Суперсімейка
| Ця стаття в процесі редагування Brandner.
Будь ласка, не редагуйте та не змінюйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка давно не редагувалася (впродовж кількох днів), будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для допомоги уникнення конфліктів редагування; будь ласка, приберіть його між сеансами редагувань, щоб дати іншим користувачам можливість поліпшити цю сторінку. |
| Суперсімейка | |
|---|---|
| The Incredibles | |
| The Incredibles.jpg | |
| Режисер | Бред Бьорд |
| Продюсер | John Walker |
| Сценарист | Brad Bird |
| У головних ролях |
Craig T. Nelson Holly Hunter Sarah Vowell Spencer Fox Jason Lee Samuel L. Jackson Elizabeth Peña Brad Bird |
| Оператор | Andrew Jimenez Patrick Lin Janet Lucroy |
| Композитор | Michael Giacchino |
| Монтаж | Stephen Schaffer |
| Художник | Stephen Schaffer |
| Звукорежисер | Stephen Schaffer |
| Кінокомпанія | Pixar |
| Дистриб'ютор | Walt Disney Pictures |
| Тривалість | 115 minutes |
| Мова | English |
| Країна | United States |
| Дата виходу | Шаблон:Film date |
| Кошторис | $92 million |
| Касові збори | $631,442,092[1] |
Суперсімейка (англ. "The Incredibles") — це американський комп'ютерно-анімаційний комедійний фільм про супергероїв 2004 року випуску.
Це шостий фільм, створений Pixar Animation Studios. Історія розповідає про сім'ю супергероїв, що живуть у селі, приховуючи свої здібності. Коли туга батька Боба Парра за його колишніми славними днями і бажання допомогти людям тягне його в бій з лиходієм і його роботом-убивцею, уся сім'я Парр змушена також вступити у бій, аби врятувати і батька, і світ.
Сценарій до фільму і режисуру виконав Бред Бьорд; він став першим режисером, кого компанія "Pixar" запросила з-зовні. Бьорд розробив фільм як продовження коміксів 1960-х, "шпигунських" фільмів свого дитинства і використовуючи мотиви зі свого особистого сімейного життя. Він почав роботу над фільмом для "Pixar" після того, як у прокаті провалилася його перша робота, мультфільм "Сталевий гігант" (1999). Бьорд переніс багато напрацювань із попереднього свого мультфільму в "Суперсімейку". У порівнянні із попередніми картинами "Pixar", у мультфільмі були суттєві нововведення. Команда мультиплікаторів мала завдання створити усіх персонажів людьми, а це вимагало нових технологій анімації детальної людської анатомії, одягу, реалістичних шкіри і волосся. Майкл Джаккіно створив для "Суперсімейки" музичну тему, яку виконав оркестр.
Прем'єра фільму фідбулася 27 жовтня 2004 року на Лондонському кінофестивалі, а загальний реліз у США робила компанія Реліз фільму робила компанія "Walt Disney Pictures" починаючи з 5 листопада 2004 року. Картина була вдалою у прокаті, зібравши $631 млн (за бюджету $92 млн.). "Суперсімейку" критики сприйняли теплими відгуками; картина отримала високі оцінки від професійних критиків і глядачів. Більшість критиків визнали мультфільм найкращою картиною 2004 року, вона здобула приз Енні за найкращу анімовану картину 2004 року, а також два Оскари. Картина також стала першою анімафільмом, який виграв престижну премію Г'юґо за найкращу постановку.
Зміст |
Зміст [ред.]
Синопсис [ред.]
Ця сімейка мешкає в тихому передмісті. Вони — сім'я супергероїв, проте вони вже відійшли від великих справ і вважають за краще жити звичним непримітним життям. Усі члени сім'ї мають надприродні здібності й у минулому легко справлялися зі злом світового масштабу. Аж ось одного прекрасного дня татові і усій його родині доводиться знов одягтися в прогумовані костюми супергероїв і відправитися назустріч новим пригодам. Потрібно учергове врятувати світ від таємничого лиходія. Хто ж він такий? Цього ще не знають навіть герої з суперсімейки...
Ролі озвучили [ред.]
англійською мовою: [ред.]
- Крейґ Ті Нельсон як Містер Надзвичайний (Боб Парр), патріарх сімейки Парр, володіє супер-силою.
- Голлі Гантер як Еластика (Гелен Парр), Бобова дружина, здатна розтягувати своє тіло, наче гумове.
- Джейсон Лі як Синдром (Бадді Пайн), хто не має супер-якостей, проте використовує продвинуті технології — аби набути відповідних супер-героям здібностям.
- Спенсер Фокс як Дешиель "Деш" Роберт Парр, Паррів син, що володіє супер-швидкістю.
