Тоомас Гендрік Ільвес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тоомас Гендрік Ільвес
Тоомас Гендрік Ільвес

Нині на посаді
На посаді з 9 жовтня 2006
Прем'єр-міністр   Андрус Ансип
Попередник Арнольд Рюйтель

Народився 26 грудня 1953(1953-12-26) (60 років)
Стокгольм
Громадянство США США, потім з 1993 Естонія Естонія
Національність естонець
Політична партія Соціал-демократична партія Естонії (залишив лави на час президентства)
Дружина Евелін Ільвес
Професія психолог

Тоомас Гендрік Ільвес (ест. Toomas Hendrik Ilves; * 26 грудня 1953, Стокгольм) — президент Естонії від 9 жовтня 2006 року. Колишній голова Соціал-демократичної партії Естонії.

Біографія[ред.ред. код]

Тоомас Гендрік Ільвес народився 26 грудня 1953 року в Стокгольмі в сім'ї естонців. Його батьки втекли з Естонії від мінливостей війни. Коли йому були три роки, сім'я перебралася в США, в штат Нью-Джерсі. Перебуваючи в Америці, всі члени сім'ї Ільвеса говорили тільки естонською мовою. Після закінчення звичайної американської школи, і маючи хороші знання, які давалися йому в сім'ї, він без зусиль поступив в Колумбійський університет в 1972 році. Там він отримував знання з експериментальної психології. Закінчив в 1976 році відділення психології Колумбійського університету в Нью-Йорку, отримавши ступінь бакалавра, в 1978 році захистив в Пенсільванському університеті у Філадельфії дисертацію на вчений ступінь магістра психології. Займався експериментальною психологією, опублікував по цій спеціальності низку статей і монографію.

Певний час викладав в університетах США, Канади і Німеччини: асистент на відділенні психології Колумбійського університету (США), заступник директора Центру відкритої освіти Нью-Джерсі (США), адміністратор і директор Літературного центру у Ванкувері (Канада), викладач університету Симона Фрейзера. Згодом Ільвес працював на радіо «Вільна Європа» в Мюнхені в період з 1984 по 1993 роки. У цей період він пройшов шлях від наукового співробітника до директора редакції радіо. Перші чотири роки він там працював науковим співробітником. (РВЄ складалося з двох частин: одна безпосередньо готувала передачі, а інша виконувала функції науково-дослідного інституту). Робив статистичні аналізи. Звіти про стан народного господарства Естонської РСР були, на його думку, брехливі майже від початку і до кінця, але і тут можна було черпнути дещо, що дозволяло скласти об'єктивне уявлення про положення справ.

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році Ільвес переїхав на батьківщину предків. У 1993 році став надзвичайним і повноважним послом Естонії в США, Канаді і Мексиці. У той же період, коли Ільвес вперше став послом Естонії в США, він в 1993 році відмовився від американського громадянства. Двічі очолював Міністерство закордонних справ у складі різних політичних коаліцій (1996–1998 і 1999–2002). 1996 року він та Яак Авіксоо запропонували проект «Стрибок тигра», спрямований на розширення комп'ютерно-обчислювальних потужностей.

У жовтні 1999 здійснив офіційний візит до Києва — вельми успішний. З кінця 1999 і до 2002 знову став надзвичайним і повноважним послом Естонії в США. У 2002–2004 році — депутат естонського парламенту від партії «Помірних», пізніше перейменовану в Соціал-демократичну партію Естонії (СДПЕ, пізніше — член правління) Згодом обраний Головою ради Північно-антлантичного інституту. У 2004 році обраний в Європарламент, де займає пост заступника голови Комісії із закордонних справ. У цей же час підготував низку політичних заяв на підтримку Помаранчевої революції в Україні, один з найактивніших проукраїнських політиків у ЄС.

Президентство[ред.ред. код]

Тоомас Гендрік Ільвес (2012)

Кандидатура Ільвеса для участі в президентських виборах була висунута Партією реформ і Соціал-демократичною партією, членом якої він був, 23 березня 2006 року.

29 серпня Ільвес був єдиним кандидатом в другому і третьому колі президентських виборів в Рійгикогу (його підтримали правляча Партія реформ, а також опозиційні партії: соціал-демократи, Союз вітчизни і Res Publica. Центристська партія і Народний союз вибори в Рійгикогу бойкотували (голови цих партій закликали своїх депутатів не брати участь у виборах). За Ільвеса було віддано 64 голоси з 65 у коаліції, що підтримує його. Проте для перемоги на виборах Ільвесу потрібно було отримати дві третини від 101 голосу в Рійгикогу. Тому його кандидатура була автоматично перенесена в наступне коло виборів, намічене на 23 вересня.

23 вересня 2006 року Ільвес отримав 174 голоси в першому колі президентських виборів в Колегії вибірників і тим самим був вибраний новим президентом Естонії. Наступного дня Ільвес вийшов з Соціал-демократичної партії. Його п'ятирічний термін офіційно почався 9 жовтня 2006 року.

