Убивство Сильвії Лайкенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сільвія Мєрі Ла́йкенс (англ. Sylvia Marie Likens; 3 січня 1949, Лебанон, Індіана, США — 26 жовтня 1965, Індіанаполіс, Індіана, США) — американська дівчина, вбита у віці шістнадцяти років після тривалих катувань. Батьки Сільвії Лестер і Бетті Лайкенс залишили її на піклування домогосподарці Гертруді Банішевські, котрій платили 20 доларів на тиждень. Сільвія піддавалася жорстокому поводженню з боку Банішевські, її дітей Поли і Джона та сусідських підлітків Річарда Хоббса і Коя Хаббарда. Через три місяці Лайкенс померла від внутрішньомозкового крововиливу, шоку та недоїдання. Даний випадок отримав широкий резонанс у США. Він був названий «найгіршим злочином проти людини в історії Індіани». На основі історії Лайкенс були написані кілька біографічних і художніх творів, а також зняті два кінофільми.

Ранні роки Сільвії Лайкенс[ред.ред. код]

Сільвія Лайкенс народилась 3 січня 1949 року в Лебаноні, штат Індіана. Була третьою дитиною в сім'ї Лестера і Бетті Лайкенс. У неї було два брата та дві сестри: близнята Діана та Данієль (старші неї на два роки) та близнята Дженні і Бенні (молодші на рік). Дженні перехворіла в 4 місяці поліомієлітом[1], через що майже не могла самостійно пересуватись, і Сільвія піклувалась про неї[2]. Коли подорослішала, Лайкенс почала підробляти нянею та прачкою[2][3]. Дівчина захоплювалась творчістю групи The Beatles, а також полюбляла співати та кататись на роликах. Знайомі її описують як «добру і завжди готову допомогти леді»[4].

Відносини між батьками Лайкенс були вкрай нестабільними: подружжя часто розлучалися і сходилися знову. Сільвія росла в несприятливій обстановці; будучи карнавальними робітниками, її батьки їздили по всій країні, грошей у родині не вистачало. З самого народження і до проживання у Банішевські, Сільвія змінила не менше 14 адрес. Дітей постійно залишали жити разом з родичами, в той час як їхні батьки працювали [5].

Сім'я Банішевські[ред.ред. код]

Гертруда Банішевські. 1985

У 1965 році Сільвія та Дженні жили разом із своєю матір'ю в Індіанаполісі, коли місіс Лайкенс потрапила у в'язницю за крадіжку у магазині. Лестер Лайкенс, який не так давно пішов від дружини, приїхав в їх будинок і від сусідів дізнався, що Сільвія і Дженні знаходяться в будинку за адресою 3850 E. New York Street, який належав Гертруді Банішевські, матері Поли, з якою сестри Лайкенс дружили. Робота батька Сільвії була пов'язана з постійними роз'їздами, тому він запропонував Банішевські за 20 доларів на тиждень утримувати своїх дочок і наглядати за ними. Лестер не надав значення тому, що сім'я Банішевські (у неї було семеро дітей) жила на межі злиднів, у занедбаному і брудному будинку без елементарних побутових зручностей. У їхньому будинку не було плити,і члени сім'ї харчувалися в основному крекерами та бутербродами, лише зрідка розігріваючи супи, які могли їсти одночасно тільки троє людей, оскільки з столових приладів в будинку було всього три ложки. Пізніше в суді він сказав, що «не любить пхати носа в чужі справи». Перед від'їздом Лайкенс дав Банішевські пораду: «Ви повинні тримати цих дівчаток твердою рукою, тому що їх мати дозволяла їм робити все, що вони захочуть»[5][6].

