Чигирин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чигирин
Coat of arms of Chyhyryn.jpg
Герб Чигирина
Чигирин
Чигирин на карті Чигиринського району
Чигирин на карті Чигиринського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Чигиринський район
Код КОАТУУ 7125410100
Засноване перша половина XVI ст.
Магдебурзьке право 1592
Статус міста з 1795 року
Населення 9 310
Площа 10,7 км²[1]
Поштові індекси 20900-20906[2]
Телефонний код +380-4730
Координати 49°04′38″ пн. ш. 32°38′57″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 32.64917° сх. д. / 49.07722; 32.64917Координати: 49°04′38″ пн. ш. 32°38′57″ сх. д. / 49.07722° пн. ш. 32.64917° сх. д. / 49.07722; 32.64917
Водойма річки Тясмин, Ірклій
Міста-побратими Себастопол (США)
День міста 15 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Фундукліївка
До станції 45 км
До обл./респ. центру
 - фізична 59,2 км [3]
 - автошляхами 63 км
Міська влада
Адреса м.Чигирин, вул.Б.Хмельницького, 33.
Міський голова Тимченко С.О.

Чигири́н — місто районного підпорядкування, районний центр Чигиринського району Черкаської області України.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на Придніпровській височині по обидва береги річки Тясмин за 45 км від залізничної станції Фундукліївка, за 8 км від річкової пристані на Кременчуцькому водосховищі Адамівка та за 63 км на південь від обласного центру, міста Черкаси.

Через місто проходить автошлях регіонального значення Р-10 (Канів-Чигирин-Кременчук). Найближчий аеропорт у місті Черкаси. Висота над рівнем моря 124 м. Населення — 9,3 тисяч чоловік.

Неподалік міста розташовані села: Розсошинці на півночі, Галаганівка на північному-сході, Рацеве та Вітове на сході, Чернече на півдні, Іванівка, Вдовичине на заході та Суботів на північному-заході.

Назва міста[ред.ред. код]

Назва міста скоріше має тюркське походження, від чигир (крим. çığır) — «шлях, дорога» або «вихід». Є ще версія — від чудодійної чигир-трави (слово такого самого ж, тюркського походження), що часто зустрічалась в цій місцевості, чи від численних непрохідних чагарників, або від імені засновника міста — Чигирина, про якого існує романтична легенда.

Історія[ред.ред. код]

Чигирин на мапі Джона Янссона близько 1663 року
Румовища оборонної церкви на околиці Чигирина. Гравюра XIX ст.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Історія Чигирина.

1 травня 1589 король Сигізмунд III Ваза видав у Варшаві грамоту, яка дозволяла шляхтичу, черкаському, канівському, корсунському, любельському старості Олександру Вишневецькому закласти в пустому урочищі та городищі Чигирин на татарському шляху та перевозі, замок та місто Чигирин. 15 жовтня 1592 р. король надав Чигирину — Магдебурзьке право та герб (3 стріли), дозвіл на 2 ярмарки в рік, будівлю ратуші, лазні посполитої та ін.

Чигирин відомий з першої половини XVI ст. як укріплений козацький зимівник, що мав невелику фортецю.

З 1648 по 1712 рр. — центр Чигиринського полку.

З 1648 по 1660 роки Чигирин був резиденцією Богдана Хмельницького і столицею гетьманської держави.

У 1797 році, після приєднання до Російської імперії (1793) Чигирин став повітовим містом Київської губернії.

В 1900 році в Чигирині було 10098 мешканців (4790 чоловіків і 5308 жінок), в тому числі 62,7% православних, 35,2% євреїв, 0,1% католиків.

На початку жовтня 1917 року в місті пройшов з'їзд «вільного козацтва», на якому був обраний отаманом генерал царської армії Павло Скоропадський, який огранізував повітовий загін.

У 1923 році Чигирин став районним центром.

Економіка міста[ред.ред. код]

Сучасна економіка міста представлена такими галузями:

Освіта[ред.ред. код]

На території міста діють Чигиринський технікум Уманського національного університету садівництва, 3 середні школи, Чигиринська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат, навчально-виховний комлекс № 2, дитяча дошкільна установа «Зірочка», районні музична, художня та дитячо-юнацька школи.

