього лиходієм.[1]

Думки відомих діячів про Інокентія Гізеля[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]