Справедливість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Справедливість - моральна якість та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном справедливість це - найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість і мудрість в повній рівновазі і гармонії ("кожному своє"). За Платоном саме справедливість державного устрою породжує у нього "однодушність" (homonoia) і дружбу (philia) співгромадян, жінок і чоловіків.
Чимало філософсько-правових концепцій розглядають справедливість як найвищу, навіть передумовну правову цінність.
Справедливість загалом є елементарною властивістю людини як моральної істоти у її ставленні до інших людей. Правова справедливість є категорично-безумовним моральним обов'язком влади - вищим від будь-яких її прогресистських намірів та устремлінь.
Зміст |
[ред.] Протилежності
- Справедливість протистоїть несправедливості.
[ред.] Соціально-політична справедливість
Справедливість, як соціально-політична і морально-правова категорія дуже цікавить гуманістів. Вона характеризує відповідність між практичною роллю індивідів або соціальних груп у житті суспільства та їх соціальним становищем, між їхніми правами й обов’язками, між вчинками і винагородами, заслугами людей та їх суспільним визначенням”.
Кант вважав, що заходи, які б забезпечували правову справедливість, мають обов'язково випереджати й підготовлювати всі інші урядові акції, які мають за мету, скажімо, розвиток економічної самостійності населення, зростання [добробуту держави тощо. На його думку жодна із започаткованих владою крупних соціальних реформ не матиме успіху, якщо їй не передуватиме низка строго-правових заходів, спрямованих на викорінювання "доправового" минулого, на запобігання злочинам, найбільш властивим такому минулому. Тільки повністю розрахувавшись з останнім, понуджуюча влада може розраховувати на те, що її ініціатива зустріне схвалення й підтримку підданих.
Станіслав Оріховський звертається до короля, закликаючи його дбати про справедливість: "якщо хочеш у країні зажити слави найсправедливішого”. Справедливість бачиться мислителем як особиста риса людини. Також він виокремлює іншу справедливість, ту, що "тримається на законах… Цю другу частину справедливості ти мусиш цінувати у твоїй державі, яка є немов ліками для зцілювання ран, а першою є справедливість, а не сила”. На думку С. Оріховського, справедливість – це душа держави, головна чеснота, на основі якої мають вирішуватися всі питання.
Станіслав Оріховський вважав, що справедливість у Речі Посполитій є ніби душею в тілі… (держави, позбавлені справедливості, є ні чим іншим, як справжньою злочинністю), то і дбав про справедливість у Польщі як про власну душу”.
[ред.] Дивітся теж
- Юстиція — термін
- Юстиція (богиня) — римська богиня правосуддя
