Чеснота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скульптурне уособлення чесноти на фасаді бібліотеки Цельсія у м. Ефес

Чесно́та — це схильність постійно чинити добрі справи; позитивна моральна властивість характеру людини, що визначається його волею і вчинками.

Три теологічні чесноти:

  1. Віра;
  2. Надія;
  3. Любов;

Чотири кардинальні чесноти за схемою Платона, Святого Амвросія та Томи Аквінського з латинськими відповідниками:

  1. iustitia — Справедливість
  2. fortitudo — Стійкість (Сила духу)
  3. sapientia — Розсудливість (Обачність)
  4. temperantia — Поміркованість (Тверезість)

Сім християнських чеснот[ред.ред. код]

Сім християнських чеснот в порядку святості з протилежними їм смертними гріхами та латинськими відповідниками:

  1. Доброчесність (castitas) — Хтивість (luxuria)
  2. Стриманість (frenum) — Нестриманість (gula)
  3. Щедрість (liberalitas) — Захланність (avaritia)
  4. Старанність (industria) — Лінивство (acedia)
  5. Лагідність (patientia) — Гнів (ira)
  6. Доброзичливість (humanitas) — Заздрість (invidia)
  7. Смиренність (humilitas) — Гординя (superbia)

Римські чесноти[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


етика Це незавершена стаття з етики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.