- Сара Ваувелл як Вайолет Парр, Паррова донька, має здатність ставати невидимою і створювати силове поле навколо себе чи інших людей.
- Елі Фасил і Мев Ендрюс як Джек-Джек Парр, Бобів і Геленів синок-немовля, хто спочатку не має супер-здібностей, та наприкінці фільму він виявляє цілу купу всяких умінь, включаючи здатність змінювати розмір, телепортація, лазерне бачення, літати тощо.
- Семюел еЛь Джексон як Фрозон (Люциус Бест), найкращий Бобів друг, хто наділений умінням видобувати лід із себе і вологості повітря.
- Елісабет Пенья Міраж , агент Сидрома, хто спокушає "Суперів" відвідати острів.
- Бред Бьорд як Една Мод, кутюр'є лоя "Суперів".
- Bud Luckey as Rick Dicker, the government agent overseeing the Relocation Program.
- Wallace Shawn as Gilbert Huph, Bob's boss at his white-collar job.
- John Ratzenberger as The Underminer, a new villain who appears at the end of the film.
- Dominique Louis as Bomb Voyage, a villain from the past who uses Buddy's interference in Mr. Incredible's heroism to escape.
- Micheal Bird as Tony Rydinger, a popular boy at Violet's school who develops a crush on Violet.
- Kimberly Adair Clark as Honey, the wife of Frozone.
- Bret Parker as Kari McKeen, the babysitter.
- Lou Romano as Bernie Kropp, one of Dash's teachers who Dash is trouble to.
- Wayne Canney as the principal of Dash's school.
Виробництво [ред.]
Сценарій [ред.]
Концепція "Суперсімейки" сягає 1993-го року, коли Бред Бьорд зробив перші начерки плану мультфільму. У цей час Бьорд намагаєтья потрапити до когорти кінематографістів.[2][3] Сюжет цієї іторії наповнений подіями і питаннями, які траплялися у житті режисера.[4] За цей час Берд підписав контракт із компанією "Warner Bros. Animation" і був у процесі режисування його першого фільму "Залізний гігант".[5] Бьорд, кому вже було за 30, почав був дивуватися (на межі з острахом) конфліктові між кар'єрою і сімейними обов'язками. Підходячи до межі середнього віку (і маютчи високі прагнення стосовно кіна), він розмірковував — чи ці його устремління були досяжні тільки ціною його сімейного життя.[4] Він відчував, що він абсолютно втратить одне, якщо він занадто багато уваги приділятиме іншому. Він заявив: «Чесно кажучи, це мав бути просто смішний фільм про супергероїв. Але я думаю, що те, що відбувається в моєму житті, безумовно, просочилося у фільм».[6] І що гірше — його "Залізний гігант" вийшов на екрани наприкінці 1999-го, і зазнав невдачі у касових зборах через нерозторопність маркетинґу "Warner Bros.".[5] Хоча про фільм і було сказано як про шедевр, Бьорд був дуже засмучений, і звернувся до своєї історії про супергероїв.[5][4]
| «Очікують, що Тато у родині має бути сильном, тож сильним його і зробив. Мама завжди літає у мільйони різних напрямків, тож я і наділив її здатністю розтягуватися, як іриска. Підлітки, особливо дівчатка, невпевнені в собі і схильні приймати оборонну позицію у стосунках, то ж вона воже ставати невидимою і користуватися енергетичними щитами. А десятилітні хлопчики — це гіперактивні енергетичні ку́льки. Немовлята сповнені нереалізованого потенціалу». |
| — Бред Бьорд, сценарист і режисер "Суперсімейки".[7][8] |
Свій фільм Бьорд створив як данину поваги до коміксів і шпигунських фільмів 1960-х із його дитинства, і спочатку він збирався створити картину засобами мальованої анімації.[4] Коли стало ясно, що "Залізний гігант"не знайде аудиторії у театральному показі, він помирився зі своїм старим другом Джоном Лассетером зі студії "Pixar" і в березні 2000 року розповів йому свою іде.[3] Бьорд і Лассетер знали одне одного зі студентських років у Каліфорнійському інституті мистецтв ("CalArts", коледж) у семидесяті.[9] Лассетер оцінив ідею і запросив Бьорда прийти у "Pixar", де мультфільми би зробили засобами комп'ютерної анімації. 4 травня 2000-го року студія уклала контракт із Бьордом на кілька фільмів.[4] Це перервало традицію студії "Pixar", згідно із якою вона співпраювали лише із "доморощеними" режисерами, а Бьрд став першим режисером, кого найняли "іззовні". На додачу, це мав бути перший фільм, усі герої якого — люди.[9] Бьорд вирізнявся з-поміж режисерів "Pixar" у багато способів, принісши авторські підходи до справи створення мультфільмів. Студія завжди мала кілька режисерів і купу сценаристів — у той час як "Суперсімейку" і написав і зрежисував один Бред Бьорд.[10]
Бьорд прийшов у "Pixar" із чорновиком історії про сім'ю: про тата з мамою, що страждають обоє від того, що у тата криза середнього віку; про сором'язливу дівчину-підлітка; про зухвалого десятирічного хлопчика; і про немовля. Бьорд черпав натхнення у сімейних цінностях.[4][8] Після кількох невдалих спроб підібрати актора на озвучення Едни Моуд (персонажа-дизайнера), Бьорд озвучив її голос сам. [7] Під час створення фільму студію "Pixar" відвідав Міядзакі Хаяо, зсновник студії студії Ґіблі; йому показали матеріали до "Суперсімейки". Коли Бьорд запитав, чи є сенс у цій історії — чи це просто звичайне "американське безглуздя," Міязакі відповів через перекладача: «Гадаю, ви робите картину занадто пригодницькою як на звичайний американське кіно».[11]
Анімація [ред.]
