Українське Вільне Козацтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Українське Вільне Козацтво чи скорочено Українське Козацтво
(УВК - УК)
Заснування 1917
Тип Світова громадська військово-патріотична організація українських козаків
Голова Іван Полтавець-Остряниця, Іван Волошин-Берчак, Михайло Омелянович-Павленко, Павло Терещенко, Валентин Трутенко, Іван Цапко, Віктор Дяченко, Антін Кущинський, Петро Коршун-Федоренко, Михайло Ковальський, Валентин Різник, Йосип Івах Д.Байда.
Члени Володимир Сахно-Устимович, Іван Луценко, Павло Шандрук,Петро Дяченко, Тарас Бульба-Боровець, Андрій Долуд, Юрій Тютюнник, Семен Гризло, Василь Чучупак, Іван Орлов-Орленко, Володимир Савченко-Більський, Борис Васильович Палій-Неїло, Валентин Трутенко, Петро Петренко, Вукола Дітель, Яков Моралевич, Іван Пояшник
Адреса Генеральна Булава УВК, електронна скринька: otaman66@gmail.com
Офіційний сайт Головна Канцелярія Українського Вільного Козацтва США: http://kozakusa.com/


Організація українських козаків «Українське Вільне Козацтво» була створена у 1920 році як закордонна частина організації «Вільне козацтво», що діяла в Україні у 1917–1923 роках.

З 1920 до 1936 р.р. організація мала назву Українське Національне козаче товариство (УНАКОТО чи УНКТ) — суспільна і військово-виховна організація української еміграції.

З 1936 до 1947 роки організація мала назву Український Народний Козачий Рух чи по іншому Українське Вільне Козацтво (УВК УНАКОР).

З 1947 р. до цього часу організація має назву Українське Вільне Козацтво (УВК), або скорочено: Українське Козацтво (УК) — станова парамілітарна громадська, не політична і не партійна організація.

Ініціатор створення та перший отаман — Іван Полтавець-Остряниця.

Отамани[ред.ред. код]

Органи управління[ред.ред. код]

Велика Козацька Рада УВК — найвищий законодавчий орган організації. Великою Козацькою Радою УВК обираються:

  • Кошовий отаман УВК
  • Генеральний суддя УВК
  • Генеральний контролер УВК.

Кошовий отаман УВК: очолює організацію, своїми наказами призначає:

  • двох своїх заступників — Наказних Кошових Отаманів
  • Голову Головної Нагородної Ради Хреста Українського Козацтва
  • Голову Гонорової Ради
  • Генерального Писаря
  • Редактора Козацького журналу
  • Отаманів Паланок
  • уповноважених Представників та відповідних осіб до урядової праці в Генеральній Булаві.

Генеральна Булава УВК — центральний адміністраційно-виконавчий орган організації. Генеральну Булаву УВК очолює Генеральний Писар. Генеральна Булава УВК складається з Генеральної Канцелярії та відділів. До її складу входять:

  • Голова Головної Нагородної Ради
  • Голова Гонорової Ради
  • Булавні Старшини, як референти, що керують окремими відділами, або виконують окремі доручення
  • Скарбник Генеральної Булави.

Отамани Паланок УВК — призначаються Кошовим отаманом УВК в країнах, де існує кілька куренів УВК. Отамани Паланок УВК з 1974 по 2010 роки призначалися на Канаду, Америку, Австралію, Бразилію, Європу та Україну.

Осередки[ред.ред. код]

Після Другої світової війни УВК продовжило свою діяльність головно в Німеччині та Австрії — в таборах переміщених осіб. Закінчення світової війни, розселення української еміграції з європейських теренів, а також зменшення популярності мілітарних ідеологій упродовж 1948–1960 зумовили припинення в Європі активної діяльності УВК.

У 1960 р. в США під проводом Івана Цапка утворилася перша станиця УВК. Ця подія дала початок розширенню мережі осередків УВК в США, Австралії, Канаді та Бразилії. До поч. 80-х рр. було створено 52 станиці УВК.