Гертруда Банішевські, описана газетою Indianapolis Star як «змучена астматичка, що важить нижче норми», була була дуже худою, виснаженою жінкою, яка страждала від регулярних депресій і хворіла на бронхіт через постійне куріння[6]. Банішевські народилась під ім'ям Гертруда Надін ван Фоссан 19 вересня 1929 року у Індіанаполісі, була третьою дитиною в родині Х'ю і Моллі ван Фоссанів. У 1940, коли Гертруді було 11 років, Х'ю помер від серцевого нападу. Дівчинка дуже важко перенесла його смерть. У підлітковому віці у неї почалися проблеми у відносинах з матір'ю, в результаті чого в 16 років вона кинула школу. Фоссан кілька разів виходила заміж, але спільне життя кожного разу не складалася. Дохід її сім'ї в основному складався з грошової допомоги, яку держава виплачувала на дітей, іноді Гертруда займалася тимчасовою некваліфікованою роботою. У Джона Банішевські, її першого чоловіка, був дуже непостійний характер, розбіжності між ним і Гертрудою часто закінчувалися скандалом, але, попри це, вони прожили разом 10 років. Після розлучення Банішевським, Гертруда три місяці була одружена з Едвардом Гатрі, однак Гатрі не захотів виховувати її дітей, які не були йому рідними. Тоді вона знову зійшлася з Джоном і народила від нього ще двох дітей, а через сім років в 1963 році вони остаточно розірвали шлюб. Після цього Гертруда жила з Деннісом Лі Райтом, але Райт часто бив співмешканку. Від нього вона двічі вагітніла. У перший раз трапився викидень, а в другий вона народила Денніса-молодшого. Незабаром після його народження Райт пішов від Банішевські. Щоб ніхто не дізнався, що Денніс - незаконнонароджений, Гертруда всім представлялася як «місіс Райт», попри те, що з Деннісом Лі Райтом вони ніколи не були в шлюбі[3]. Всього у неї було 7 дітей: Пола, Стефані, Джон, Мєрі, Ширлі, Джеймс Банішевськи та Денніс Лі Райт-молодший[3].

Катування та смерть Лайкенс[ред.ред. код]

Протягом першого тижня проживання сестер Лайкенс у Банішевські не було жодних інцидентів. Сільвія ходила в ту ж церкву, що і Банішевські, дивилася з ними телевізор і ходила в одну школу зі Стефані і Полою. Все почалося на другий тиждень, коли Лестер Лайкенс не надіслав обіцяну плату. Гертруда влаштувала скандал, кричачи: «Я піклувалася про вас, двох сучок, просто так!» Після цього Гертруда, попри те, що гроші привезли на наступний день, почала звинувачувати сестер Лайкенс в крадіжці і інших провинах, а також регулярно бити і шмагати їх[6]. Щоб припинити це, Сільвія розповіла, що Пола вагітна (Банішевські боялася все розповісти матері, але довірила свій секрет Сільвії, з якою товаришувала). Гертруда не повірила, а Пола впала в лють і побила дівчину. У кінцевому рахунку Сільвія, через висловлювання Гертруди про сексуальні зв'язки Лайкенс, почала думати, що вона сама вагітна, проте експертиза пізніше показала, що Сільвія не могла бути вагітною, тому що, хоча її піхва й була розпухла через тортури, але дівоча пліва залишалася цілою[7]. Можливо, Сільвія була не дуже добре інформована про фізіології жіночого організму та щодо процесу зачаття[8].