Коли студія "Pixar" приймала проект до виконання, Бреду Бьорду запропонували задіяти зусилля своєї творчої групи, із котрими він уже працював. Тож він залучив серцевину команди людей, які створювати "Залізного гіганта" у студії "Warner Bros.". Завдяки цьому багато 2D аніматорів перекваліфікувалося у 3D, включаючи самого Бьорда. Сам режисер зазначив, що працювати з комп'ютерною графікою «захопливо і творчо», чого нема у традиційній анімації; говорячи про здатність камери миттєво змінювати кути огляду певної сцени, він назвав цю здатність «прекрасно застосовною» [до потреб творчої людини]. Він виявив, що працювати з комп'ютерною анімацією у чомусь важче, аніж із традиційною анімацією, бо програмне забезпечення є дуже складним і не дуже зручним для користувача.[12] Бьорд свій сценарій написав, не знаючи про обмеження чи ро проблеми, які виникають під час комп'ютерної анімації. У результаті, ця картина на той час була найскладнішою і найбільш трудомісткою за всі зроблені до цього студією "Pixar".[2] Персонажів картини "Суперсімейка" розробили Тоні Фусиле (Tony Fucile) і Тедді Ньютон (Teddy Newton), яких він узяв із собою з "Warner Bros."[13] Як і в більшості комп'ютерних анімаційних фільмів, на створення тільки моделі світу "Суперсімейки" пішло близько року часу: моделювали зовнішність і моделі управління об'єктами, у тому числі елементами тіла і обличчя, міміки й артикуляції персонажа — поки не приступили власне до анімації.[12] Бьорд і Фусиле намагалися витягнути анімацію до рівня 2-D, адже команда "Pixar" працювала переважно із комп'ютерним програмуванням, а не з графікою. Бьорд намагався використати наробки "Дев'яти диснеївських старців",[a] про які команда "Pixar" «навіть і не здогадувалася».[12]
Для технічних працівників команди булонадзвичайно складно створити людські образи персонажів Суперсімейки.[10] Сценарій Бьорда просто наповнений безліччю елементів, що їх надзвичайно важко на той час було створювати засобами комп'ютерної анімації (CGI). Люди узагалі є найтяжчими для анімації об'єктами.[3] Pixar animators filmed themselves walking in order to better grasp proper human motion.[3] Для створення цілком людського складу акторів необхідно було створити нові технології для анімації деталізованої людської анатомії, одягу й реалістичних шкіри й волосся. У той же час технічні спеціалісти команди мали певний досвід моделювання шкіри й волосся у фільмі "Корпорація монстрів" (2001), та все ж такі обсяги волосся і одягу, що були необхідні для "Суперсімейки", студія "Pixar" іще ніколи не створювала. Більше того, Бьорд не потерпів би жодних компромісів у графіці зарати технічного спрощення. У той час, як технічна команда "Корпорації монстрів" фактично змусила режисера Піта Доктера прийняти короткі кісники на персонажі-дівчинці Бу (Boo), щоб її волосся було легше програмувати, — у персонажа Вайолет (Violet) із "Суперсімейки" довге волосся, що приховує частину її обличчя; це є особливістю характеру персонажа.[10] Довге волосся Вайолет було дуже важко створити, і на протязі довгого часу роботи це ніяк не вдавалося. На додачу, аніматори були змушені "мочити" волосся і створювати ефекти розвіювання волосся на вітрі.[12] Студія "Дісней" спочатку виражала велику неохоту створювати такий фільм саме із огляду на всі оці складності, відчуваючи що ігровий фільм було б зняти розумніше; однак Лассетер одразу ж відкинув цю ідею.[14]