В архіві УВК зберігається наказ Кошового отамана УВК Валентина Різника від 8 травня 1983 р., яким було призначено Отаманів Паланок УВК:

  • Канада, Схід — сотника УВК Йосипа Іваха-Байду;
  • Канада, Центр — осавула УВК Дмитра Жилу;
  • Канада, Захід — адміністративного хорунжого УВК Степана Липського;
  • Австралія — осавула УВК інж. Юрія Одлигу;
  • Бразилія — хорунжого УВК Богдана Білинського;
  • Європа — сотника УВК Богдана Шарка.
  • Паланкові отамани на Америку бути призначені іншим наказом.

УВК найактивніше зараз діє в Канаді, Австралії, США та з 2007 року розпочала свою діяльність в Україні.

У Канаді УВК представляють Кошовий отаман УВК генерал-осавул УВК Йосип Івах Д. Байда та Голова Старшинської Ради УВК генерал-хорунжий УВК Армін Конн.

В Австралії — Кошовий отаман Коша УВК Австралії ім. Гетьмана Петра Сагайдачного генерал-поручник УВК Юрій Денисенко та Кошовий Капелан Голова Гонорової та Нагородної Ради Коша УВК Заступник Кошового отамана генерал-хорунжий УВК о. Ждан Коломиєць.

У США — Кошовий отаман УВК в США полковник УВК Юрій Дармограй.

В Україні — Заступник Кошового отамана УВК — Наказний Кошовий отаман УВК генерал-хорунжий УВК Анатолій Грива, Генеральний Писар УВК генерал-хорунжий УВК Віталій Манзуренко, Отаман Паланки УВК в Україні генерал-хорунжий УВК Володимир Мусій.

Всі закордонні осередки УВК багато років входять до складу Світового Конгресу Українців (СКУ).

Історія[ред.ред. код]

Вільне козацтво (19171923 роки)[ред.ред. код]

Українське національне козаче товариство (УНАКОТО чи УНКТ, 19201936 р.р.)[ред.ред. код]

У 1920 році в Берліні було створено Українське національне козаче товариство (УНКТ). Ініціатором створення товариства та його першим отаманом (до 1942 року) був Іван Полтавець-Остряниця. Він намагався згуртувати консервативні сили еміграції і очолити їх — з метою відновлення незалежності України на засадах гетьманської авторитарної влади. З березня 1921 року місцем перебування його штабу стало м. Мюнхен (Баварія).

Головним пріоритетом у діяльності УНКТ було відродження Української держави. У своїй діяльності товариство використовувало традиційні козацькі організаційні форми, принципи та цінності. Для ідеології УНКТ були характерні певні тоталітарні риси:

  • військова диктатура,
  • превалювання державних інтересів над принципами свободи слова, приватної власності та персональних свобод.

Головною метою товариства було згуртування «лицарськи-національного», активного і творчого вояцтва, виховання свідомих борців за волю України. У 19231924 роках УНКТ видавало в Мюнхені свій друкований орган — ілюстрований місячник «Український козак».

Український Народний Козачий Рух чи Українське Вільне Козацтво (УВК УНАКОР, 1936–1942 р.р.)[ред.ред. код]

З 1936 р. Українське національне козаче товариство отримало назву Український Народний Козачий Рух чи, інакше, Українське Вільне Козацтво — УВК УНАКОР.

На той час УВК включала вісім кошів: в Болгарії, Австрії, Німеччині, Чехословаччині, Марокко, Польщі, Канаді і Україні (Повстанський кіш). Всього організація нараховувала близько 40 тис. членів. На території Польщі знаходився кіш в 1500 козаків, які об'єднувалися в чоти, сотні і полки. Польський кіш очолював кошовий отаман генерал-хорунжий Армії УНР Іван Волошин-Берчак. На Волині кошовим був контр-адмірал Армії УНР Савченко-Більський. До Волинського коша входили три полки: в Ковелі — полковник Армії УНР Захар Дорошенко, в Дубно — полковник Армії УНР Наум Тадієв, в Луцьку — полковник Армії УНР Павло Мінченко. У жовтні 1938 року генерал-хорунжий Іван Волошин-Берчак був Генеральним писарем УВК, а генеральним хорунжим — Бондаренко.

