Великий шовковий шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великий шовковий шлях в I столітті
Мережа Великого шовкового шляху в часи свого найбільшого розквіту

Вели́кий шо́вковий шлях — це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки.

Сурож, перші відомості про який належать до 212 року, в період розквіту Великого шовкового шляху був його західною столицею. Тут закінчувалася караванна стежка з Китаю та Індії й починався морський шлях до Західної Європи. Внаслідок воєн і усобиць руйнувалися міста й країни, виникали нові держави, але Великий шовковий шлях незмінно відроджувався. Прагнення до спілкування, розумної вигоди, до зростання добробуту завжди брало гору над усіма протистояннями — і релігійними, і воєнними, і політичними.

У стародавні часи Великий шовковий шлях, в першу чергу, використовувався для вивезення шовку з Китаю, з чим і пов'язана його назва.

Він був прокладений в II столітті до н. е. і вів з Сіаню через Ланьчжоу в Дуньхуан, де роздвоювався: північна дорога проходила через Турфан, далі перетинала Памір і йшла до Фергану і казахські степи, південна — біля озера Лобнор по південній околиці пустелі Такла-Макан через Яркенд і Памір вела в Бактрію, а звідти — в Парфію, Індію і на Близький Схід аж до Середземного моря.

Шовк був хоч і головним, але далеко не єдиним товаром, який перевозився за трансконтинентальним маршрутом.

З Центральної Азії вивозилися коні, досить цінні в Китаї, військове спорядження, золото, срібло, напівкоштовні камені і вироби зі скла, шкіра і шерсть, килими і бавовняні тканини, екзотичні фрукти і тварини.

З Китаю каравани везли фарфор і металевий посуд, лаковані вироби, косметику, чай і рис.

Всесвітня спадщина Організації Об'єднаних Націй[ред.ред. код]

Великий шовковий шлях включений до списку Всесвітньої спадщини Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Рішення було ухвалене 22 червня на засіданні 38-ї сесії комітету Всесвітньої спадщини при ЮНЕСКО, що проходить в столиці Катару Досі.

Заявка на входження в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО караванної дороги, що зв'язувала Східну Азію з Середземномор'ям в давнину і в Середньовіччя, була подана спільно Китаєм, Казахстаном і Киргизстаном.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.