Атлант розправив плечі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Атлант розправив плечі
Жанр Q858330, Філософський роман, наукова фантастика, Q6585139 / роман
Автор Айн Ренд
Окреме видання 1957
ISBN-10: 0-525-94892-9

Атла́нт розпра́вив пле́чі (англ. Atlas Shrugged) — роман Айн Ренд (англ. Ayn Rand), уперше надрукований в 1957 році в Сполучених Штатах Америки. Це четвертий, найдовший, та останній роман Айн Ренд, який вона вважала своїм magnum opus в художній літературі.[1]

Як свідчить робоча назва Страйк, у книзі описано Сполучені Штати, коли провідні промисловці та бізнесмени відмовляються від спроб уряду використовувати їх працю задля «суспільного блага.» Головна героїня, Дагні Таґарт, спостерігає занепад суспільства в той час як уряд поширює свою владу на всю промисловість, та найпродуктивніші представники суспільства під керівництвом невідомого Джона Ґалта поступово зникають. Ґалт описує страйк як спробу «зупинити мотор світу» вилученням «мізків», котрі рухають прогрес та продуктивність суспільства вгору; через цей страйк творчі «мізки» намагаються показати, що економіка та суспільство зруйнуються без мотиву отримання прибутку та зусиль раціональних і продуктивних представників.

Назва роману походить від імені міфічного титана Атланта, котрий в романі тримає вагу небес на своїх плечах.[2] Роман містить елементи містики та наукової фантастики,[3] і містить найповніше описання об'єктивізму серед всіх художніх праць Айн Ренд — монолог лідера страйку, Джона Ґалта.[4]

Роман отримав переважно негативні відгуки критиків після першого видання 1957 року,[5] але отримав сталу популярність та високий рівень продаж в наступні десятиліття. На початку рецесії кінця першого десятиліття 2000-их років продажі роману почали стрімко зростати згідно з даними журналу The Economist та газети New York Times. В The Economist повідомлялось, що роман піднявся у списку бестселерів на 33-у сходинку 13 січня 2009 року[6].

Відгуки[ред.ред. код]

Атлант розправив плечі потрапив до списку бестселерів The New York Times на 6-у сходинку через три дні після появи на ринку.[7] Він залишався у списку протягом 21 тижня, протримавшись на 4-й сходинці протягом 6 тижнів починаючи з 8 грудня 1957 року.

Незважаючи на популярність, роман не був сприйнятий критиками. Мімі Райсел Гладстайн пише, що критики, котрим «сподобався не лише стиль письма Айн Ренд, але і її послання» були «істотно у меншій кількості, ніж ті, хто був від істерично ворожим до простого нерозуміння.»[8]

Позитивні огляди з'явились у ряді видань. Ричард Мак-Лаухлін, оглядаючи роман для The American Mercury, порівняв її за значимістю з Хатиною дядька Тома.[9] Відомий журналіст та літературний критик Джон Чемберлейн, в статті для The New York Herald Tribune, зазначив, що вважає роман прийнятним на багатьох рівнях: наукова фантастика, детективна історія в стилі Достоєвського, і, що найголовніше, «велика політична притча.»[10][11]

Вплив[ред.ред. код]

Згідно з даними опитування 1991 року, проведеного Бібліотекою Конгресу США та Клубом книжки місяця, Атлант розправив плечі був другою після Біблії книжкою, яка призвела до найбільших змін в житті американських читачів.[12] У результаті тримісячного он-лайн опитування «100 найкращих книг 20 століття» видавництвом Сучасна Бібліотека в 1998 році[13][14] роман опинився на першому місці, хоча не був обраний до переліку кандидатів радою авторів та дослідників видавництва.[15] Результати підбивались на основі 217 520 голосів.[16]

Переклади[ред.ред. код]

Роман перекладено 14-ма мовами:

Сюжет[ред.ред. код]

Події роману відбуваються в утопічних Сполучених Штатах у невизначений час. Як помітив Едвард Йонкінс, «Історію можна водночас назвати анахроністичною та безчасовою. Структура промислового виробництва схожа на пізні 1800-ті, настрій справляє враження подібне до депресії 1930-тих. Як соціальні звичаї так і рівень технологічного розвитку нагадують 1950-ті[17] Доступно багато технологій 20-го століття, металургійна промисловість та залізниця відіграють важливу роль; реактивні літаки представлено як порівняно нову технологію, а телебачення менш впливове за радіо. У той час, як згадується багато інших країн, не згадується Радянський Союз, Друга світова війна, та холодна війна. З сюжету випливає, що країни перетворюються згідно з ученнями марксизму на етатичні держави та називаються «народними республіками» в Європі та Південній Америці. Так, Великобританія тепер зветься «Народна республіка Британія» а монархічний лад начебто повалено. Також зустрічаються згадування націоналізації підприємств у цих «народних республіках» та Сполучених Штатах.