Український Народний Козачий Рух чи Українське Вільне Козацтво (УВК УНАКОР, 1942–1947 р.р.)[ред.ред. код]

З 1942 р. УВК очолював Іван Волошин-Берчак.

У 1942-44 р.р. — Омелянович-Павленко Михайло Володимирович.

У 1944-45 р.р. — Павло Терещенко.
Від створення й до 1945 в реєстрах УВК налічувалося до 10000 козаків.

Козацькі військові формування УВК у березні 1945 р. увійшли до складу Української Національної Армії. Вони стали основою для формування 2-ї Української дивізії УНА, яку очолював генерал-хорунжий Армії УНР Петро Дяченко.

У 1946–1960 рр. УВК провадило діяльність в Німеччині та Австрії.

З 1947 УВК видавало свій неперіодичний друкований орган — бюлетень «Вільне Козацтво». У цей час УВК займалося лише культурницькими справами.

20 жовтня 1947 р. Президентом УНР в екзилі Андрієм Левицьким на найвищому державному рівні за поданням міністра військових справ Уряду УНР в екзилі М.Омеляновича-Павленка було встановлено державну нагороду УНР в екзилі «Хрест українського козацтва». Згідно зі Статутом Хреста українського козацтва ця відзнака встановлена «щоб відзначити видатних громадян і борців за волю України та зберегти в пам'яті нащадків згадки про славетну боротьбу українського вільного козацтва в часі з березня 1917 р.» Головну нагородну раду Хреста українського козацтва формувала Генеральна управа Українського Вільного Козацтва, а голову та секретаря Головної нагородної ради затверджував Президент УНР за поданням військового отамана УВК.

Українське Вільне Козацтво (УВК), або скорочено: Українське Козацтво (УК) (з 1947 р. до цього часу)[ред.ред. код]

У 1952–1967 рр. Військовим отаманом УВК був полковник Армії УНР Іван Цапко.

У 1964–1980 роках УВК видавало у м. Чикаго (США) свій друкований орган — часопис «Українське Козацтво». У 1982 році часопис «Українське Козацтво» був відновлений у м. Торонто (Канада).

У 1967–1971 рр. Військовим отаманом УВК був підполковник Армії УНР Віктор Дяченко (м. Чикаго, США).

У 1971–1973 рр. Військовим отаманом УВК був підполковник Армії УНР Антін Кущинський (м. Чикаго, США).

У 1974–1976 рр. Кошовим отаманом УВК був Генеральний значковий УВК інж. Антін Кущинський, який одночасно виконував обов'язки голови Генеральної булави УВК.

У 1977–1979 рр. Кошовим отаманом УВК був інж. Петро Коршун-Федоренко (м. Торонто, Канада).

18 січня 1979 року в часовні куреня ім. Петра Дорошенко митрополіт Петро Хомін і протоієрей Федір Легенюк у присутності Кошового отамана УВК генерального значкового Петра Коршуна-Федоренка, генерального хорунжого Петра Петренка та полутора сотен козаків освятили прапор УВК. На прапорі, над образом св. Покрова — напис: «Надія на Бога», під образом — «А лицарство наше!» Ці пророчі слова великого гетьмана Богдана Хмельницького — девіз Українського Вільного Козацтва.

У 1980–1982 рр. Кошовим отаманом УВК був Генеральний значковий УВК інж. Михайло Ковальський (м. Калгарі, Канада), обраний Великою Козацькою Радою 30 березня 1980 р. Рішенням цієї ж Великої Козацької Ради Почесним отаманом УВК було обрано Генерального бунчужного УВК інж. Антіна Кущинського.