Незабаром Банішевські стала заохочувати сусідських підлітків, коли вони били Сільвію. Лайкенс дружила з тринадцятирічної Анною Сіско, доки Гертруда не повідомила Ганні, що Сільвія сказала, що мати Сіско була повією. Сіско розгнівалась й також побила Лайкенс[8]. Потім Гертруда почала звинувачувати Сільвію в розпусканні чуток про розпусність Стефані і Поли у школі, в якій вони разом з Сільвією вчилися (Arsenal Technical High School). За це Лайкенс побив хлопець Стефані, Кой Хаббард (який відпрацьовував на Сільвії свої навички дзюдоїста). Деніза Ноу, автор біографічної статті про Лайкенс, пише, що є ймовірність, що Сільвія дійсно розпускала ці чутки[7]. Пізніше Джудіт Дюк, дванадцятирічна дівчинка, що стала свідком побиття Сільвії, повідомила про це своїй матері, однак остання у відповідь задала лише риторичне запитання: «О, ну, загалом, вони тільки карають її, чи не так?»[9]. Невідомо, чому сестри Лайкенс не скаржилися в поліцію або не спробували втекти. Ноу припускає, що це було викликано тим, що дівчатка, живучи з раннього дитинства в напруженій обстановці, не бачили в діях Гертруди нічого незвичайного. Також він пише, що Сільвія не втекла, можливо боячись, що тоді гнів Банішевські перекинеться на Дженні. Дженні ледве могла самостійно пересуватися за допомогою ортопедичного апарату і тому втеча удвох була неможлива[10]. У серпні 1965 року по сусідству з Банішевські оселилася сімейна пара Реймонд і Філліс Вірмілліон, у яких було двоє дітей. Оскільки Вірмілліон працювала в нічну зміну на заводі RCA, то вона вирішила знайти своїм дітям прихожу няньку і тому прийшла в будинок Банішевські. Жінки пили за столом кави, коли Вірмілліон помітила худу дівчину-підлітка з синцем під оком, якою була Сільвія. Пола Банішевські набрала склянку гарячої води і вилила його на неї, після чого досить заявила: «Це я поставила їй синець»[10]. Філліс вирішила не довіряти родині Банішевські своїх дітей, але не повідомила владі про побачене. На початку жовтня того ж року Вірмілліон знову нанесла візит Банішевські і знову побачила Сільвію. На цей раз у дівчинки був синець вже під іншим оком і роздута губа. «Я побила її», - сказала Пола. Філліс знову не побачила в цьому нічого дивного[10].

Священик з місцевої церкви Рой Джуліан у вересні 1965 року завдав Банішевські візит, так як її родина складалася в його конгрегації. Гертруда поскаржилася йому на відмову чоловіка виплатити допомогу на дитину, на свої хвороби і всі ті проблеми, які у неї були з дітьми. І головною проблемою, за її словами, була Лайкенс. Банішевські повідомила священикові, що Сільвія прогулює школу і заробляє гроші проституцією. Рой в це не повірив, тому що до цього бачив Сільвію в церкві і вона справила на нього хороше враження. Він захотів поговорити з нею, але Гертруда порадила йому поговорити з Дженні. Сама Дженні до того моменту була так залякана, що видавала священику чисто механічні відповіді: «Вона бреше. Вночі, коли ми всі лягаємо спати, вона спускається вниз і робить набіг на холодильник»[9]. Дженні сподівалася, що Банішевський її не чіпатимуть, якщо вона буде слухатися Гертруду. Через кілька тижнів Джуліан знову прийшов до них. Гертруда знову поскаржилася на Сільвію, бо дівчина, за її словами, розпускає в школі чутки щодо вагітності Поли. «Але я знаю свою дочку, - сказала вона йому, - і я знаю Сільвію. Пола не вагітна; це - Сільвія»[9].

Під час чергових побоїв Сільвії, Банішевські зажадали від Дженні, щоб вона теж приєдналася до них. Дженні відмовилася, і впавши в сказ Гертруда вдарила її навідліг по обличчю. Тоді дівчинка підкорилася, але пізніше розповідала, що била сестру лівою рукою (сама вона була правшею) і тому це не завдавало Сільвії особливого болю[8]. ВУ жовтні старша сестра Сільвії та Дженні, Діана Шумейкер приїхала навідати сестер. Гертруда не хотіла, щоб Шумейкер побачила, в яких умовах утримуються дівчинки, і тому не пустила Діану в будинок[11]. Банішевські зажадала від батьків Лайкенс дозвіл тримати Діану окремо від сестер. Шумейкер наполягала на своєму візиті, і тоді Гертруді довелося пригрозити їй арештом за вторгнення у приватну власність. Незадовго до смерті Сільвії, Дженні зіткнулася з Діаною на вулиці і сказала їй: «Я не можу говорити з тобою, інакше у мене будуть проблеми», і поспішила далі[11].