При створенні "Суперсімейки" виникли не лише проблеми із комп'ютерною анімацією людей, а також багато інших трудностей. Історія була довшою, аніж будь-який попередній мультфільм студії "Pixar", довшим був і час екранного показу, і вчетверо більшою була кількість локацій.[12][15] Головний технічний директор Рик Сайре (Rick Sayre) зазначив, що найважчим у "Суперсімейці" якраз було тим, що не є в природі "найважче", натякаючи на велику кількість вирішених технічних завдань, а саме: створення вогню, води, повітря, диму, пари, вибухів — ну і на додачу, нові складності в роботі з людьми.[12] Організаційну структуру "Суперсімейки" було чітко визначити, як у інших фільмах студії "Pixar", і це стало ходячий анекдотом у середині команди.[12] Сайре сказав, що його команда стала "Альфою й Омегою": одна група людей створювала комп'ютерні моделі світу "Суперсімейки"; інша група (названа "командою персонажів") створювали образи, покриви і тіні від персонажів; а третя група (команда розробників) відповідала за створення технологій для волосся і одягу.[12] Було створено 781 кадр із візуальними ефектами, і вони досить часто зображали яскраву емоцію персонажа (наприклад, коли Боб сердито зачиняє двері машини). Крім того, існувала команда спецефектів, що працювала, наприклад, над покращенням моделі хмар — маючи змогу уперше змоделювати це у 3-D засоами об'ємної візуалізації.[12]
Шкіра персонажів досягла нового ріня реалізму завдяки технології, відомої під назвою "підповерхове розсіювання".[13] Задачі не обмжилися тільки моделюванням людей. Бьорд вирішив, що у одному прикінцевому епізоді немовля Джек-Джек зазнає серії перетворень, і в одній із трансформацій він виглядатиме як "щось липке". Технічний директор сказав, що створення такого "спецефекту слизу" займе близько двох місяців роботи, а виробництво фільму перебувало в ситуації, коли згаяти ці два місяці було невиправдано дорогим задоволенням.[16] Вони звернулися до продюсера фільму Джона Волкера за допомогою. Бьорд, який особисто запросив Волкера з "Warner Bros.", не міг ніяк погодитися, що Джек-Джекові слід обмежитися усього чотирма перетвореннями і "Суперсімейка" може обійтися і без "слизонемовля". Вони гаряче сперечалися кілька зустрічей поспіль на протязі двох місяців, аж поки Бьорд урешті-решт не поступився.[16]
Бьорд зізнався, що у студії «коліна тремтіли від ваги "Суперсімейки"», проте фільм назвав пам'ятником талантоі аніматорів студії "Pixar", хто захоплювався тими викликами людському умінню і винахідливості, що постали перед командою під час фільмування.[12] Він згадував: «Я прийшов у чадову студію, злякавши багатьох людей великою кількістю "різдв'яних подарунків", які б мені хотілося отримати, — таотримав я майже все, що він них вимагав».[14]
Музика [ред.]
"Суперсімейка" — це перший фільм студії "Pixar", музику до якого написав Майкл Джаккіно (Michael Giacchino). Бред Бьорд шукав особливе звучання фільму, зумовлене його неповторним шармом а-ля 60-ті, що перемішується зі стилем сучасності (як Бьорд бачив ту епоху). Першим обрали Джона Баррі, який створив музику для трейлера фільму, перезаписавши його тему до фільму "На секретній службі Її Величності". Проте Баррі не захотів дублювати записи своїх ранніх саунтреків;[17] тоді це завдання передали Майклові Джаккіно.[18] Джаккіно відзначив, що процес запису музики в 60-ті суттєво відрізнявся від сучасного; а Ден Воллінґ (Dan Wallin), інженер звукозапису, сказав, що Бьорд хотів надати музиці дуже старого присмаку, тож записували музику на аналогову плівку. Воллінґ також зазначив, що мідні духові інструменти, які звучать на передньому плані музичної теми, фільму звучать краще на аналоґовому обладнанні, а не на цифровому. Воллінґ прийшов із ери, у якій таку музику записували, згідно зі словами Джаккіано, «правильним чином»: кожен інрумент знаходиться в одній же кімнаті навпроти інших інструментів, «граючи одне навпроти одного і заряджаючи одне одного енерґією». Тим Симонек (Tim Simonec) був дириґентом/оркестратором під час запису композицій.[19]
Повністю оркестрова тема вийшла релізом 2 листопада 2004 року, за три дні до виходу фільму на екрани кінотеатрів. Вона здобула чимало нагород у номінації "Найкращий саундрек", і її було номіновано на здобуття нагороди Ґреммі.
Теми [ред.]
