Федоренко Яків Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федоренко.
Федоренко Яків Миколайович
Народження 22 жовтня 1896(1896-10-22)[1]
Цареборисів, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 26 березня 1947(1947-03-26)[2][1] (50 років)
Москва, СРСР[2]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія КПРС
Звання маршал роду військ
Війни / битви Перша світова війна і німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова 1 ступеня орден Кутузова I ступеня медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
CMNS: Федоренко Яків Миколайович у Вікісховищі

Яків Миколайович Федоренко (22 жовтня 1896(18961022), слобода Цареборисово Харківської губернії, тепер село Оскіл Ізюмського району Харківської області — 26 березня 1947, Москва) — радянський військовий діяч, маршал бронетанкових військ (1944[3]), заступник народного комісара оборони СРСР (20 липня 1941 — травень 1943). Кандидат у члени ЦК КП(б)У в травні 1940 — березні 1947 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині портового вантажника. Закінчив церковно-приходську школу. З дев'яти років працював пастухом, кучером, наймитом, чорноробом на шахтах Донбасу, солеваром на солеваренных заводах у Слов'янську, рульовим на баржі.

У травні 1915 року призваний у Російський імператорський флот, закінчив школу рульових Чорноморського флоту. Служив на мінному тральщику. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції обраний головою корабельного комітету.

Член РСДРП(б) з лютого 1917 року.

Під час Жовтневого перевороту командував загоном моряків, брав участь у захопленні більшовиками влади у місті Одесі. Вступив у загін Червоної гвардії.

У Червоній армії з лютого 1918 року. У Громадянську війну — комісар штабу 2-ї Революційної армії (Катеринослав), командир і комісар бронепотягу № 4. У 1920 році — командир-військовий комісар групи бронепотягів 13-ї армії РСЧА. Воював на Східному фронті проти чехословацького корпусу і Колчака, на Північному фронті проти Юденича, на Західному фронті проти Польщі, на Південному фронті проти Врангеля. Був двічі поранений, один раз контужений в боях.

Після Громадянської війни у Росії командував бронепотягом, дивізіоном. У 1924 році закінчив Вищу артилерійську школу командного складу, у 1927 році закінчив річні Артилерійські курси удосконалення старшого командного складу, у 1930 році — курси партійно-політичної підготовки командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії імені Толмачова. З 1930 року командував 2-м полком бронепотягів Білоруського військового округу. У 1934 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

З 1934 року — у танкових військах, командир 3-го окремого танкового полку в Московському військовому окрузі; з 2 травня 1935 року — командир 15-ї механізованої бригади Київського військового округу.

З серпня 1937 року — начальник автобронетанкових військ Київського (з 26 липня 1938 Особливого) військового округу.

З червня 1940 року — начальник Автобронетанкового (потім Головного) управління РСЧА у Москві.

З липня 1941 року — заступник народного комісара оборони СРСР — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, з грудня 1942 року — одночасно командувач бронетанкових і механізованих військ Червоної армії.

Під час німецько-радянської неодноразово виїжджав до військ, був представником Ставки Верховного Головнокомандування в битві під Москвою, у Сталінградській і Курській битвах, учасником оборонних операцій Північно-Західного фронту в 1942 році і наступальної операції на Брянському фронті в червні-серпні 1943 року, наступальних битв на Воронезькому фронті в 1943 році.

Після війни, з квітня 1946 року — командувач бронетанкових і механізованих військ Сухопутних військ СРСР.

Помер у Москві, похований на Новодівочому цвинтарі. Ім'я маршала Федоренка було присвоєне вулицям у Москві, Харкові, Донецьку, Ізюмі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б TracesOfWar
  2. ↑ а б Федоренко Яков Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении генерал-полковнику бронетанковых войск Федоренко Я. Н. военного звания маршала бронетанковых войск» от 21 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 29 февраля (№ 12 (272)). — С. 1

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Федоренко_Яків_Миколайович&oldid=41064830