Незабаром Гертруда почала пороти Сільвію під надуманими приводами, гасити об її тіло цигарки, обливати гарячою водою. Через деякий час Сільвію побили, щоб вона зізналася, що вкрала у магазині спортивний костюм, який Банішевські не купила б для неї, для того, щоб відвідувати клас гімнастики (спочатку дівчина стверджувала, що знайшла його)[6]. Потім Гертруда заборонила Лайкенс ходити в школу і не дозволяла їй залишати будинок. Ниркам Сільвії було завдано шкоди, тому вона стала мочитися в ліжко, і тоді Гертруда замкнула її в підвалі і заборонила користуватися туалетом[12]. Пізніше Лайкенс була змушена вживати в їжу власні фекалії і сечу[12]. Незадовго до смерті Сільвії Гертруда випалила розпеченою голкою у неї на животі напис «Я повія і пишаюся цим» разом з сусідським хлопцем Річардом Хоббсом, який потім за допомогою 10-річної дочки Гертруди Шеріл Банішевські розпеченим болтом випалив на грудях Лайкенс ще цифру «3». Було встановлено, що принаймні два рази в піхву Сільвії вставляли скляну пляшку кока-коли[6].

В кінцевому рахунку в місцеве агентство охорони здоров'я надійшов дзвінок від Діани, яка хотіла знати, чому її не пускають до сестри. 15 жовтня в будинок прийшла жінка, яка представилася медсестрою охорони здоров'я і захотіла поговорити з Гертрудою. Банішевські сказала Дженні, що «якщо ти скажеш що-небудь про Сільвію, то з тобою зроблять те ж саме, що і з нею». Після чого повідомила медсестрі, що Сільвія була повією, не тримала себе в чистоті, і тому Банішевські її вигнала. Дженні під загрозою підтвердила це. Медсестра повернулася в свій офіс і на звіті про Банішевські зробила помітку «одноразовий»[11]. 21 жовтня поліція приїхала до будинку Банішевські, але не через Лайкенс, а через те, що, за словами поліцейських, до них звернувся Роберт Брюс Хенлон із заявою, що діти Банішевські вкрали у нього з підвалу речі. Гертруда ж подзвонила в поліцію і повідомила, що Хенлон спробував сам проникнути до неї в будинок. Поліція заарештувала його за звинуваченням у крадіжці. Пізніше Хенлон був випущений[11].

За кілька днів до смерті Сільвія зробила спробу втечі, коли підслухала, що у Банішевські є план кинути її в лісі, але була спіймана біля парадних дверей. У покарання вона була зв'язана і кинута до підвалу, де в якості їжі отримувала лише крекери. 26 жовтня 1965 року Лайкенс померла від внутрішньомозкового крововиливу, шоку та недоїдання. Коли Стефані Банішевські і Річард Хоббс побачили, що Сільвія не дихає, Банішевські спробувала зробити їй штучне дихання і робила його до тих пір, поки не зрозуміла, що Лайкенс мертва[13]. Тоді Стефані послала Хоббса до найближчого телефонного автомату, щоб він викликав поліцію[6]. ККоли вона прибула, Гертруда вручила їм лист, адресований батькам Сільвії. Сам лист був написаний Лайкенс під тиском Гертруди за кілька днів до цього. Банішевські змусила Сільвію написати, що остання мала сексуальний зв'язок за гроші з групою хлопчиків, і що це вони розірвали її одяг і зробили опіки на тілі[14]. Однак перш ніж поліція встигла прочитати листа до кінця, до одного з поліцейських підійшла Дженні Лайкенс і сказала: «Заберіть мене звідси, і я розповім вам усе»[6].