Деякі рецензенти фільму звернув точні паралелі між "Суперсімейкою" і деякими коміксами про супергероїв, наприклад, "Powers" ("Власті"), "Хранителі" і "Фантастична четвірка". Дійсно, продюсери адаптації 2005-го року "Фантастичної Четвірки" бул змушені вносити зміни до сценарію і створювати додткові спецефекти через велику подібність фільму із "Суперсімейкою".[20] Бьорд не здивувався цьому порівнянню, оскільки супергерої стали «найупізнаванішими персонажами на планеті», проте виправдовувався, що жодним конкретним коміксом не надихався, а про "Хранителів" лише щось таке чув. У коментарі він зазначив, що йому дуже приємно, що його творіння порівняли із чимось таким вартісним, як "Хранителі".[8]
Деякі коментатори розцінили Бобову кризу середнього віку і Синдромове зауваження «Коли кожен є надзвичайним — то ніхто вже не є» як рефлексію поглядів німецького філософа Ніцше або натяк на філософію об'єктивізму американської романістки євройського походження Айн Ренд, які Бьорд вважав "сміховинними."[3][8] Бьорд заявив, що більша частина аудиторії зрозуміла сатиру його твору, у той час як «два відсотки [глядачів] подумали, що я створюю "Джерело" чи "Атлант розправив плечі"(твори згаданої А.Ренд)»." Хтось інший побачив у фільмі праві політичні погляди, що Бьорд вважає повним безглуздям. «Гадаю, це так само безглуздо, як говорити про мого "Залізного гіганта" як носія лівацьких ідей. Але ж я є переконаним центристом і відчуваю, що обидві згадані сторони — це абсурд».[3]
У фільмі також помітна Бьордове незадоволення тенденцією дитячих коміксів і суботніх ранкових карикатур його юности зобраити лиходіїв нереальним, безрезультатними у своїх діях і жалюгідними у своїх потугах. У фільмі Dash and Violet мають справу із лиходіями, хто має прямий намір використовувати смертельну потугу проти дітей. Із іншого боку і Dash і Violet не висловлюють жодних емоцій чи просто жалю стосовно загибелі тих, хто намагається убити їх: наприклад, коли Dash перемагає своїх переслідувачів, знищуючи їхні авта, або коли обоє старших дітей стають свідками знищення їхніми батьками кількох авто-переслідувачів разом із людьми, що там сидять, — так, наче смерть цих людей є неідворотним і звичайним явищем. Незважаючи на незгоду з деякими зауваженнями, Бьорд відчував: для його картини було б чудово, якби її розглядали різнопланово, бо таими саме були його наміри. Він сказав, зокрема: «Той факт, що про фільм регулярно згадувала "Нью-Йорк Таймз", — це просто чудово! Погляньте, ми маємо справу із мейнстртимом у мультиплікації; а чи багато із муьтфільмів пропонують нам їжу для роздумів?»[3]
Реліз [ред.]
"Суперсімейка" з'являється на екранах кінотеатрів 5 листопада 2004 року як перший фільм студії "Pixar" із рейтингом PG[b] (бо за жанром це бойовик зі сценами насилля).[16] Реліз цього мультфільму в кінотеатрах супроводжував короткометражний фільм Boundin' від тієї ж студії "Pixar".[21] Хоча цей мультфільм сприйнято аудиторією із тріумфом, , Стив Джобз посварився із головою The Walt Disney Company, партнерської фірми-дистриб′ютора.[22] Це в кінцевому підсумку призвело до відставки Майкл Ейснер, а саму студію "Pixar" наступного року придбала фірма "Дисней".
Home media [ред.]
Суперсімейка вийшла на 2-х дисках у "Колекційній збірці DVD" і на VHS (це був останній реліз Pixar-івських фільмів на VHS) 15 березня 2005-го року. Диски DVD також включали en:Jack-Jack Attack і en:Mr. Incredible and Pals, дві Pixar-івські короткометражки, створені спеціально для реліз разом із "Суперсімейкою", а також en:Boundin', короткометражний фільм студії "Pixar", із якої починалися покази "Суперсімейки" у кінотеатрах.[21] "Суперсімейка" стала лідером продажів серед DVD 2005-го року: було продано 17,38 мільйонів копій.[23] Фільм також вийшов на UMD для Sony PSP.[24] Також у США картину було випущено на Blu-ray 12 квітня 2011-го року.[25]
Сприйняття [ред.]
Критичні відгуки [ред.]
