Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Feodor I of Russia (parsuna, 1630s, Moscow History museum).jpg

Фе́дір Іва́нович (*31 травня 1557 — 7 (17 січня) 1598) — московський цар з 1584 р. Син Івана IV Васильовича. Останній представник московської гілки роду суздальских Юрійовичів[1] на московському престолі.

Хворобливий Федір Іванович майже не займався державними справами, а фактичним правителем Московської держави був брат його дружини, цариці Ірини Федорівни, Борис Годунов. Після смерті польського короля Стефана Баторія прихильники московської орієнтації у Речі Посполитій у 1573-1574 і 1587 рр. безуспішно висували кандидатуру Федора Івановича на польський престол. За правління Федора Івановича Московська держава поступово виходила з господарської кризи і тяжких наслідків Лівонської війни 1558-1583 рр. Внаслідок московсько-шведської війни 1590-1593 рр. і підписання Тявзинського миру 1595 р. до Московського царства відійшли міста Ям, Івангород, Копор'є і Корела. За Федора Івановича Московія остаточно приєднала Західний Сибір. Для боротьби проти Кримського ханства і Туреччини московський уряд використовував українських козаків. Після смерті Федора Івановича та постригу у черниці його дружини Земський собор 1598 р. у Москві проголосив царем Бориса Годунова.

Примітки[ред.ред. код]