Хівинське ханство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Xiva Xonligi
Хівинське ханство
Шахи Хорезму Timurid.svg
1511 – 1920 Хорезмська Народна Радянська Республіка Flag of Khiva 1920-1923.svg

Прапор Хівинського ханства

Прапор

Розташування Хівинського ханства
Столиця Хіва
Мови хорезмська
узбецька
Релігії Сунізм
Суфізм
Форма правління монархія
Історичний період Середньовіччя
 - Засновано Хівинське ханство 1511
 - Засновано Хорезмську Народну Радянську Республіку 1920

Хівинське ханство (узб. Xiva Xonligi) — назва Хорезмської держави в період з 1511 до 1920 року.


Історія[ред.ред. код]

Регіон, що увійшов до складу Хівінського ханства був частиною Чагатайського ханства зі столицею в Кенеургенч, одному з найбільших і найважливіших торгових центрів Центральної Азії. Тим не менше, Тимур розглядав місто як конкурента Самарканда, і протягом 5 військових кампаній, він знищив повністю Куня-Ургенч в 1388. Після Куня-Ургенч був остаточно залишено через зміну течії Аму-Дар'ї в 1576 році, центрі регіону зміщується на південь, а в 1619 р. Араб Мухаммад-хан, оголосив Хіву столицею ханства.

Велика частина історії зовнішня політика ханства була залежна від зацікавлення Великих держав цим тереном. Відкриття золота на березі Аму-Дар'ї в період правління в Росії Петра Великого, а також бажання Російської імперії встановити торговий шлях до Індії, призвело до збройних експедицій в регіон. В 1717-18, князь Олександр Бекович-Черкаський й 750-4,000 вояків зробили перший військовий рейд. Після цього рейду зацікавлення Росії цим тереном тимчасово вщухло. Між 1740-1747, ханство під протекторатом Надер Шаха.

Наступний помітний епізод у завоюванні Росією Хіви стався у 1839. Експедиція на чолі з генералом В. А. Перовським, начальником Оренбурзького гарнізону, складалася з 5,200 піхотинців і 10 тисяч верблюдів. Номінальною метою місії було звільнити рабів захоплених і проданих туркменами на кордонах Росії на Каспії, але експедиція також мала на меті розширення кордонів Росії, через складнощі Британської імперії в першій англо-афганській війні. І ця спроба захоплення Хіви була невдала.

Постійна військова присутність Росії в Хорезмі почалася в 1848, з будівництвом Форт Аральськ в гирлі Сирдар'ї. Російська імперія мала вельми велику військову перевагу, що Хіва та інші центрально-азійські князівства, Бухара і Коканд, не мали шансів відбити наступ росіян, незважаючи на роки бойових дій.[1] . Ханство поступово зменшується в розмірах за часів російської експансії в Туркестані і в 1873, після завоювання Росії сусідніх міст Ташкенту і Самарканду , генерал фон Кауфман почав наступ на Хіву, військо складалося з 13 тисяч піхоти і кінноти. Хіва капітулювала 28 травня 1873 і 12 серпня 1873 був підписаний мирний договір, за яким Хіва, ставало російським протекторатом.

Після Жовтневого перевороту в Росії і встановлення радянської влади, Хорезм зазнав впливу більшовизму. У листопаді 1919, почалося повстання під керівництвом комуністів. Але сил повсталих виявилося недостатньо для перемоги над урядовими військами. На допомогу повсталим були направлені війська Червоної Армії з Росії. На початок лютого 1920, армія Джунаїд-хана була повністю розгромлена. 2 лютого хан відрікся від престолу, а 26 квітня 1920 була проголошена Хорезмська Народна Радянська Республіка у складі РРФСР. У складі РРФСР вона і увійшла до СРСР, потім була перетворена в Хорезмську РСР, а восени 1924 на території її і територіях Бухарської РСР і ліквідованої Туркестанської АРСР були утворені союзні республіки Туркменська РСР і Узбецька РСР.

Хани Хорезму[ред.ред. код]

Династія Кунграт (1359—1388)[ред.ред. код]

Династія Шейбанідів (1511—1695)[ред.ред. код]

Виходці з династії Чингізідів (1695—1740)[ред.ред. код]

Династія Тугатимуридів[ред.ред. код]

У 1804 (факт. 1770) влада перейшла до Кунгратів.

Династия Кунгратів (1804—1920)[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • William Griffith, Journals of Travels in Assam, Burma, Bhootan, Afghanistan and the Neighbouring Countries, (1847), Chapter XIV.
  • Compiled after Y. Bregel, ed. (1999), Firdaws al-iqbal; History of Khorezm. Leiden: Brill.

Примітки[ред.ред. код]

  1. John Ayde, Indian Frontier Policy.