У 1983–1993 рр. Кошовим отаманом УВК був Генеральний значковий УВК Валентин Різник, обраний Великою Козацькою Радою 22 березня 1983 р.

З 1993 року дотепер УВК очолює почесний Кошовий отаман УКВ генерал-осавул УВК Йосип Івах Д. Байда (м. Торонто, Канада).

На цей час Українське Вільне Козацтво в діаспорі очолює Кошовий отаман УВК Йосип Івах Д. Байда (Торонто, Канада). "Формою внутрішнього управління та ідейною метою свого існування Українське Вільне Козацтво базувалося на традиціях славних часів Козацько-гетьманської доби, яка в свою чергу черпала державницьку ідеологію з величного княжого періоду Київської Русі. Головною метою Українського Вільного Козацтва в діаспорі було творення лицарських кадрів станового козацтва на традиційних засадах 1917-18 років, які пам'ятали про те, що «ми браття козацького роду», та які в основу своєї діяльності вкладали ідеї Української Самостійної Соборної Державності. Вони організувалися для утримання козацьких традицій в справі оборони та боротьби за суверенність, за фізичну й духовну волю України, за соборне співжиття і співпрацю в еміграції. Була відкинута взаємна внутрішня боротьба як найбільше зло і шкідливе явище в житті українського народу, завжди пам'ятаючи про те, що Українське Вільне Козацтво є власністю цілої нації, а не окремої її частини, партії чи групи.

Людей з розумінням цих ідей було нелегко знайти в тодішньому українському суспільстві на чужині, поділеному та розсвареному в політичному, громадському і навіть в церковному житті. Тим дорожчі для організації були ті патріоти, що зголосилися до козацького побратимства і які створили в діаспорі станиці-курені, вибравши своїми керманичами найрізноманітніші за своєю ідеологією українські історичні постаті. Їхні духовні послідовники — окремі станиці Українського Вільного Козацтва — завжди толерували між собою та творили козацьке об'єднання, пам'ятаючи про спільне гасло «Бог і Україна», розуміючи, що в єдності наша сила і пострах для ворогів.

« … Українське Вільне Козацтво вважає себе частиною українського війська, і в умовах перебування в еміграції одним з визнаних Почесних отаманів був обраний командир Української Національної Армії генерал Павло Шандрук.[1]  »

Тепер УВК має у 8 країнах «паланки» — 39 відділів-куренів (станиць).

З 1991 року УВК активно співпрацює з козацькими організаціями, які створені та діють на теренах України. 14 жовтня 2006 р. наказом Кошового отамана УВК генерал-осавула УВК Йосипа Іваха Д.Байди було створено офіційне Представництво УВК діаспори в Україні, яке є єдиним легітимним представництвом УВК в Україні. Уповноваженим представником УВК в Україні призначено генерал-хорунжого УВК Анатолія Гриву.
За дорученням Кошового отамана УКВ Йосипа Іваха Д.Байди, зважаючи на потребу активізації діяльності УВК як централізованої структури, 25 травня 2010 р. кореспонденційним способом відбулося перше установче засідання Ради отаманів УВК. Результатом цього засідання стало створення Ради отаманів УВК, до складу якої увійшли чинні керівники осередків УВК з Австралії, Канади, США та України. Рада отаманів УВК розпочала роботу із створення єдиного козацького реєстру УВК та окреслила діяльність своїх осередків у складі Світового Конгресу Українців.
Указом Президента України Віктора Ющенка від 28 січня 2010 р. № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті» козаки Українського Вільного Козацтва визнані учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті. Згідно з цим Указом учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті визнано осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.
Президент України Віктор Ющенко у своєму вітальному листі у 2007 році до козаків Українського Вільного Козацтва США та Канади з нагоди 90-ї річниці створення УВК відзначив, що «козацькі об'єднання у важких кровопролитних боях гідно відстоювали свободу своєї національної держави, не припинивши боротьбу навіть тоді, коли доля закинула їх далеко від рідної землі».
Чинним Статутом УВК опрацьованим на основі «Правильника УВК» з 1948 року, затвердженим Великою Козацькою радою УВК у 1969 році, а також затвердженим із змінами у 1974 році, встановлено:
Ст. 1. Назва організації: «Українське Вільне Козацтво» (УВК), або скорочено: «Українське Козацтво» (УК).
Ст. 2. Місцем осідку централі організації є місце перебування Кошового Отамана та Генеральної Булави, а місцем осідку куренів козацтва — місце перебування не менше 5-ти членів організації, якого то числа членів потрібно для заснування куреня.
Ст. 5. Метою УВК на чужині є:
а) творення з відповідних елементів лицарських кадрів станового козацтва на традиційних засадах з 1917-18 років, які б пам'ятали про те, що «ми браття козацького роду» та які б в основу своєї діяльности поклали власні сили для зміцнення ідеї Української Самостійної Державності і для утримання козацьких традицій в справі оборони та боротьби не за владу в Україні і на еміграції, а за суверенність і за фізичну й духову волю України та соборне співжиття і співпрацю еміграції, відкидаючи взаємну внутрішню боротьбу, як найбільше зло і шкідливе явище в житті Українського Народу, завжди пам'ятаючи про те, що УВК є власністю цілої нації, а не окремої її частини, партії чи групи;
б)творення з членів УВК організуючого стану для служіння українському народові за його вільне фізичне й духовно-культурне життя та розвиток;
в)оборона України і Українського визвольного руху в країнах поселення чи народження.