Суд[ред.ред. код]

Протягом усього суду Гертруда заперечувала свою відповідальність за смерть Сільвії і не визнавала свою провину через власну неадекватність. Вона стверджувала, що була занадто стомлена своїм слабким здоров'ям і депресіями, щоб стежити за дітьми. Однак, адвокати Поли і Джона Банішевські, Річарда Хоббса і Коя Хаббарда стверджували, що на їх клієнтів справила вплив старша Банішевські. Коли 11-річну дочку Гертруди Мері Банішевські закликали на суді до відповіді, як свідка захисту, вона спочатку заперечувала, що її мати била Сільвію і погано з нею поводилася, але потім злякалася і, впавши в істерику, з криком: «О Господи, допоможи мені! », - зізналася, що це вона була змушена нагріти голку, якою Хоббс порізав шкіру Сільвії, а також у тому, що бачила, як її мати била Лайкенс[15]. Адвокат Гертруди, Вільям Ербекер постарався пом'якшити вирок, спираючись на слабоумство Банішевські. Він сказав: «Я засуджую її за те, що вона була вбивцею. Але я не вважаю її відповідальною за це, тому що вона не вся тут! »(Вимовляючи останню фразу, він показав на свою голову)[15].

19 травня 1966 Гертруда Банішевські була визнана винною в навмисному вбивстві першого ступеня, проте призначена їй раніше смертна кара була замінена на довічне ув'язнення. Пола Банішевські під час слідства народила дівчинку і на знак відданості матері назвала її на честь бабусі Гертрудою. Дитина пізніше вдочерили. Пола була визнана винною в тяжкому вбивстві другого ступеня[6]. У 1971 іона, подавши на апеляцію, пройшла нове судове засідання, де визнала себе винною в спричиненні смерті з необережності і була відпущена, отримавши нові документи. Хоббс, Хаббард і Джон Банішевські були визнані винними в заподіянні смерті з необережності і засуджені до термінів від 2 років до 21 року, однак у підсумку всі троє відсиділи лише по два роки. Звинувачення у вбивстві проти Стефані Банішевські було знято, як і звинувачення проти підлітків Ганни Рут Сіско, Джудіт Дарлін Дюк, Ренді Гордона Ліппер і Майкла Джона Монро[16]. Ліппер помер в 56 років в Індіанаполісі 14 листопада 2010 (дітей зареєстровано не було) [17].

Подальша доля учасників подій[ред.ред. код]

У 1985 році Гертруда домоглася прохання на звільнення. Новина про це викликала резонанс у всій Індіані. Дженні Лайкенс і її сім'я виступили по телебаченню, де висловилися проти виходу Банішевські з в'язниці. Члени двох анті злочинних груп «Захист невинних» і «Громадська ліга проти розтління» приїхали в Індіану, щоб виступити проти прохання Банішевські, підтримати родину Лайкенс і організувати кампанію пікетів. Цими групами була складена петиція,вимогою якої було не звільняти Банішевські. Протягом двох місяців у цій петиції поставили свої підписи більш ніж 40 000 громадян Індіани [18][19]. Але, незважаючи на всі ці зусилля, для Гертруди було влаштовано судове слухання, які розглянули її прохання, на якому Банішевські заявила: «Я не впевнена, яка в мене була в цьому роль, тому що я була на наркотиках. Я дійсно ніколи не знала її ... [Але] Я беру на себе всю відповідальність за все те, що трапилося з Сільвією Лайкенс»[20]. Суд врахував хорошу поведінку Гертруди у в'язниці, де жінка працювала в ательє, і вона була звільнена.