Культура і відпочинок[ред.ред. код]

Районний Будинок культури

У Чигирині нині діють такі об'єкти культури та місця відпочинку: районний Будинок культури, клубна установа (село Чернече), дві бібліотеки, готель, кінотеатр, три пам'ятники, обеліск Слави, три парки культури. Діє Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», створений 7 березня 1989 року Постановою Ради Міністрів УРСР № 77 «Про оголошення комплексу пам'яток історії, культури та природи м. Чигирина, с. Суботова та урочища Холодний Яр у Черкаській області Державним історико-культурним заповідником». Указом Президента України 23 вересня 1995 року йому надано статус національного.

Палац Хмельницького, ратуша і Спаська церква (обидві з другої четверті XVII ст.) не збереглися; лише на Замковій (Богдановій) горі залишилися рештки фортифікацій.

Замкова гора[ред.ред. код]

Над містом височіє гора Замкова. В 1967 році на її вершині встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому. Тепер ця гора називається Богдановою. Неподалік Чигиринської гори ще з XV століття проходив торгівельний шлях з Києва до Криму. Цим шляхом кримські татари найчастіше пробиралися на Україну. Саме тут місцевість дозволяла затримувати їх. Річка Тясмин охоплює гору, що прикриває місто з півдня, великим півколом. Схили гори дуже стрімкі з півночі і з заходу. Тільки вузька смуга схилу єднає гору з містом. Таке розташування робило її неприступною фортецею.

Музеї[ред.ред. код]

Резиденція Богдана Хмельницького

Релігія[ред.ред. код]

В місті діє дві релігійні громади:

  • Українська православна церква Київського патріархату;
  • Православний храм Свято-Казанської Божої Матері
Церква в Чигирині1.JPG
Чигирин бап.jpg
Чигирин ПП.jpg
Православний храм Свято-Казанської Божої Матері Баптиська церква Церква Петра і Павла

Див також: Пам'ятники Чигирина

Люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

П. Д. Дорошенко

Див. також[ред.ред. код]

Чигиринські полковники[ред.ред. код]

Детальніше: дивіться Чигиринський полк, Категорія:Чигиринські полковники

Чигиринські старости[ред.ред. код]

  • Якуб Потоцький (?-1715) — син Павела та Елєонори з Салтикових Потоцьких[4]

Відзначення 500-річчя заснування[ред.ред. код]

7 грудня 2011 року Верховна Рада України, враховуючи вагому історичну роль міста Чигирина Черкаської області в історії українського державотворення, беручи до уваги значення його об'єктів культурної спадщини та у зв'язку з відзначенням у 2012 році 500-річного ювілею міста, прийняла постанову N 4090-VI «Про відзначення 500-річчя заснування міста Чигирина Черкаської області»[5]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Махінчук М. Прочитаймо тую славу…: [Стежками історії: Чигирин, Суботів] //Уряд. кур'єр. — 2002. — 15 жовт. — С. 10.
  • Кілессо С. «Чигирине, Чигирине, мій друже єдиний…»: [З історії м. Чигирина. Резиденція Б. Хмельницького. Чигирин. замок 1678 р.] //Черкаський край — земля Богдана і Тараса. — К., 2002. — С. 339–358.
  • Герасим'юк О. Кожен українець хоч раз повинен побувати в Чигирині… //Україна Incognita. — К., 2002. — С. 7-10; День. — 2002. — 3 лип. — С. 6.
  • Бабенко В. «Козацька тверджа, давній Чигирине…»: [Питання відродження гетьман. столиці] //Уряд. кур'єр. — 2000. — 16 трав. — С. 9.
  • Чепурний О. Велич і краса Замкової гори [у Чигирині] // Чигирин. вісті. — 1999. — 17 квіт. — С. 2.
  • Солодар О. «Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали…»: До історії міського самоврядування в Чигирині: [XVI — XVIII ст.]//Нова доба.- 2001. — 12 черв. — (Дод. «Іст. сторінки».- С.1,6-7).
  • Наливайко С. Чигирин: місто священної чакри: [З прадав. історії] //Слово просвіти. — 1998. — Верес. (№ 9). — С. 12-13. — Бібліогр.: 5 назв.
  • Веснін О. Розкинулось море широко…: [Давня традиція жителів м. Чигирина — служба на флоті] //Місто. — 1996. — 2 лют. — С. 11.
  • Солодар О. Звивисті шляхи Свирида Коцура
  • Солодар О. Епоха змов (до історії селянських рухів на Чигиринщині в ХІХ на початку ХХ століть)

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]