Проекти[ред.ред. код]

В наш час УВК проварить діяльність спрямовану на реалізацію низки проектів:

  • Співпраця осередків УВК з українськими козаками в Україні.

В рамках цієї програми створені та діють: Рада отаманів УВК, Рада козацьких отаманів України.

  • Національно-патріотичне виховання української молоді.

Впровадження в навчальні заклади України дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри Українського козацтва «Сокіл» («Джура»); проведення козацьких вишкільних семінарів і таборів; створення козацьких навчальних закладів (Центрів); підтримка козацьких ліцеїв; підготовка (перепідготовка) інструкторів і вихователів навчальних закладів в Україні з питань національно-патріотичного виховання української молоді; видання навчально-методичної літератури з питань національно-патріотичного виховання української молоді та розповсюдження її у навчальних закладах в Україні та в осередках СКУ.

  • Вшанування українських героїв.

Зйомка художньо-документального фільму «Два дні, що змінили світ» на честь 370-річниці від дня народження українського козака Юрія Кульчицького — героя Віденської битви; встановлено пам'ятник і барельєф Юрію Кульчицькому у його рідному селі Кульчиці (Самбірський район, Львівської обл.); встановлено пам'ятні плити: Івану Полтавцю-Остряниці в Гетьманській столиці м. Чигирин, Антіну Кущинському в м. Лохвиця (Полтавська обл.), Петру та Віктору Дяченкам в с. Березова Лука (Гадяцького району Полтавської обл.); здійснюється підготовка до встановлення пам'ятних знаків: Безручко Марко в м. Замостя (Польща) та Павлу Шандруку у Тернопільській обл.; проводяться урочисті заходи в історичних пам'ятних місцях: Чигирині, Холодний Яр, Берестечко, Конотоп та ін.

  • Пошукові роботи.

Пошук і відновлення українських, австрійських, німецьких, польських, російських та інших військових поховань біля Тараканівського форту (околиці м. Дубно).

  • Підтримка Збройних Сил України.

Планується проведення у військових навчальних закладах та військових частинах тематичних заходів, присвячених відзначенню важливих історичних подій в Україні; поповнення бібліотечного фонду військових частин патріотичною літературою і періодичними виданнями; заходів спрямованих на зміцнення престижу служби у Збройних Силах України.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Віталій Манзуренко. Наказний отаман Українського козацтва в Канаді і США Йосип Івах — наш земляк з Львівщини. — Армія України, — 2004 р., — 27 травня.

Література[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]