Цистицеркоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цистицеркоз
Neurocysticercosis.gif
МРТ пацієнта з нейроцистицеркозом, на якому видно множинні цистицерції у мозку.
МКХ-10 B69
МКХ-9 123.1
DiseasesDB 3341
MedlinePlus 000627
eMedicine emerg/119 med/494

ped/537

MeSH D003551

Цистицерко́з — паразитарна хвороба, зумовлена паразитуванням у тканинах та органах людини личинкової стадії ціп'яка свинячого — цистицерків (Cysticersus cellulosae). Найчастіше вражає ЦНС, очі та м'язи.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Відомі два шляхи зараження цистицеркозом — екзогенний та ендогенний.

При екзогенному зараженні онкосфери потрапляють ззовні. Так, хворі теніозом можуть заразитися через власні брудні руки, лаборанти — у випадках порушення правил роботи із матеріалом дослідження, а також будь-яка людина через овочі, ягоди, фрукти, забруднені онкосферами при удобренні грунту огородів та ягодників незнешкодженими нечистотами, інвазованими свинячим ціп'яком.

Ендогенним шляхом заражаються тільки хворі теніозом при антиперистальтиці, потраплянні члеників свинячого ціп'яка з кишечника до шлунку із наступним їхнім перетравлюванням та звільненням десятків тисяч яєць. В цих випадках інвазія дуже інтенсивна. Причини антиперистальтики різноманітні: будь-яке харчове отруєння, алкогольне спьяніння, вихід зі стану наркоза, а також введення зонда та ін.

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Цистицерк у діаметрі 5-8 мм. Його розвиток з зародку в деяких випадках відбувається в організмі людини, а не свині (тобто як у проміжкового хазяїна). Живуть личинки декілька років, локалізуючись у підшкірній клітковині, головному мозку, очах, м'язах, серці, печінці, легенях, очеревині. Навколо паразита утворюється капсула, развивається запалення, в мозку — васкуліти. Інвазія може призвести до виникнення енцефаліта, менінгіта, може супроводжуватися порушенням циркуляції цереброспінальної рідини, гідроцефалією, судомами. Велике значення має механічне здавлювання тканин паразитами. В очах цистицерки розташовуються під сітківкою та у склоподібному тілі.


Симптоми[ред.ред. код]

Клінічна картина цистицеркозу залежить від локалізації, стадії розвитку паразита, інтенсивності інвазії.

Цистицеркоз головного мозку характеризується нападоподібним головним болем, блювотою, епілептиформними нападами, деліріозними станами, галюцинаціями. Ці симптоми можуть виникати при різких рухах голови. В цереброспінальній рідині — лімфоцитарний плеоцитоз, що досягає 500 клітин в 1 мм3. Хворобі властива зміна загостень та ремисій, які з часом стають коротшими.

Ураження ока проявляється порушенням зору до сліпоти. Цистицеркоз шкіри, м'язів протікає безсимптомно, при локалізації паразитів в серці може бути порушення серцевого ритму.

Прогноз несприятливий при ураженні ЦНС та очей, можливі летальні випадки.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз встановлюють на основі клінічних, епідеміологічних даних, імунологічних, рентгенологічних, ультразвукових методів дослідження, біопсії, офтальмоскопії.

Лікування[ред.ред. код]

При цистицеркозі мозку та ока хірургічне в комплексі із десенсибілізуючими, протисудомними, дегідратаційними засобами. При консервативному лікуванні застосовують мебендазол (вермокс). Для попередження нових вогнищ цистицеркозу проводять дегельмінтизацію, як при кишковому теніозі.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Цистицеркоз. Патогенез та симптоми. — на сайті eurolab.ua.
  2. Теніоз-цистицеркоз бовісний. — на сайті agroua.net.
  3. Цистицеркоз.

Див. також[ред.ред. код]