Кібела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кібела (Κυβέλη)
Cybele formiae.jpg
Кібела
мати Богів, Дарувальниця родючості
Міфологія: Давньогрецька, Давньоримська,
Місцевість: Стародавня Греція, Стародавній Рим, Мала Азія
Атрибути: Леви
Зображення у Вікісховищі?


Кібела (грец. Κυβέλη, лат. Cybele), Цібела, іноді Кібеба (грец. Κυβήβη) — у давньогрецькій міфології богиня[1], що має фрігійськие коріння. Відома також під іменами: Ківева, Діндімена, Ідейська мати, Велика Мати богів. По функціях близька до богині Реї, іноді аж до ототожнення. Згідно зі Страбоном, отримала своє ім'я від Кібел[2]. Її храм в Сардах згадує Геродот[3].

Міфи про Кібелу[ред.ред. код]

Важливу роль у міфах про Кібелу відіграє історія Аттіса.

Кібела народила від Іасіона Корибанта. Після смерті Іасіона Дардан, Кібела і Корибант перенесли в Азію священні обряди Матері богів і вирушили у Фрігію[4]. Кібела від Олімпа народила Алку, яку назвала богинею Кібелою[5]. Або це дівчинка, виплекана в горах звірами і отримала ім'я від гори Кібели, подруга Марсія, кохана Аттіса. Коли її батько вбив Аттіса, вона побігла по країні з бубнами, дійшла до Ніси, там її покохав Аполлон і переслідував до гіпербореї[6].

Піндар написав їй дифірамб[7]. Серед авторів елегій була популярний розповідь про жрицю Кібели і лева[8].

Кібеба[ред.ред. код]

Кібеба — стародавнє ім'я Кібели[9]. У лувійських написах IX ст. до н. е. божество Аті Купала згадана на рельєфі з зображенням Тешуба[10].

Матір богів[ред.ред. код]

В мікенських текстах зустрічається te-i-ja ma-te-re (? Theiai matrei, Матір богів) [12].

Її згадує Піндар[11]. Її статую створив Фідій[12]. Храм її в Пессінунті, званий Агдістіс, де похований Аттіс[13], а також храм у Анагірунті (Аттіка)[14]. Їй присвячені XIV гімн Гомера і XXVII орфічний гімн[15].

Діндімена[ред.ред. код]

Діндімена (Діндіміда) — поширений епітет Матері богів[16], за назвою гори Дінда над містом Пессінунт[2]. Святилище Діндімени на горі над Кізиком заснували аргонавти[2]. Храм богині-матері Діндімени у Фівах споруджений Піндаром[17].

Культ Кібели[ред.ред. код]

Спочатку фрігійська богиня, уособлення матері-природи, що шанувалася в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фригійська назва якої була Аммас, вважалися корибанти, курети і ідейські дактилі; її улюбленцем є прекрасний юнак Аттіс. Через грецькі колонії з Малої Азії культ Кібели рано проник у Грецію, де богиня ототожнювалася з крітською матір'ю Зевса, Реєю, і зазвичай називалася «великою матір'ю богів».

Від служителів Кібели, вимагалося повне підпорядкування своєму божеству, доведення себе до екстатичного стану, аж до нанесення один одному кривавих ран і оскоплення в ім'я Кібели неофітів.

Головні атрибути Кібели — золота колісниця, запряжена левами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її складали корибанти і курети, дикі пантери і леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.

В Афінах їй був присвячений храм, з її назвою, роботи Фідія або Агоракріта.

Введення культу Кібели в Римі (204 рік до н. е.) збіглося з кінцем Другої Пунічної війни, коли Рим активно просувався на схід. Згідно з «Сівілиними книгами», урочисто був перевезений особливим посольством стародавній символ культу богині, темний камінь (ймовірно, метеорит), з її храму в Пессінунті. У порту Остія, Богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя Богині «зійшла» на берег, її повинні були нести діви до храму Вікторії на Палатині. День, коли це сталося — 12 квітня, дотримувався згодом, як фестиваль Мегалесія. Від цього часу культ богині під ім'ям Великої Матері (Mater magna) став державним; завідувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку заборонили брати участь в обрядах культу Кібели; розповсюджуватися між ними він почав лише за часів Імперії. Особливо багато народу залучали спокутні жертви Кібелі: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошення бичачою або баранячою кров'ю). Для цього періоду характерне злиття Кібели і Опс, римської богині посівів та жнив. Найбільшу пишність святам на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійного синкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї держави.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 65 Кібела — астероїд, названий на честь божества.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Еврипид. Вакханки 79
  2. а б в Страбон. География XII 5, 3 (стр.567)
  3. Геродот. История V 102
  4. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека V 49, 2
  5. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека V 49, 3
  6. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека III 58-59 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.455-456, 544
  7. Пиндар, фр.80 Бергк
  8. Псевдо-Симонид. Эпиграмма 59 Пейдж и другие
  9. Лукан. Фарсалия I 600; Фульгенций. Мифологии III 5
  10. Баюн Л. С. Этнокультурные контакты в древней Малой Азии: Фригия, Юго-Восточная Анатолия, Северная Месопотамия. // Вестник древней истории. 2007. № 4. С.157
  11. Пиндар. Пифийские песни III 79; дифирамб 1, ст.8; фр.95
  12. Павсаний. Описание Эллады I 3, 5
  13. Павсаний. Описание Эллады I 4, 5
  14. Павсаний. Описание Эллады I 31, 1
  15. См. также Лукреций. О природе вещей II 594–643.
  16. Геродот. История I 80; Павсаний. Описание Эллады IX 25, 3; Страбон. География X 3, 12 (стр.469); См. Нонн. Деяния Диониса XV 397.
  17. Павсаний. Описание Эллады IX 25, 3