Система космічних запусків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Система космічних запусків
Концепт-арт SLS на стартовому майданчику (ілюстрація)(Вересень 2011 року)
Концепт-арт SLS на стартовому майданчику (ілюстрація)
(Вересень 2011 року)
Призначення ракета-носій
Країна США
Розміри
Висота 102,32 м
Діаметр 8,4 м
Маса 2470 000 - 2900 000 кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
LEO
SLS: 70 000 кг
Історія запусків
Космодроми LC-39, Космічний центр Кеннеді
Перший запуск 2017

Система космічних запусків (англ. Space Launch System, SLS) — надважка ракета-носій США для пілотованих експедицій за межі навколоземної орбіти, розроблюється NASA замість РН «Арес-5», що була скасована разом із програмою «Сузір'я». Перший пробний політ ракети-носія намічений на кінець 2017 року[1]. Вартість програми оцінюється в $35 млрд[2].

Планується, що за масою вантажів, що виводяться на навколоземні орбіти, SLS буде найпотужнішою діючою ракетою-носієм до часу свого першого старту, а також четвертою у світі і другою в США РН надважкого класу — після «Сатурн-5», котра використовувалася в програмі «Аполлон» для запуску кораблів до Місяця, і радянських Н-1 та Енергія. Ракета буде виводити в космос пілотований корабель MPCV, котрий в цей час проектується на основі корабля «Оріон» із закритої програми «Сузір'я»[3].

Система буде виводити 70 тонн вантажу на орбіту. Конструкція ракети-носія передбачає можливість збільшення цього параметру до 130 тонн[1].

Перший ступінь ракети буде мати вдосконалений воднево-кисневий двигун RS-25D/E від шаттлів, а другий — двигуни J-2X, розроблені для проекту «Сузір'я»[4].

Конструкція[ред.ред. код]

Після місяців обговорень NASA затвердила остаточний варіант конструкції Space Launch System (SLS) — важкої ракети-носія, яка буде використовуватися для виведення космічних апаратів NASA в глибокий космос до 2017 року.

Тяга силової установки даної ракети як мінімум на 10% перевершує тягу ракети Сатурн-5, яка доставила астронавтів Аполлона на Місяць, таким чином, SLS стане найбільшою і найпотужнішою ракетою-носієм, яка коли-небудь була створена.

Перший ступінь[ред.ред. код]

Перший ступінь SLS буде оснащена трьома двигунами Rocketdyne RS-25D/E, якими так само оснащений багаторазовий космічний корабель Space Shuttle, а протягом перших п'яти хвилин на додаток до них так само будуть працювати два п'яти-сегментних прискорювача з РДТТ, так само запозичені з конструкції Шаттла.

Надалі можлива установка п'яти основних двигунів на перший ступінь ракети-носія.

Перший ступінь SLS є загальним для всіх варіантів та конфігурації, й по суті складається з модифікованого зовнішнього бака Space Shuttle з хвостовою частиною адаптованою, щоб прийняти головний двигун системи (MPS) і верхньою, конвертованою для забезпечення зв'язку з верхнім ступенем. Ступінь буде використовувати різну кількість версій і двигуна RS-25 залежно від конфігурації, які будуть використовуватися:

  • Блок 0: ET основний етап (не подовжується) з трьома двигунами RS-25D. Спочатку планували компоненти від Shuttle, однак менеджери НАСА показали перевагу чотирьох RS-25 двигунів, які будуть використовуватися в блоці 0, так як це усунуло б необхідність істотно перебудувати основний ступінь при переході на Блок I.
  • Блок I: Подовжений основний ступінь з чотирма двигунами RS-25D.
  • Блок 1А, IB: Розтягнуться основний етап з чотирма RS-25D/E двигуни і, можливо, передові прискорювачі.
  • Блок II: Подовжений основний ступінь з чотирма двигунами RS-25E і двома вдосконаленими ракетними прискорювачами. Блок II розробляється таким чином, щоб утримувати п'ять двигунів RS-25D/E, але тепер зображується всього з чотирма, як і Блок I.

Другий ступінь[ред.ред. код]

Другий ступінь буде оснащена двигунами Rocketdyne J-2X, які в цей час[Коли?] знаходяться в розробці.


Прискорювачі[ред.ред. код]

Прискорювачі з РДТТ будуть використовуватися в перших запусках, а в подальшому буде оголошено відкритий конкурс, за результатами якого буде ухвалено рішення про використання прискорювачів на твердому або рідкому паливі.

Конкурс повинен бути оголошений вже скоро.

План запусків[ред.ред. код]

Місія Дата Варіант Примітка
SLS-1 Грудень 2017 Block I[5] Запуск безпілотного Orion/MPCV на траєкторію польоту навколо Місяця
SLS-2 Серпень 2019[6] Block I[5] Запуск пілотованого Orion/MPCV на траєкторію польоту навколо Місяця
SLS-3 Серпень 2022 Block IA[5]
SLS-4 Серпень 2023 Block IA[5]
SLS-5 Серпень 2024 Block IA[7] Перший запуск SLS в транспортній конфігурації
SLS-6 Серпень 2025 Block IA[7] Пілотована місія "Exploration"
SLS-7 Серпень 2026 Block IA[7] Транспортний пуск
SLS-8 Серпень 2027 Block IA[7] Пілотований запуск
SLS-9 Серпень 2028 Block IA[7] Транспортний пуск
SLS-10 Серпень 2029 Block IA[7] Пілотований запуск
SLS-11 Серпень 2030 Block IA[7] Нова конфігурація, Транспортний пуск
SLS-12 Серпень 2031 Block IA[7] Пілотований пуск
SLS-13 Серпень 2032 Block II[7] Нова конфігурація, Транспортний пуск

Фотогалерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «NASA выбрало дизайн новой тяжелой ракеты-носителя». lenta.ru. 2011/09/14. Архів оригіналу за 2012-08-28. (Перевірено 15 вересня 2011)
  2. Andy Pasztor. «NASA's Aim for Rocket: Deep Space». The Wall Street journal. Архів оригіналу за 2012-08-28. (Перевірено 15 вересня 2011)
  3. «НАСА представляет проект новой мощной ракеты-носителя». BBC Russian. 2011/09/14. Архів оригіналу за 2012-08-28. (Перевірено 15 вересня 2011)
  4. «НАСА выбрало проект новой ракеты для пилотируемых кораблей». 14/09/2011. Архів оригіналу за 2012-02-16. (Перевірено 15 вересня 2011)
  5. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок nasaspaceflight2 не вказаний текст
  6. SLS mission schedule improving – Crewed Moon mission moving to 2019, Nasa space flight, 2011‐9, http://www.nasaspaceflight.com/2011/09/sls-mission-improving-crewed-moon-mission-2019 .
  7. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок WorstCase не вказаний текст

Посилання[ред.ред. код]