The Incredibles received very positive reviews from film critics, receiving a 97% approval rating at Rotten Tomatoes[27] which made the movie the fifteenth greatest action film of all time and the only one of Top 20 with more than 100 reviews.[28] Metacritic indicates The Incredibles "universal acclaim" with a 90 out of 100 rating.[29] Critic Roger Ebert awarded the film 31⁄2 stars out of four, writing that the film "alternates breakneck action with satire of suburban sitcom life" and is "another example of Pixar's mastery of popular animation."[30] Rolling Stone gave the film 31⁄2 stars and called the movie "one of the year's best" and said that it "doesn't ring cartoonish, it rings true."[31] Also giving the film 31⁄2 stars, People magazine found that The Incredibles "boasts a strong, entertaining story and a truckload of savvy comic touches."[32]
Eleanor Ringel Gillespie of the Atlanta Journal-Constitution was bored by the film's recurring pastiches of earlier action films, concluding, "the Pixar whizzes do what they do excellently; you just wish they were doing something else."[33] Similarly, Jessica Winter of the Village Voice criticized the film for playing as a standard summer action film, despite being released in early November. Her review, titled as "Full Metal Racket," noted that "The Incredibles announces the studio's arrival in the vast yet overcrowded Hollywood lot of eardrum-bashing, metal-crunching action sludge."
Peter Travers of Rolling Stone named The Incredibles No.6 on his list of the best films of the decade, writing "Of all the Pixar miracles studded through the decade, The Incredibles still delights me the most. It's not every toon that deals with midlife crisis, marital dysfunction, child neglect, impotence fears, fashion faux pas and existential angst."[34]
Касові збори [ред.]
Despite concerns that the film would receive underwhelming results,[35] the film grossed $70,467,623 in its opening weekend from 7,600 screens at 3,933 theaters, averaging $17,917 per theater or $9,272 per screen, the highest opening weekend gross for a Pixar film (the record was later broken in 2010 by Toy Story 3 with $110,307,189), the highest opening weekend for a non-sequel animated feature (the record was broken in 2007 by The Simpsons Movie with $74 million), and the highest opening weekend for a non-franchise-based film for just over five years when Avatar opened with $77 million. The film was also No.1 in its second weekend, grossing another $50,251,359, dropping just 29 percent, and easily out-grossing new animated opener The Polar Express. The film ultimately grossed $261,441,092, as the fourth highest-grossing Pixar film behind Toy Story 3 ($415,004,880), Finding Nemo ($380,211,197), and Up ($293,004,164), and the fifth highest-grossing film of 2004.[36] Worldwide, the film grossed $631,442,092, as the fourth highest-grossing Pixar film behind Toy Story 3 ($1,063,171,911), Finding Nemo ($921,111,197), and Up ($731,342,744), and ranked fourth for 2004.[37] The film was also the second highest-grossing 2004 animated film behind Shrek 2.
It had its network television premiere on Thanksgiving Day 2007 on NBC sponsored by Target and its basic cable premiere on ABC Family as part of The 25 Days of Christmas in December 2007, and its second cable showing on Disney Channel as part of the No Ordinary Friday on February 1, 2008.
Нагороди [ред.]
The Incredibles won the Academy Award for Best Animated Feature, beating two DreamWorks films, Shrek 2 and Shark Tale, as well as Best Sound Editing at the 77th Academy Awards. It also received nominations for Best Original Screenplay (for writer/director Brad Bird) and Best Sound Mixing (Randy Thom, Gary Rizzo and Doc Kane).[38] It was Pixar's first feature film to win multiple Oscars, followed in 2010 by Up. Joe Morgenstern of the Wall Street Journal called The Incredibles the best picture of the year.[8]Premiere magazine released a cross-section of all the top critics in America and The Incredibles placed at number three, whereas review aggregator website Rotten Tomatoes cross-referenced reviews that suggested it was the highest-rated film of its year.[8]
The film also received the 2004 Annie Award for Best Animated Feature and the 2005 Hugo Award for Best Dramatic Presentation, Long Form, and it was nominated for the 2004 Golden Globe Award for Best Motion Picture – Musical or Comedy. It also won the Saturn Award for Best Animated Film.
The American Film Institute nominated The Incredibles for its Top 10 Animated Films list.[39]
Мерчендайзинг [ред.]
Шаблон:Unreferenced section Several companies released promotional products related to the movie. Dark Horse Comics released a limited series of comic books based on the movie. Kellogg's released an Incredibles-themed cereal, as well as promotional Pop Tarts and fruit snacks, all proclaiming an "Incrediberry Blast" of flavor. Pringles included potato chips featuring the superheroes and the movie quotes. Furthermore, in the weeks before the movie's opening, there were also promotional tie-ins with SBC Communications (using Dash to promote the "blazing-fast speed" of its SBC Yahoo! DSL service) Tide, Downy, Bounce and McDonald's. Toy maker Hasbro produced a series of action figures and toys based on the film, although the line was not as successful as the film itself.
In Europe, Kinder chocolate eggs contained small plastic toy characters from the film.
In Belgium, car manufacturer Opel sold special The Incredibles editions of their cars.
In the United Kingdom, Telewest promoted blueyonder internet services with branding from the film, including television adverts starring characters from the film.