Нинішня «змішана економіка» описана в книзі, часто порівнюється з «чистим» капіталізмом Сполучених Штатів 19-го століття, який згадується як втрачена «золота доба».

Теми[ред.ред. код]

В «Атлант розправив плечі» підтримується ідея того, що для суспільства найкраще підходить система повністю вільних ринків. Уявлення Ренд про ідеальний уряд висловлено Джоном Ґалтом: "Створена нами політична система ґрунтуватиметься на єдиному правилі: «жодна людина не може отримувати будь-які цінності від інших застосуванням сили,» та «жодні інші права не можуть існувати без права мислити, працювати та зберігати результати: тобто, права власності.» Сам Ґалт живе відповідно до своїх переконань, згідно з правилами laissez-faire капіталізму.

У світі роману суспільство потрапляє в стан стагнації коли починає демонізувати та, навіть, карати самостійних винахідників та піонерів виробництва за їхні досягнення.

Ренд описує дії чиновників відповідно до політичної економіки, демонструючи, як гасла про альтруїзм використовуються для ухвалення законів номінально на користь суспільного блага (наприклад, «Закон проти звіриної конкуренції», «закон про рівні можливості») але насправді служать лобістам та державним агенствам за рахунок суспільства та виробників.[18]

Приватна власність та індивідуалізм[ред.ред. код]

«Біжи геть від того, хто каже що гроші — це зло. Таке твердження — пожежний дзвін про наближення мародера.»[19]
—Франциско д'Анконіа, Атлант Розправив Плечі

Герої Ренд мають постійно битись проти «паразитів», «мародерів» та «жебраків», котрі вимагають плоди праці героїв роману. Едвард Йонкінс називає «Атлант розправив плечі» — «апокаліптичним баченням останніх етапів протистояння між двома частинами людства: мародерами та не-мародерами. Мародери виступають на підтримку високих податків, потужних профспілок, націоналізації, державних витрат, державного планування, регулювання та перерозподілу власності.»[20]

«Мародери» силою конфіскують зароблене іншими («під дулом пістолета»), до них належать чиновники, з вимогами яких натяки на погрози застосування сили. Одні чиновники просто втілюють державну політику, наприклад, конфіскуючи зернові запаси штату для годування голодучих іншого штату; інші отримують зиск з цієї політики, наприклад, куратор залізниць, котрий нелегально продає майно залізниць на власну користь. Вони використовують силу щоб відібрати власність у людей, котрі виробили або заробили її.

«Жебраки» вимагають зароблене іншими від імені волоцюг та неспроможних заробити власними силами, однак, вони проклинають виробників, завдяки яким ця допомога можлива, ставляться з презирством та жадібністю до талановитих людей, від яких вони залежать. Вони так само деструктивні, як і мародери — знищуючи працьовитих провиною, та звертаючись до «морального права» виправдовують «законне» мародерство з боку урядів країн.

Мародерство та жебрацтво зображене на різних рівнях описаного в романі світу, від чиновників-мародерів, з якими має впоратись Дагні Таггарт, і брата Хенка Реардена — костогриза, з яким той вимушен боротись, до плюндрування промисловості такими компаніями, як Асошіейтед Стіл та жебрацькі вимоги гуманітарної допомоги голодуючими країнами Європи.