Президент вважає своїми основними завданнями возз'єднання суспільства і захист державних цінностей. Він також упевнений, що глава держави повинен стежити за етичністю рішень влади. Ільвес пообіцяв приділяти більше уваги зовнішній політиці. За його словами, «дорога до Москви пролягає через Брюссель». Що стосується внутрішньої політики, то Ільвес підтримав ідею зміцнення ролі президента як «морального арбітра» в політичній сфері. Так він виступив з різкою критикою політичного тиску, що імовірно надається лідерами Центристської партії і Народного союзу на своїх депутатів в Рійгикогу і політиках на місцях.

Ільвес сповна підтримує про-європейський курс розвитку України[1] Естонія заблокувала проект побудови газогону Nord Stream[2]. Засудив вторгнення Росії в Грузію під час війни в Південній Осетії: «Ми можемо сперечатися з приводу того, хто і що почав перший, але Росія окупувала іншу країну. І хтось у проросійській коаліції в Європейському Союзі має пропустити цю новину через свою голову».[3].

Особисте життя[ред.ред. код]

Своїми хобі Ільвес називає зовнішню політику, читання, середземноморську кухню, відновлення хутора Ерма і будівництво бібліотеки. Він дуже любить прогулянки лісом і роботу на свіжому повітрі. Свого часу працював лісовим пожежником в одному з штатів США.

Тоомас Ільвес одружений з Евелін Ільвес. У них народилася дочка Кадрі Кейю (2003). Дружина Евелін живе на хуторі, виховує дочку, але не тільки. Вона дуже заповзятлива пані, прагне відновити хутір, але це вимагає дуже серйозних капіталовкладень, і Евелін плекає ідею влаштувати там невеликий готель. З першою дружиною, Марі Беллок, Тоомас розлучений, проте відносини збереглися хороші, дружні. Від першого шлюбу у нього дочка Юлія Кристійне (1992), і син, Луукас Кристиян (1987), який вчиться в Стенфордському університеті. Син пише статті про зовнішню політику. Луукас і Тоомас постійно спілкуються по інтернету, обмінюются думками, сперечаються з політичних питань.

Цитати[ред.ред. код]

(з інтерв'ю швейцарському часопису «Der Bund»)

Про Росію[ред.ред. код]

Ви все ще маєте проблеми з вашим великим сусідом Росією?
В нас ніяких проблем нема. Вони мають багато проблем. Почитайте-но в часописах погрози, що вони промовляють
Погрози кому?
Російський президент двічі за день сказав: Ми вторглися до Грузії, щоб запобігти збільшення НАТО. Міністр Лавров пояснив: «Якщо Грузія буде стояти на вступі в НАТО, це може призвести до нової війни». Цивілізовані країни не погрожують іншим війною. Я не параноїк, але Ви би теж занервували, якщо хтось Вам таке сказав.
В принципі Ви кажете, що Росія досі ніяка не демократія
Я б сказав так: до правової держави, на кшталт багатьох інших країн світу, Росії ще дуже довгий шлях

Про росіян в Естонії[ред.ред. код]

Ускладнює відношення з сусідом те, що чверть населення Естонії є російського походження і нині певно стало економічно нижчим суспільним класом
Вони були «панівною нацією»[4] протягом 50 років і були в повному історичному значенні слова привілейовані. Тепер, коли ніякий привілеїв вже нема, деякі люди сприймають це як втрату
Отже ваша порада — хто є росіянином, повинен сам докладати зусилля для одержання естонського громадянства?
Так, і саме це відбувається… 8 відсотків населення є росіянами без естонського громадянства, а всього росіян 25 відсотків. Ви можете підбити висновок.

Про російську мову[ред.ред. код]

Чому російська в Естонії не офіційна мова?
А чому ми повинні? Уявіть собі — ми захопили вашу країну і через 50 років кажемо: -Ви повинні зробити естонську офіційною мовою.
Окупаційна влада захопила країну, депортувала сотні тисяч людей до Сибіру, а власних людей послала в цю країну. І тепер, коли ми нарешті незалежні, повинні мову окупаційної влади робити другою державною? Не ставте мені смішних запитань!

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

  • Великий офіцер ордена Почесного легіону (2001)
  • Орден герба Естонської Республіки III класу (2004)
  • Орден Трьох зірок Латвійської Республіки (2004)
  • Орден Хрест Марьямаа (2006)
  • Лицар Великого Хреста Ордена Лазні Сполученого Королівства Великобританія (2006)
  • Орден Білої Рози Фінляндської республіки (2007)

Виноски[ред.ред. код]

  1. Польща й Естонія висловили підтримку демократичним силам України
  2. Труба розбрату
  3. Politicologie's Weblog
  4. В інтерв'ю часопису, даному англійською мовою, Тоомас Гендрік Ільвес це слово вимовив по-німецькі: нім. Herrenvolk

Посилання[ред.ред. код]