Янус (міфологія)

Я́нус (лат. Ianus) — один з найдавніших римських богів; у грецькій міфології не знаходимо аналогічної постаті. В грецькій літературі його згадує Прокл, ототожнюючи з Зевсом.

Його батьки: Уран і Геката, жінкою Януса була Ютурна, сином — Фонт, зятем — Вультурн.

Ім'я його походить, мабуть, від латинського слова ianua — «двері».

Спочатку Янус був богом світла і сонця; уранці він відчиняв небесну браму й випускав на землю день, а ввечері ту браму зачиняв. Згодом став богом входів і виходів. Цей бог також є покровителем подорожуючих та моряків. Вірили, що саме він охороняє всі двері всіх будівель — хат, храмів, тому дубові двері храмів прикрашали золотом.

Під опікою Януса були входи й виходи кожного будинку та міста, тому його зображували з ключем у руках.

В жертву Яносу приносили — фрукти, вино, виноград, а на початку року — мав бути білий бік, оскільки Янус є символом часочислення.

Зображення бога з подвійним обличчям ставилися на арках, над дверима і брамами.

Янус був також богом початку і кінця часу та всякої діяльності.

Його трактували як світ, як первісний хаос, з якого виник упорядкований космос, а він сам перетворився на бога, що стежить за порядком.

Від Януса нібито залежить добрий початок і щасливе закінчення кожної справи.

З дальшим розвитком римської релігії уявлення про цього бога зазнавало різних змін. Та навіть коли Юпітер перетворився на головного бога римлян, Янус зберіг свої почесті: у всіх молитвах його називали на першому місці. А ще пізніше, під впливом грецьких богословських міркувань, Янус із бога став царем, який, начебто, прибув із Фессалії до Риму і навчив римський народ прав і законів.

Янусу був присвячений перший місяць року януаріус, а перший день року (Календай януаріай) був його головним святом. У цей день Янус приносили жертви, приготовані з борошна; дарували одне одному ласощі, зичили щастя.

Кожний перший день місяця також був присвячений богові: йому приносили в жертву вино та фрукти.

За однією міфічною версією, Янус панував у Римі перед Сатурном і Юпітером і спорудив храми всім божествам.

Перед кожним важливим починанням Януса кликали на допомогу: консул, стаючи до своїх обов'язків, просив його благословення, хлібороб складав йому жертви перед сівбою і жнивами. Надзвичайно врочисто віддавали шану Янусу на початку війни, коли військо через міські брами вирушало на битву; після закінчення війни йому також приносили жертви.

Нума побудував на нижній частині форуму храм, який під час війни був завжди відчинений, а в дні миру його зачиняли. Він виглядав таким чином, що мав двоє дверей — вхід і вихід — одне навпроти одного. Був звичай — завжди коли воїни йшли на війну — двері храму відкривалися навстіж, допоки не наставав мир, аж тоді двері храму закривались. В історії Риму за період від Нуми Помпілія до Октавіана Храм Януса був зачинений тільки один раз.

Зображували Януса чоловіком з двома обличчями, з яких одне вважалося зверненим у минуле, друге — в майбутнє (варіант: одне обличчя було молоде, друге старе). Давні римляни вважали його богом часу — тому на правій руці, його зображували з числом 300, а на лівій з числом 65. В сумі ці числа давали кількість днів року.

Атрибутами бога були ключі й палиця.

На пальцях правої руки Януса була цифра CCC (300), на пальцях лівої — LXV (65), що відповідало кількості днів у році.

У сучасній мові дволикий янус — лицемірна, лукава людина.

Література

• Словник античної міфології
• В.Балух.Історія Стародавньої Греції.Чернівці.,2001. ISBN 966-7577-92-9
• Про Януса на сайті «Лекції для допитливих»