Звільнившись, Гертруда Банішевські поміняла своє ім'я на Надін ван Фоссан і переїхала жити в Айову, де,зловживаючи курінням, померла від раку легені 16 червня 1990 року[6]. Коли Дженні Лайкенс, яка до того моменту вже вийшла заміж і оселилася в місті Біч-Гроув(Індіана), прочитала в газеті некролог про смерть Банишевськи, вона вирізала його та послала поштою матері з супровідною запискою: «Трохи хороших новин. Клята баба Гертруда померла. Ха-ха-ха! Я щаслива »[21]. Річард Дін Хоббс помер від раку легені в 21 рік, через 4 роки після звільнення з виправної установи[6]. Кою Рендольф Хаббард через кілька років після звільнення був засуджений за крадіжку. Згодом він працював механіком і один раз був знову звинувачений за підозрою у вбивстві двох людей, але його виправдали. Він помер 23 червня 2007 року у віці 56 років в Шелбівілі, штат Індіана і був похований у Віргінії. У нього були дружина Патрисія Горман Хаббард і п'ять дітей, сімнадцять онуків і один правнук. Про причетність до сім'ї Банішевські в некролозі сказано не було. Будинок 3850 на East New York Street після смерті Сільвії пустував протягом 44 років і нарешті був знесений 23 квітня 2009[22]. На його місці запланована церковна стоянка для автомобілів[21].

Джон Банішевський, помінявши своє ім'я на Джон С. Блейк-молодший, перший раз публічно заговорив про Сільвії в 1985 і повністю розкаявся в її смерті, заявивши, що відчував сильний гнів через розлучення його батьків і брак їжі та одягу для нього та його братів і сестер. Він визнав, що його покарання було більш легким, ніж мало бути. Другий раз він заявив про себе у березні 1998 року, коли в арканзаській середній школі Вестсайді сталося масове вбивство, сказавши, що малолітні злочинці і вбивці завжди можуть змінити своє життя і завжди можуть розраховувати на допомогу, так як йому самому вдалося оговтатися після події з Сільвією Лайкенс[23]. У Джона не було ніяких серйозних сутичок з законом. Він спочатку працював водієм вантажівки, потім рієлтором і пастором. Під кінець життя Джон страждав на діабет, і у нього ослаб зір. Блейк помер від діабету в громадській лікарні в Ланкастері 19 травня 2005 у віці 52 років і був похований на кладовищі Хабекер Меннонайт. Він був одружений на Лоіс Чарльз Блейк, мав трьох дітей. Хоча ще до його смерті була встановлена ​​його особа (Джон Стефан Банішевські-молодший), в некролозі не було ні слова про те, що він уроджений Банішевський[24]. Стефані Банішевські, помінявши ім'я, стала шкільним вчителем. Вона заміжня і в неї є діти[23]. Пола Банішевський після звільнення переїхала в Айову і живе там на маленькій фермі в Редфілді. Вона вийшла заміж і має двох дітей. Чи були в неї контакти з матір'ю, невідомо[23]. У жовтні 2012 Пола була звільнена з роботи помічника шкільного психолога в школі BCLUW в Конраді на увазі того, що при надходженні представилася іншим ім'ям і надала про себе неправдиву інформацію[25].

Дженні Лайкенс в 1966 році зареєструвалася в програмі Робочої Корпорації та отримала роботу в банку, пізніше вийшла заміж. Померла від серцевого нападу 23 червня 2004. Бенні Лайкенс, брат-близнюк Дженні, почав проявляти ознаки душевної хвороби через кілька років після смерті Сільвії. Він став відлюдником[23]. У п'ятнадцять років Бенні відслужив в армії і пізніше працював у різних ресторанах кухарем. Коли він почав чути голоси, йому діагностували шизофренію. Лестер Лайкенс дізнався про смерть сина, коли лист, який він написав Бенні, повернулося з позначкою «Помер»[23]. У 1967 році Лестер і Бетті розірвали шлюб. Бетті Лайкенс згодом вдруге вийшла заміж і померла в 1999 році[6].

