Філіп де Шампань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Філіп де Шампень
фр. Philippe de Champaigne
Philippe de Champaigne.jpg
Автопортрет 1668 року
Ім'я при народженні Філіп де Шампень
Дата народження 26 травня 1602(1602-05-26)
Місце народження Брюссель
Дата смерті 12 серпня 1674(1674-08-12) (72 роки)
Місце смерті Париж
Національність фламандець
Громадянство Франція
Напрямок бароко і класицизм
Покровитель кардинал Рішельє
Вплив Рубенс

Філіп де Шампень (фр. Philippe de Champaigne, 26 травня 1602, Брюссель — 12 серпня 1674, Париж) — художник Франції доби бароко. Малював релігійні композиції,натюрморти, працював як декоратор. Уславився своїми реалістичними, досить правдивими і точними портретами сучасників.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Брюсселі в бідній родині. Був учнем художника-пейзажиста Жака Фукерьо. В 19 років франкомовний фламандець Шампень переїхав до Парижу. Це був період будови і створення інтерьєрів Люксембургського палацу для королеви. Шампень працював в команді Ніколя Дюшесне, з дочкою якого взяв шлюб. До цього періоду належить його знайомство з молодим Ніколя Пуссеном.

Потреба в талановитому художнику для королівського двору навернула увагу до нього. Він почав працювати на королеву Марію Медичі та кардинала Рішельє. З 1648 року він член Королівської академії живопису і один з її засновників. Після від'їзду Пуссена до Риму, мав лише двох конкурентів — Симона Вуе та Шарля Лєбрена. Це не завадило Шампеню працювати в команді Лєбрена по оздобленню інтер'єрів палацу Тюїльрі.

В кінці життя став викладачем. хоча не залишив педагогічних праць. Авторитет Шампеня був досить великим. Його лекції записав і зберіг Андре Філіб'єн. Шампень помер у Парижі.

Натюрморт з черепом[ред.ред. код]

Натюрморт з черепом або Марнота марнот.

Художники по різному доводять свою причетність до віри в бога і мудрості. Шампень дуже серьозна особа. І це доводять його рідкісні натюрморти. Фламандське коріння майстра виявилося в цікавості до натюрмортів, які залюбки малювали фламандці Снейдерс, Олександр Адріансен, Ян Брейгель молодший, Ян Гіллєманс. Хоча в своєму натюрморті " Марнота марнот "(Ванітас) Шампень найближче до фламандця Себастьяна Боннекруа, теж малювавшего натюрморти типу Ванітас, стогі і філософські заглиблені. Вони — нагадування сучасникам про швидкоплинне життя і необхідність залищити добрий слід на землі. Звідси пісковий годинник, квіт тюльпану і череп померлої людини, яка колись теж існувала поруч.

Релігійні композиції[ред.ред. код]

Благовіщення

Людина релігійна, Шампень присвятив чимало часу створенню релігійних образів для церков. Серед його творів " Благовіщення ", " Каяття Марії Магдалини ", " Христос — добрий пастир ", " Зустріч Марії з Елизаветою ". Їх сюжети добре розпізнають навіть неписьменні. Аналіз доводить, що він добре знав сучасну і попередню іконографію і не відходив від неї.

В образі Святого Августина в колориті і композиції він наблизився до болонців. Це помітно в арабському килимі на столі, натюрту зі святих книг і по парчовій сукні святого. В релігійних творах він найближче до вимог стилю бароко.

Репрезентативні, офіційні портрети[ред.ред. код]

Як особа наближена до королівського двору малював короля, а також перших особ держави. Тому декілька разів малював кардинала Рішельє.

Правдивий портретист Шампень[ред.ред. код]

Віконт Тюренн, фрагмент

Француз з фламандським корінням не схильний говорити компліменти або ідеалізувати модель . Не допомагали ні пишні сукні, ні посади, ні високі місця в суспільній ієрархії. Це особливо видно в парадному портреті віконта Тюренна. Старий Тюренн дивиться важко і втомлено. Модний одяг не камуфлює розчарування особи. Старість пригнічила Тюренна, а правдивий Шампень не бажав лжесвідоцтва, що бачив, те й намалював.

Шампень не був схильний лестити і самому собі. На автопортреті в похилому віці він і себе намалював сивим і некрасивим. Автопортрет загинув. Ми знаєм його лише по вчасно зробленій копії племінника і учня майстра.

Повага[ред.ред. код]

Елегантна, по французьки стримана художня манера Шампеня користуваласт повагою. Його картини і портрети копіювали ще в 17 столітті. Не тільки оригінали, копії з портретів Шампеня добре купували.

На жаль, загинув автопортрет Шампеня. Але завдяки копіїстам, ми знаємо, як виглядав майстер приблизно у 1668 році. Збережені копія олійними фарбами і гравюра з автопортрета.

«Він майстер в живопису, але це ніщо в порвнянні зі скарбами його душі», напише Мартин де Барко.

Портрети колег[ред.ред. код]

Архітектори Франсуа Мансар та Клод Перро. Подвійний портрет

Мабуть, нікого Шампень не малював з бульшою повагою і натхненням, як своїх колег. Зберігся портрет архітктора Лемерсьє, що будував у Луврі і створив барокову церкву універсітету Сорбонна.

В його надбанні є і подвійний портрет архітекторів Мансара і Перро. Франсуа Мансар, з рідким волоссям, підстаркуватий і не досить вдалий в кар'єрі, на портреті усміхнений і привітний. Ще більш привітний Клод Перро, що вказує на алегоричну скульптуру Слави. Справді, вони обидва — талати і гідні слави і вдячної пам'яті. Портрет Мансара дуже котрастує з хворобливими і жочно-недобрими гравюрами-портретами Мансара, що теж зберіглися. Але Мансар у Шампеня по за хворобами і по за невдачами. Художник створив видатному архітектору невеличкий тріумф.

На дерев'яній балці написи імен, аби не плутали, хто є хто.

Країни світу, де зберігають твори Шампеня[ред.ред. код]

  • Австрія
  • Велика Британія
  • Бельгія
  • Іспанія
  • Росія
  • США
  • Франція

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, Т 4, М,"Искусство", 1963 (рос)
  • Marin L. Philihhe de Shampaigne ou Lapresence cachee. Paris Hazan 1995