In all merchandising outside of the film itself, Elastigirl is referred to as Mrs. Incredible. This is due to a licensing agreement between Disney·Pixar and DC Comics, who has a character named Elasti-Girl (a member of the Doom Patrol). The DC Comics character is able to grow and shrink at will from microscopic size to thousands of feet tall.
Комікси [ред.]
In July 2008, it was announced that a series of comic books based on The Incredibles would be published by BOOM! Studios in collaboration with Disney Publishing by the end of the year.[40]
The first miniseries by BOOM! was The Incredibles: Family Matters by Mark Waid and Marcio Takara, which was published from March to June 2009, and collected into a trade paperback published in July of that year. An ongoing series written by both Mark Waid and Landry Walker, with art by Marcio Takara and Ramanda Kamarga, began later that same year, running for sixteen issues before being cancelled in October 2010. Marvel has begun a reprint of the series starting in August 2011 and possibly finish the storyline, which was abruptly cancelled despite scripts and art having been produced for a finale.
Відеогра [ред.]
A video game based on the film was released for the PlayStation 2, Xbox, Nintendo GameCube, Game Boy Advance, PC, Apple Macintosh, and mobiles. Though based on the movie, several key scenes are altered from the original script.
A second game, The Incredibles: Rise of the Underminer, was released for PlayStation 2, GameCube, Xbox, Mac OS X, Game Boy Advance, Nintendo DS, and Windows. Taking place immediately after the movie, the sequel focuses on Mr. Incredible and Frozone as they do battle with the megalomaniacal mole, The Underminer.
A third game, The Incredibles: When Danger Calls, was released for Windows and Mac OS X. It is a collection of 10 games and activities for the playable characters to perform.
Another game, Kinect Rush: A Disney Pixar Adventure, was released on March 20, 2012, for Xbox 360. It features characters and missions from five Pixar's films: The Incredibles, Up, Cars, Ratatouille and Toy Story.[41]
Можливе продовження [ред.]
In 2004, when Disney owned sequel rights, Disney announced plans to make sequels for The Incredibles and Finding Nemo without Pixar involvement. Those plans were subsequently scrapped.[Джерело?]
When Disney acquired Pixar in 2006, the expectation of Disney was that Pixar would create more sequels and bankable franchises. Director Brad Bird stated in 2007 that he was open to the idea of an The Incredibles 2 if he could come up with an idea superior to the original film. "I have pieces that I think are good, but I don't have them all together," Bird said.[42]
Примітки [ред.]
- Price, David (2008). The Pixar Touch. New York: Alfred A. Knopf. ISBN 0-307-26575-7.
- ↑ Дев'ять диснеївських старців (англ. Disney's Nine Old Men) — легендарні творці і головні аніматори в компанії "Walt Disney" (дехто із них згодом стали директорами), які створили деякі з найвідоміших творів Діснея від "Білосніжки і семи гномів" до "Рятівників". Ось вони: Лес Кларк, Марк Дейвіз, Оллі Джонствон, Мілт Кал, Вард Кімбелл, Ерик Ларсон, Джон Ланзбері, Вольфган Райтерман, Френк Томас.
- ↑ "PG" (англ. Parental guidance recommended, букв. "Рекомендовано переглядати у присутності батьків") — рейтинг, який присвоюють фільмові. Цей рейтинг не має вікових обмежень. Проте, він свідчить, що у змісті фільму міститься інформація, яка може певним чином вразити психіку дитини.
Джерела [ред.]
- ↑ «The Incredibles (2004)». Box Office Mojo. Amazon.com. Процитовано February 5, 2009.
- ↑ а б Brad Bird, John Walker, et al.. The Incredibles. Special Features: Making of The Incredibles [Blu-ray Disc]. Buena Vista Home Entertainment.
- ↑ а б в г д е ж Andy Patrizio (March 9, 2005). «An Interview with Brad Bird». IGN. Процитовано July 31, 2012.
- ↑ а б в г д е Price, p. 220
- ↑ а б в Price, p. 219
- ↑ Paik, Karen. (2007) To Infinity and Beyond!: The Story of Pixar Animation Studios, Chronicle Books LLC, pg. 236–37.
- ↑ а б Price, p. 220-221
- ↑ а б в г д е Michael Barrier (February 27, 2005). «Brad Bird - Interview». MichaelBarrier.com. Процитовано July 31, 2012.
- ↑ а б Price, p. 217
- ↑ а б в Price, p. 222
- ↑ Price, p. 215-216
- ↑ а б в г д е ж и к л Bill Desowitz (November 5, 2004). «Brad Bird & Pixar Tackle CG Humans Like True Superheroes». AnimationWorld. Процитовано July 31, 2012.
- ↑ а б Price, p. 223
- ↑ а б Paik, Karen. (2007) To Infinity and Beyond!: The Story of Pixar Animation Studios, Chronicle Books LLC, pg. 238–51
- ↑ Collins, Andrew (October 5, 2009). «Interview: Pixar's Pete Docter and Jonas Rivera». Radio Times. BBC Magazines. Процитовано December 2, 2009.
