Трансоксанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трансоксанія сьогодні. Навколо Аральського озера виділена світліше.
Трансоксанія, Хорезм і Великий Хорасан

Трансоксанія (земля по ту сторону Оксоса; Оксос — антична назва Амудар'ї) — область в центральній Азії, що знаходиться між ріками Амудар'я та Сирдар'я. Також відома за арабською назвою араб. ما وراء النهر‎ (mā warā'a n-nahr), що звучить як мавараннахр — те що лежить по ту сторону річок, заріччя.

Більша частина цієї області зайнята пустелею Кизилкум. Долина, де лежать міста Бухара та Самарканд є штучно зрошувана та зайнята сільським господарством. Більша частина регіону належить Узбекистану, на сході Таджикистану і на півдні Туркменістану.

Даний регіон був однією із сатрапій держави Ахеменідів під назвою Согдіана. Термін "Трансоксанія" з'явився в західній географії після походів Александра Македонського в IV столітті до нашої ери, які принесли в цей край еліністичну культуру.

Китайський дослідник Чжан Цянь, який відвідав сусідню Бактрію і Парфію разом з Согдіаною в 126 р. до н. е., склав перший відомий китайський опис регіону. Чжан Цянь характеризує матеріальну культуру Парфянського царства як розвинуте урбаністичне товариство, яке займалося вирощуванням зернових та винограду, створенням срібних монет та виробів із шкіри[1]. Землі між річками Сирдар'я та Амудар'я послідовно входили в склад держави Селевкідів, Греко-бактрійського царства, Парфянської та Кушанської імперій до царювання династії Сасанідів.

В часи Сасанідів регіон став значимим культурним та науковим центром за рахунок ефективного царського керування і прибутків, які отримувались завдяки торгівлі на північній частині великого шовкового шляху. Сасанідське правління на цих землях було перервано вторгненням ефталілів в кінці V століття та було відновлено лише в 565 році.

Посилання[ред.ред. код]