У популярній культурі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «WITNESS SWORN BY THE COURT» (англійською). sylvialikens.com. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2012-03-26. 
  2. а б «Trials: Addenda to De Sade» (англійською). Time Magazine. 6 мая 1966. Архів оригіналу за 2012-02-20. Процитовано 2010-10-07. 
  3. а б в Noe, Denise. «Baniszewski's Background». Crime Library (англійською). TRUtv. Архів оригіналу за 2012-04-30. Процитовано 2010-10-23. 
  4. «A Tribute to Sylvia Likens» (англійською). wordpress.com. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2012-03-26. 
  5. а б Noe, Denise. «Foster Care». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-02-20. Процитовано 2010-10-07. 
  6. а б в г д е ж и к л м «The murder of Sylvia Likens» (англійською). indystar.com. 16 вересня 2010. Архів оригіналу за 2012-02-20. Процитовано 2010-10-07. 
  7. а б Noe, Denise. «A Dubious Start». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-02-20. Процитовано 2010-10-07. 
  8. а б в Noe, Denise. «The Slow Descent into Horror». Crime Library (англійською). TRUtv. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-23. 
  9. а б в Noe, Denise. «No Rescue in Sight». Crime Library (англійською). TRUtv. Архів оригіналу за 2012-04-30. Процитовано 2010-10-23. 
  10. а б в Noe, Denise. «Was She a Masochist?». Crime Library (англійською). TRUtv. Архів оригіналу за 2012-04-30. Процитовано 2010-10-23. 
  11. а б в г Noe, Denise. «A Few Close Calls». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 
  12. а б Noe, Denise. «The Brutality Escalates». Crime Library (англійською). TRUtv. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-23. 
  13. Noe, Denise. «The Letter Before End». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 
  14. Dean, 1999
  15. а б Noe, Denise. «Drama in the Courtroom». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 
  16. Noe, Denise. «The Torture Killers on Trial». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 
  17. «Randy G. Lepper». Indystar.com (англійською). Архів оригіналу за 2013-01-05. Процитовано 2012-12-28. 
  18. Caleca, Linda Graham. Baniszewski Ruling Won’t Affect Past Parole Cases, Judge Says The Indianapolis Star (1985).
  19. Mermel, Marcy. Mrs. Baniszewski Portrayed as a New Woman The Indianapolis News (1985).
  20. Noe, Denise. «1985: SLAM into Action». Crime Library (англійською). TRUtv. Архів оригіналу за 2012-04-30. Процитовано 2010-10-23. 
  21. а б «Suitcase of sorrow». The Indianapolis Star, Linda Graham Caleca (4-3-99). Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2009-06-08. 
  22. «House where 1965 murder occurred is torn down». WIBC. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2009-06-29. 
  23. а б в г д Noe, Denise. «In Memoriam». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-04-30. Процитовано 2010-10-07. 
  24. Джон Стефан Банішевські-младший(англ.) на сайті Find a Grave
  25. DAVID PITT (23 жовтня 2012). «Paula Pace, Iowa Teacher's Aide, Fired After Discovery Of Connection To 1965 Baniszewski Torture, Killing». Huff Post Education (англійською). Архів оригіналу за 2013-01-05. Процитовано 2012-12-27. 
  26. Johnson, Mendal. (1974-01-01). «Let’s Go Play at the Adams’». Panther. ISBN 978-0586042335. Архів оригіналу за 2012-05-21. 
  27. Noe, Denise. «More Recent Inspirations». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 
  28. Regensberg, Pam. Santa actor being investigated in Ramsey case. Процитовано 2008-08-25.
  29. а б Broeske, Pat H. (17 січня 2007). «A Midwest Nightmare, Too Depraved to Ignore» (англійською). The New York Times. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2012-03-25. 
  30. а б Noe, Denise. «The Girl Next Door: A Powerful Film». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 
  31. The Pain Teens - The Basement на YouTube
  32. Noe, Denise. «An American Crime». The Torturing Death of Sylvia Marie Likens (англійською). Crime Library. Архів оригіналу за 2012-05-21. Процитовано 2010-10-07. 

Література[ред.ред. код]

  • Dean J. The Indiana Torture Slaying: Sylvia Liken's Ordeal and Death. — Brownsville: Borf Books, 1999. — 189 p. — ISBN 0960489479
  • Ketchum J. The Girl Next Door. — Brownsville: Overlook Connection Press, 1996. — 386 p. — ISBN 1428516220
  • Millett K. Basement: True Story of Violence in an American Family. — Touchstone, 1991. — 352 p. — ISBN 0671723588

Посилання[ред.ред. код]