Стьожак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стьожак
Проглотиди Diphyllobothrium latum
Проглотиди Diphyllobothrium latum
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Білатеральні (Bilateria)
Тип: Плоскі черви (Platyhelminthes)
Клас: Цестоди (Cestoda)
Підклас: Eucestoda
Ряд: Стьожаки (Pseudophyllidea)
Родина: Стьожакові (Diphyllobothriidae)
Рід: Diphyllobothrium
Cobbold, 1858
Види
Див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Diphyllobothrium
EOL: 59979
ITIS logo.jpg ITIS: 57335
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28844
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Diphyllobothrium

Стьожак[1], або стьожковець[2][3] (Diphyllobothrium) — рід цестод з родини Стьожакових (Diphyllobothriidae). Представники цієї родини здатні спричинити у людини захворювання дифілоботріоз. Людина заражається гельмінтом внаслідок споживання риби. Основний вид, що породжує дифілоботріоз — стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), який заражає риб і ссавців. Diphyllobothrium latum поширений у Скандинавії, західній Росії, країнах узбережжя Балтики, але також присутні у Північній Америці, особливо на її північно-західному Тихоокеанському прибережжі. На Далекому Сході Росії зустрічається інший вид — Diphyllobothrium nihonkaiense — що використовує тихоокеанського лосося як другого проміжного хазяїна.[4] Інші представники роду Diphyllobothrium мають значно ширший ареал. Так стьожак малий (Diphyllobothrium dendriticum) що паразитує у мартинів, ссавців і лососів, поширений по всій Північній Півкулі. Також поширеними є такі види, як Diphyllobothrium pacificum, Diphyllobothrium cordatum, Diphyllobothrium ursi, Diphyllobothrium lanceolatum, Diphyllobothrium dalliae і Diphyllobothrium yonagoensis, але вони заражають людину не часто. В Японії найчастіше заражає людину Diphyllobothrium nihonkaiense, який раніше вважався синонімом D. latum і виділений в окремий вид лише у 1986 році.[5] Останні молекулярні дослідження показали, що D. nihonkaiense і D. klebanovskii є одним видом, і зведені у синонім — Diphyllobothrium nihonkaiense.[6]

Види[ред.ред. код]

Рід містить 22 види:[7]

Література[ред.ред. код]

  1. Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ: Наук. думка, 1983. — 411 с.
  2. Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3
  3. Зюков А. М. (за участі Падалки Б. Я.) Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. Державне медичне видавництво УРСР, К. 1947. — 392 с.;
  4. Muratov, IV; Posokhov, PS (1988). «Causative agent of human diphyllobothriasis--Diphyllobothrium klebanovskii sp. n.». Parazitologiia 22 (2). с. 165–70. PMID 3387122. 
  5. Yamane, Y; Kamo, H; Bylund, G; Wikgren, BJ (1986). «Diphyllobothrium nihonkaiense sp. nov (Cestoda: Diphyllobothriidae)---revised identification of Japanese broad tapeworm». Shimane J Med Sci 10. с. 29–48. 
  6. Arizono, N; Shedko, M; Yamada, M; Uchikawa, R; Tegoshi, T; Takeda, K; Hashimoto, K (2009). «Mitochondrial DNA divergence in populations of the tapeworm Diphyllobothrium nihonkaiense and its phylogenetic relationship with Diphyllobothrium klebanovskii». Parasitology international 58 (1). с. 22–8. doi:10.1016/j.parint.2008.09.001. PMID 18835460. 
  7. WoRMS. «Diphyllobothrium». World Register of Marine Species. 

Джерела[ред.ред. код]