- ↑ а б в Price, p. 224
- ↑ [1][недійсне посилання]
- ↑ Spence D. (2004-11-04). «IGN AU Edition – Michael Giacchino Interview». Au.music.ign.com. Процитовано 2011-10-02.
- ↑ Brad Bird, Michael Giacchino, et al.. The Incredibles. Special Features - Behind the Scenes - More Making of The Incredibles: Music [Blu-ray Disc]. Buena Vista Home Entertainment.
- ↑ Patrick Sauriol (December 24, 2004). «SCOOP: Stretching the end of FANTASTIC FOUR».
- ↑ а б Pixar Animation Studios (January 21, 2005). «Smash Box-Office Success Comes Home March 15!». PR Newswire. Процитовано October 31, 2012.
- ↑ Price, p. 226
- ↑ Home Media Retailing (December 30, 2005). «Home Media Retailing Details an 'Incredibles' Year». Business Wire. Процитовано May 10, 2012.
- ↑ Galindo, David (November 16, 2005). «The Incredibles - PSP Review». IGN. Процитовано May 10, 2012.
- ↑ J. C. Ribera (January 7, 2011). «Disney/PIXAR's The Incredibles Blu-ray Coming April 12». Blu-Ray.com. Процитовано January 24, 2011.
- ↑ McCallum Pat 100 Greatest Villains Ever // Wizard. — (July 2006) (177).
- ↑ «The Incredibles – Movie Reviews, Trailers, Pictures». Rottentomatoes.com. Процитовано 2011-10-02.
- ↑ «Top Movies: Golden Globes». Rotten Tomatoes. Процитовано 2011-10-02.
- ↑ «''The Incredibles'' at metacrtic.com». Metacritic.com. Процитовано 2011-10-02.
- ↑ Roger Ebert (November 5, 2004). «The Incredibles». Chicago Sun-Times.
- ↑ Travers, Peter (November 3, 2004). «The Incredibles». Rolling Stone. Процитовано March 20, 2012.
- ↑ Rozen, Leah (2004-11-15), "The Incredibles". People. 62 (20):31
- ↑ «The Incredibles». AccessAtlanta. 2004-11-05. Процитовано 2011-10-02.
- ↑ Travers, Peter. «10 BEST MOVIES OF THE DECADE - The Incredibles». Rolling Stone. Процитовано August 31, 2012.
- ↑ «Movie & TV News @ IMDb.com – Studio Briefing – November 4, 2004». Imdb.com. Процитовано 2011-10-02.
- ↑ «2004 DOMESTIC GROSSES». Box Office Mojo. Процитовано March 20, 2012.
- ↑ «2004 WORLDWIDE GROSSES». Box Office Mojo. Процитовано March 20, 2012.
- ↑ «The 77th Academy Awards (2005) Nominees and Winners». oscars.org. Процитовано 2011-11-20.
- ↑ «AFI's 10 Top 10 Ballot» (PDF). Процитовано 2011-10-02.
- ↑ «The Pixar Blog: Pixar comic books coming». Процитовано July 25, 2008.
- ↑ Narcisse, Evan (December 8, 2011). «Pixar Teams Up With Microsoft For Kinect Rush». Kotaku. Процитовано December 9, 2011.
- ↑ «Bird on Toy Story 3 and Incredibles 2». June 22, 2007. Процитовано June 22, 2007.
Посилання [ред.]
| Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Суперсімейка |
- Офіційний веб-сайт
- Суперсімейка на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Шаблон:Bcdb title
- Суперсімейка на сайті AllRovi (англ.)
- Суперсімейка на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Суперсімейка на сайті Metacritic (англ.)
- Суперсімейка на сайті Box Office Mojo (англ.)
Шаблон:S-start |- style="text-align: center;" |- style="text-align:center;" |width="30%" align="center" rowspan="1"|Попередник:
{{{попередник}}}
|width="40%" style="text-align: center;" rowspan="1"|{{{титул}}}
{{{роки}}} |width="30%" align="center" rowspan="1"| Наступник:
{{{наступник}}} |-
|} Шаблон:The Incredibles Шаблон:Pixar Animation Studios Шаблон:Brad Bird Шаблон:John Lasseter
|
|||||
- Статті в процесі редагування
- The Incredibles
- 2004 films
- American action comedy films
- American animated films
- Animated science fiction films
- American films
- Animated comedy films
- Annie Award winners
- Best Animated Feature Academy Award winners
- Fictional families
- Film superheroes
- Films directed by Brad Bird
- Hugo Award for Best Dramatic Presentation, Long Form winning works
- Pixar animated films
- Superhero comedy films
- Superhero teams
