Sol Invictus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Штампований срібний диск із зображенням Sol Invictus. Рим, 3 ст. (Британський музей)

Sol Invictus («Непереможне Сонце») — офіційний культ римського бога сонця Соля, запроваджений імператором Авреліаном у 274 році. Він перевершував інші східні культи за своєю важливістю аж до скасування язичництва при Феодосії I. Найбільш раннім відомим надписом, що зв'язує непереможного імператора з Сонцем, є підпис на бронзовому орнаменті, що датується за своїм стилем другим століттям: INVENTORI LUCIS SOLI INVICTO AUGUSTO[1].

День народження непереможного сонця (dies natalis Invicti)[ред.ред. код]

25 грудня римляни проводили фестиваль, відомий під назвою Natalis Solis Invicti («день народження непереможного сонця»). 25 грудня був першим днем після зимового сонцестояння, коли було помітно збільшення світлового дня. За календарем, введеним дещо раніше Юлієм Цезарем, це був найкоротший день року (лат. bruma — див. Брумалія). За часів Цезаря цей день не мав релігійного значення. Після введення юліанського календаря через декілька століть цей день зимового сонцестояння перемістився з 21 на 25 грудня.

Інші божества[ред.ред. код]

Найменування Sol Invictus протягом цього періоду застосовувалося і до деяких інших божеств сонця. Назва Sol Invictus, яка не є конкретним ім'ям, з'являється на імперських монетах з часу піднесення Септимія Севера.[2] На солідах, викарбувані при Костянтині, також як і на золотому медальйоні часів його правління зображений імператорський бюст, здвоєний із Sol Invictus. Напис на медальйоні говорить: INVICTUS CONSTANTINUS[3] .

Починаючи з середини другого століття, значна кількість східних культів практикувалася серед римських легіонів неофіційно, і тільки культ Sol Invictus був офіційно схвалений і спеціально наказаний для армії.

Мітра[ред.ред. код]

Sol Invictus

Епітет invictus застосовувався до культу Мітри в особистих написах, зроблених його шанувальниками. Також він вживався стосовно Марса.

Використання терміну[ред.ред. код]

Назва Sol Invictus («Непереможне Сонце») застосовувалося принаймні до трьох різних божеств протягом пізньої Імперії: до Геліогабала, Мітри, і Соля. Елагабала спочатку шанувався в Емесі в Сирії. Назва є латинською формою сирійської Ілах Хаг-Габалі, що є похідним від Ілах («бог») і Габалі («гора») (СР арабська: جبل Джебель). Культ божества поширився на інші частини Римської імперії в другому столітті. Наприклад, посвяту було знайдено навіть у Вердені, в сучасній Голландії.

Практикувався більш ранній, аграрний культ Sol Indiges («рідне сонце» або «викликане сонце» — однак етимологія і значення слова «indiges» є предметом дискусії).

Римські імператори[ред.ред. код]

Авреліан у своїй короні з сонячними променями на посрібленому Антонініані, 274–275

Термін Sol Invictus вперше отримав популярність в часи правління імператора Геліогабала, який намагався невдало заснувати поклоніння богу сонця зі свого рідного міста Емес у Сирії. Хоча зі смертю імператора у 222 році культ зник, римські імператори продовжували протягом приблизно століття зображуватися на монетах з коронами з сонячних променів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Margherita Guarducci, Sol invictus augustus, Rendiconti della Pont. Accademia Romana deiarcheologia, 3rd series 30 / 31 (1957/59) pp 161ff; також проілюстровано Ernst H. Kantorowicz, «Gods in Uniform» Proceedings of the American Philosophical Society '105' .4 (August 1961) :368-393), p. 383, fig. 34.
  2. Hoey AS Official Policy towards Oriental Cults in the Roman Army / / Transactions and Proceedings of the American Philological Association. 70. 1939. P. 470, 479f та примітки.
  3. Медальйон зображений у Toynbee JMC Roman Medallions. 1944, reprinted 1987. plate xvii, no. 11; солід зображений у Maurice J., Numismatique Constantinienne. vol. II, p. 236, plate vii, no. 14

Посилання[ред.ред. код]


Historia Romae Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.