Один з героїв роману, Франциско д'Анконіа, так описує ставлення «мародерів» до грошей:

«То ви вважаєте, що гроші — це корінь всього зла?… Чи запитували ви себе, що є джерелом грошей? Гроші — це засіб обміну, який не може існувати без товарів, вироблених тими, хто здатен виробляти. Гроші — це матеріальна форма принципу, що люди, котрі бажають мати один з одним справу повинні торгувати цінне на цінне. Гроші — не засіб жебраків, котрі слізьми вимагають твою власність, або мародерів, котрі відбирають її силою. Гроші стають можливими завдяки тим, хто працює та виготовляє продукт. Чи це ви вважаєте злом?… Ні океан сльоз, ні вся зброя світу не здатна перетворити цю купу паперу в гаманці на хліб, необхідний аби вижити завтра… Щойно серед людей з'являються руйнівники, вони починають з нищення грошей, оскільки гроші — це захист людини та моральна основа інсування. Руйнівники відбирають золото і натомість залишають його власникам купу підроблених паперів. Це знищує всі об'єктивні стандарти і віддає людей у владу якогось правителя, котрий встановлює цінності… Папір — це обіцянка на багатство, що не існує, підтримується зброєю на того, хто має його виготовити. Папір, це чек, виписаний легальними мародерами на рахунок, який їм не належить: на здібність жертв. Чекайте на день, коли буде записано: 'Рахунок порожній.'»[21]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Rand, Ayn. Journals of Ayn Rand, edited by David Harriman. (1997) Dutton. ISBN 0525943706 p.704 Harriman quotes from a 1961 interview in which Rand says, «Atlas Shrugged was the climax and completion of the goal I had set for myself at the age of nine. It expressed everything that I wanted of fiction writing.»
  2. As recorded in Hesiod's Theogony, Atlas holds the sky in punishment for waging war against Zeus.
  3. Gladstein, Mimi (1999). The New Ayn Rand Companion. Westport: Greenwood Press. с. 42. ISBN 0313303215. 
  4. For more on Atlas Shrugged, see Robert Mayhew, Essays on Ayn Rand's Atlas Shrugged, Lexington, 2009.
  5. See http://www.noblesoul.com/orc/books/rand/atlas/, retrieved August 9 2006, for a list of reviews and bibliographical information.
  6. http://www.economist.com/finance/displayStory.cfm?story_id=13185404
  7. «History of Atlas Shrugged». Ayn Rand Institute. Процитовано 2009-04-07. 
  8. Gladstein, Mimi Reisel, The Ayn Rand Companion, Greenwood Press, 1984, p. 98.
  9. McLaughlin, Richard, «The Lady Has a Message…,» The American Mercury, Jan. 1958, pp.144-146.
  10. Chamberlain, John, "Ayn Rand's Political Parable and Thundering Melodrama, " The New York Herald Tribune, 6 Oct. 1957, sec. 6, p.1.
  11. See also: [1], retrieved August 9 2006, for a list of reviews and bibliographical information.
  12. Michael Shermer. The Mind of the Market. (2008). Times Books. ISBN 0-8050-7832-0, p. XX
  13. Subject of article: Headlam, Bruce. «Forget Joyce; Bring on Ayn RandThe New York Times July 30 1998, G4 (Late Edition, East Coast).
  14. Subject of article: Yardley, Jonathan. «The Voice of the People Speaks. Too Bad It Doesn't Have Much to Say.» The Washington Post August 10 1998, D2 (Final Edition). Retrieved from ProQuest Historical Newspapers.
  15. «100 Best Novels». RandomHouse.com. Retrieved June 20 2006.
  16. «100 Best»
  17. Younkins, Edward Wayne. Ayn Rand's Atlas shrugged: a philosophical and literary companion. Ashgate Publishing, Ltd., 2007 ISBN 0-7546-5549-0, 978-0-7546-5549-7. 414 pages. pp. 9-10.
  18. Caplan, Bryan. «Atlas Shrugged and Public Choice: The Obvious Parallels.». Younkins, Edward W. Ayn Rand's Atlas Shrugged. Ashgate Publishing. Процитовано 2009-04-11. 
  19. Atlas Shrugged, p. 410-413
  20. Younkins, Edward W. «"Ayn Rand's Atlas Shrugged: A Philosophical and Literary Masterpiece"». Ayn Rand's Atlas Shrugged. Ashgate. с. 10. Процитовано 2009-04-13. 
  21. Atlas Shrugged, p. 410—413

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ayn Rand, Atlas Shrugged (Random House, 1957), ISBN 0-394-41576-0.
  • Атлант расправил плечи (Альпина Бизнес Букс, 2007 р.), ISBN 978-5-9614-0603-0. переклад: Ю. Соколов, В. Вебер, Д. Вознякевич.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]