Терюха (село)
|
селище Терюха | ||||
| Транслітерація назви | Cierucha | |||
|---|---|---|---|---|
| Основні дані | ||||
| 52°12′06″ пн. ш. 30°59′33″ сх. д. / 52.201666666694443109° пн. ш. 30.99250000002777838° сх. д.Координати: 52°12′06″ пн. ш. 30°59′33″ сх. д. / 52.201666666694443109° пн. ш. 30.99250000002777838° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Область | Гомельська | |||
| Район | Гомельський | |||
| Рада | Терюська | |||
| Перша згадка | XVIII століття | |||
| Населення | 762 особи (2009) | |||
| Часовий пояс | UTC+3:00 | |||
| Поштовий індекс | 247003 | |||
| Телефонний код | +375-23(2) | |||
| Автомобільний код | 3 | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 297 км | |||
  Терюха | ||||
  Терюха Терюха (Гомельська область) | ||||
 | ||||
Терюха (біл. Церуха[1]) — село, центр Терюської сільської ради Гомельського району Гомельської області Республіки Білорусь.
Географія[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Село розташоване за 25 км на південь від Гомеля, за 7 км від залізничної станції Терюха, на лінії Гомель — Чернігів.
Гідрографія[ред. | ред. код]
На річці Терюсі (притоці річки Сож). Поруч розташоване озеро Качча, старі річки Сож, Казара, Кожеєв.
Транспортна мережа[ред. | ред. код]
Транспортний зв'язок автомобільною дорогою М8 Гомель — Чернігів (траса Е95 Санкт-Петербург — Одеса).
Вулиці[ред. | ред. код]
- вул. Вологіна
- вул. Кооперативна
- вул. Червоноармійська
- вул. Нова
- вул. Перемоги
- вул. Пушкіна
- вул. Радянська
- вул. Стахановська
Історія[ред. | ред. код]
Археологія[ред. | ред. код]
Археологи виявили кургани (30 насипів) залізної доби. Ця знахідка свідчить про заселення даного місця з давніх часів.
Велике князівство Литовське[ред. | ред. код]
Згідно з письмовими джерелами, село відоме з XVIII століття як село в Речицькому повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського.
Російська імперія[ред. | ред. код]
Після першого поділу Речі Посполитої (1772) — у складі Російської імперії. З 1775 року село перебувало у володінні фельдмаршала графа Петра Олександровича Рум'янцева-Задунайського. З 1834 року володіння фельдмаршала графа Івана Федоровича Паскевича. У 1816 році у Климівській економії Гомельського маєтку. З 1830 року працювали млин і валяльня, з 1833 року — пилорама. У 1850 році поряд пройшла дорога Санкт-Петербург — Київ. У 1867 році зведено дерев'яну Георгіївську церкву. У 1885 році працювали вітряк, заїжджий двір. У 1897 році хлібний магазин, школа грамоти, 4 вітряки, 3 зернодробарки, 2 маслоробні, кузня. У 1909 році в Дятловицькій волості Гомельського повіту Могильовської губернії.
СРСР[ред. | ред. код]
У 1926 році діяли лікарський та ветеринарний пункти, поштовий пункт, початкова школа, крамниця.
З 8 грудня 1926 року по 16 липня 1954 року та з 11 січня 1973 року центр Терюської сільської ради Дятловицької, з 4 серпня 1927 року Гомельської, з 10 лютого 1931 року по 16 липня 1954 року Терехівської та з 11 липня до 26 липня 1930 року) округу, з 20 лютого 1938 року Гомельської області.
1930 року організовано колгосп «Соціалізм». Працювали паровий млин, тартак, зернодробарка, бондарна артіль, циркулярна пилка, кузня.
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
Під час німецько-радянської війни 27 вересня 1943 року окупанти спалили село і вбили 42 мирні жителі. Звільнено 28 вересня 1943 року. У боях біля села загинули 274 солдати 37-ї гвардійської дивізії 19-го стрілецького корпусу 65-ї армії Центрального фронту. Серед загиблих був Герой Радянського Союзу Олександр Вологін. На фронтах загинуло 96 жителів села.
Повоєнні роки[ред. | ред. код]
У 1959 році центр колгоспу «Соціалізм», до якого входили також Шутовка, Терешковичі. Розміщуються середня школа (1996 року побудована нова цегляна будівля), бібліотека, дитячий садок-ясла, відділення зв'язку, кафе, 2 магазини.
У школі з 1963 року діє музей[2].
Республіка Білорусь[ред. | ред. код]
У селі 270 житлових будинків (2004). Планування складається з коротких вулиць та провулків, які створюють 2 квартали. До них примикають дві вулиці. Забудова двостороння, будинки переважно дерев'яні, садибного типу. У 1987 році збудовано 50 цегляних будинків котеджного типу, в які були переселені жителі із забруднених після катастрофи на Чорнобильській АЕС територій. У 2010 році побудовано близько 100 нових будинків та 2 багатоквартирні будинки.
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність[ред. | ред. код]
- 2009 — 762 мешканці.
Динаміка[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Василь Петрович Єрмаков[4] (1845 — 1922) — математик, професор Київського університету (1890), член-кореспондент Петербурзької академії наук (1884).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с. ISBN 985-458-131-4 (DJVU).
- ↑ Гомельский районный исполнительный комитет. — Терюхский сельсовет / Гомельский район: из прошлого в будущее / Русская версия /. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 11 травня 2010.
- ↑ Населення населених пунктів Гомельської області за даними перепису (рос.). 14 жовтня 2009. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 20 квітня 2022.
- ↑ Добровольский В. А. Василий Петрович Ермаков. — М.: Наука, 1981.
Література[ред. | ред. код]
- Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0
Посилання[ред. | ред. код]
- Адкрыццё мемарыяльнай дошкі ў гонар І. Шамякіна.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Надвор’е ў Церухе
- На базе детского дома — дом престарелых