Філіп де Шампань

Філіп де Шампень
фр. Philippe de Champaigne
Автопортрет 1668 року
Ім'я при народженні	Філіп де Шампень
Дата народження	26 травня 1602
Місце народження	Брюссель
Дата смерті	15 серпня 1674
Місце смерті	Париж
Національність	фламандець
Громадянство	Франція
Напрямок	бароко і класицизм
Покровитель	кардинал Рішельє
Вплив	Рубенс

Філіп де Шампень (фр. Philippe de Champaigne, 26 травня 1602, Брюссель — 12 серпня 1674, Париж) — художник Франції доби бароко. Малював релігійні композиції,натюрморти, працював як декоратор. Уславився своїми реалістичними, досить правдивими і точними портретами сучасників.

Біографія

Народився в Брюсселі в бідній родині. Був учнем художника-пейзажиста Жака Фукерьо. В 19 років франкомовний фламандець Шампень переїхав до Парижу. Це був період будови і створення інтерьєрів Люксембургського палацу для королеви. Шампень працював в команді Ніколя Дюшесне, з дочкою якого взяв шлюб. До цього періоду належить його знайомство з молодим Ніколя Пуссеном.

Потреба в талановитому художнику для королівського двору навернула увагу до нього. Він почав працювати на королеву Марію Медичі та кардинала Рішельє. З 1648 року він член Королівської академії живопису і один з її засновників. Після від'їзду Пуссена до Риму, мав лише двох конкурентів — Симона Вуе та Шарля Лєбрена. Це не завадило Шампеню працювати в команді Лєбрена по оздобленню інтер'єрів палацу Тюїльрі.

В кінці життя став викладачем. хоча не залишив педагогічних праць. Авторитет Шампеня був досить великим. Його лекції записав і зберіг Андре Філіб'єн. Шампень помер у Парижі.

Натюрморт з черепом

Натюрморт з черепом або Марнота марнот.

Художники по різному доводять свою причетність до віри в бога і мудрості. Шампень дуже серьозна особа. І це доводять його рідкісні натюрморти. Фламандське коріння майстра виявилося в цікавості до натюрмортів, які залюбки малювали фламандці Снейдерс, Олександр Адріансен, Ян Брейгель молодший, Ян Гіллєманс. Хоча в своєму натюрморті " Марнота марнот "(Ванітас) Шампень найближче до фламандця Себастьяна Боннекруа, теж малювавшего натюрморти типу Ванітас, стогі і філософські заглиблені. Вони — нагадування сучасникам про швидкоплинне життя і необхідність залищити добрий слід на землі. Звідси пісковий годинник, квіт тюльпану і череп померлої людини, яка колись теж існувала поруч.

Релігійні композиції

Благовіщення

Людина релігійна, Шампень присвятив чимало часу створенню релігійних образів для церков. Серед його творів " Благовіщення ", " Каяття Марії Магдалини ", " Христос — добрий пастир ", " Зустріч Марії з Елизаветою ". Їх сюжети добре розпізнають навіть неписьменні. Аналіз доводить, що він добре знав сучасну і попередню іконографію і не відходив від неї.

В образі Святого Августина в колориті і композиції він наблизився до болонців. Це помітно в арабському килимі на столі, натюрту зі святих книг і по парчовій сукні святого. В релігійних творах він найближче до вимог стилю бароко.

Репрезентативні, офіційні портрети

Як особа наближена до королівського двору малював короля, а також перших особ держави. Тому декілька разів малював кардинала Рішельє.

• 

  Портет кардинала Рішельє, бл. 1637 р., Нац.галерея, Лондон

• 

  Анжеліка Арнолд

• 

  Король Луї 13-й, портрет в абатстві Валь де Грас, Париж

Правдивий портретист Шампень

Віконт Тюренн, фрагмент

Француз з фламандським корінням не схильний говорити компліменти або ідеалізувати модель . Не допомагали ні пишні сукні, ні посади, ні високі місця в суспільній ієрархії. Це особливо видно в парадному портреті віконта Тюренна. Старий Тюренн дивиться важко і втомлено. Модний одяг не камуфлює розчарування особи. Старість пригнічила Тюренна, а правдивий Шампень не бажав лжесвідоцтва, що бачив, те й намалював.

Шампень не був схильний лестити і самому собі. На автопортреті в похилому віці він і себе намалював сивим і некрасивим. Автопортрет загинув. Ми знаєм його лише по вчасно зробленій копії племінника і учня майстра.

Повага

Елегантна, по французьки стримана художня манера Шампеня користуваласт повагою. Його картини і портрети копіювали ще в 17 столітті. Не тільки оригінали, копії з портретів Шампеня добре купували.

На жаль, загинув автопортрет Шампеня. Але завдяки копіїстам, ми знаємо, як виглядав майстер приблизно у 1668 році. Збережені копія олійними фарбами і гравюра з автопортрета.

«Він майстер в живопису, але це ніщо в порвнянні зі скарбами його душі», напише Мартин де Барко.

Портрети колег

Архітектори Франсуа Мансар та Клод Перро. Подвійний портрет

Мабуть, нікого Шампень не малював з бульшою повагою і натхненням, як своїх колег. Зберігся портрет архітктора Лемерсьє, що будував у Луврі і створив барокову церкву універсітету Сорбонна.

В його надбанні є і подвійний портрет архітекторів Мансара і Перро. Франсуа Мансар, з рідким волоссям, підстаркуватий і не досить вдалий в кар'єрі, на портреті усміхнений і привітний. Ще більш привітний Клод Перро, що вказує на алегоричну скульптуру Слави. Справді, вони обидва — талати і гідні слави і вдячної пам'яті. Портрет Мансара дуже котрастує з хворобливими і жочно-недобрими гравюрами-портретами Мансара, що теж зберіглися. Але Мансар у Шампеня по за хворобами і по за невдачами. Художник створив видатному архітектору невеличкий тріумф.

На дерев'яній балці написи імен, аби не плутали, хто є хто.

Країни світу, де зберігають твори Шампеня

• Австрія
• Велика Британія
• Бельгія
• Іспанія
• Росія
• США
• Франція

Джерела

• Всеобщая история искусств, Т 4, М,"Искусство", 1963 (рос)
• Marin L. Philihhe de Shampaigne ou Lapresence cachee. Paris Hazan 1995