Добро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Невинність» картина маляра Буґюро. Обоє дитина та ягня символізують крихітність та спокійність, як відомо з релігійного мистецтва. Образ матері та дитятка разом несуть таке позитивне тлумачення, що він є кодифікованим китайською літерою 好 гǎо, що означає «добро»

Добро́ — категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події. Добро — благо, моральне, правильне, стверджувальне, позитивний початок, корисне, пожиточне. Протистоїть злу, поганому, руйнівному, негативному початку. Людській волі є властивим бажання добра, краси або правдивого щастя. Кожна людина гостро відчуває природне бажання добра, яке б зробило її правдиво щасливою. З цього приводу Святий Августин в своїх Сповідях писав:

«Наше серце, Господи є невгамовним до часу коли воно знайде відпочинок у Тобі» (Книга 1. гол. 1).

Бажання добра, яке б зробило людину щасливою, не є чисто гіпотетичним бажанням, це вроджена основа в самій людській природі, а природа є постійною і стабільною, знаходиться в усіх людях, в усіх місцях, в усіх часах. Крім того це бажання — належить самій природі волі людини, яка є аперитивним членом, що має універсальне добро за ціль.

Здоров'я, як добро[ред.ред. код]

  • Здоров'я, як добро. В час хвороби людина має природне бажання одужати, жадаючи здоров'я як великого добра. Однак, як тільки людина стає здоровою вона усвідомлює що здоров'я само по собі не може принести щастя: людина може бути в досконалому здоров'ї і в той же час переповнена смутком. Бажання тілесного здоров'я властиве тваринам.

Насолоди почуттів, як добро[ред.ред. код]

  • Насолоди почуттів як добро. Далекі від того аби дати нам щастя — при найменшому надвживанні ними вони приносять розчарування та огиду. Бо людський інтелект з його сприйняттям універсального необмеженого добра відразу говорить після отримання тої чи іншої чуттєвої насолоди що вона є правдивою пустотою нездатною наповнити глибоку пустоту в серці людини, задовольнити її бажання щастя. Бажання цього добра властиве тваринам.

Багатство і честі, як добро[ред.ред. код]

  • Багатство і честі як добро. Багатство завзято пожадається багатьма. Як тільки людина володіє ним, вона відразу усвідомлює яким поверхневим та минущим є задоволення яке воно дає і яким неадекватним і невідповідним є багатство для заповнення пустоти людського серця.

Влада та слава, як добро[ред.ред. код]

  • Влада та слава як добро. Той хто піднявся на колесі долі, ще недосягнувши вершини починає спускатися. Він мусить віддати місце іншим і незабаром він буде як зірка чиє світло згасло.

Знання наук, як добро[ред.ред. код]

  • Знання наук, як добро. Навіть коли знання вірне і безпомилкове, добро знання залишається лише добром інтеллекту а не цілої людини. Проте серце та воля теж мають свої глибокі духовні потреби і поки вони незадоволені не може бути правдивого щастя. Це добро невластиве тваринам.

Возвишена форма дружби, як добро[ред.ред. код]

  • Возвишена форма дружби як добро. Така дружба без сумніву приносить інтенсивну радість, інколи вражаючи найглибше буття людини. Але людина має інтелект, який сприймає універсальне і необмежене добро і незабаром розуміє, що ця возвишена форма дружби є обмеженим добром.

Добро універсальне[ред.ред. код]

  • Добро природне. Природня досконалість, перфекція.

Очевидно, що добро є повязаним з волею людини і залежить від якості волі людини. Така інтерпретація представляє зовнішнє добро непостійним і мінливим в залежності від того чи іншого хотіння людини. Проте, в природі є цілком очевидним існування природнього та незмінного добра — досконалості та неймовірної перфекції в різних окремих індивідуальних природніх органічних істотах та творіннях. В цю категорію входить і моральне добро людини, її моральна досконалість згідно з універсальною природою. З цього Тома Аквінський вбачав існування Добра надприроднього, як джерела добра окремих, різноманітних істот і цим джерелом добра він називає Бога, Добро Необмежене, Нематеріальне і Вічне. Бога теж називають Абсолютним Добром.

Добро моральне[ред.ред. код]

Добро моральне стосуєтся лише людини, поскільки поняття моралі для тварин та інших нижчих істот є відсутнім. Лише людина може любити моральне добро. Лише людина розуміє цю природню правду що небхідно чинити добро і уникати зла. Уява тварини може бути витренувана і постійно вдосконалюватися у своєму порядку але вона ніколи не зуміє збагнути цю істину.

Всі люди, навіть ті які сумніваються в існуванні Бога, усвідомлюють, що людина повинна робити добро і уникати зла. Зрозуміти це досить поняття добра і розрінити поміж:

Тварина знаходить своє повне задоволення в в чуттєвих добрах. Вона використовує чуттєве добро інстинктивно не розуміючи, що значення корисного лежить в меті для якої воно вживаєтся. Лише людина завдяки міркуванню розуміє що корисність чи сенс засобів полягає в цілі якій вони служать.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]