Ніколя Пуссен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколя Пуссен
фр. Nicolas Poussin
Nicolas Poussin 079.jpg
Автопортрет 1649 року
Ім'я при народженні Nicolas Poussin
Дата народження 15 червня 1594(1594-06-15)
Місце народження Анделі
Дата смерті 19 листопада 1665(1665-11-19) (71 рік)
Місце смерті Рим
Національність француз
Напрямок бароко і класицизм
Покровитель маркіз Вінченцо Джустініані, Кассіно дель Поццо,Поль де Шантелу
Вплив на =

Ніколя́ Пуссéн (фр. Nicolas Poussin, *15 червня у (фр. Les Andelys); 1594 — †19 листопада 1665 у Римі) — французький живописець, найпослідовніший представник класицизму, філософ, мистецтвознавець і теоретик мистецтва, один з найосвіченіших людей свого часу.

Пуссен та єзуїти[ред.ред. код]

Пуссен народився у сім'ї збіднілого шляхтича та колишнього солдата королівської армії.

Дослідники Франції віднайшли, що майже сім років хлопець навчався в Єзуїтській академії в Руані, де давали загальну освіту. Зв'язок з єзуїтами не припинявся й надалі. З документів відомо, що саме єзуїти замовили своєму вихованцю шість картин на епізоди життя Ігнатія Лойоли, засновника ордену. Пуссен замовлення виконав у 1622 р.(картини не знайдені).

Монументальну картину « Диво Св. Франциска Ксаверія» 1641 р. Пуссен теж напише для нової церкви єзуїтів в Парижі (збережена, в Луврі).

Ранні мистецькі враження — від творів школи Фонтенбло (фр. Fontainebleau), де працювало багато представників маньєризму 16 ст.

Перші кроки в Парижі[ред.ред. код]

Першими вчителями Пуссена в Парижі називають Жоржа Лаллемана(1575?-1636)та портретиста Фердинанда ван Еллє (1580?-1649). Одну картину Лаллемана має Ермітаж («Поклоніння волхвів»).

Якимось чином молодий Пуссен познайомився з камердінером Куртуа, що обслуговував саму королеву — Марію Медичі. Завдяки знайомству, потайки ходив до палацу, де побачив картини з Італії і «захрорів» цією країною. Метою життя стає подорож до Італії.

Перше значне замовлення отримав 1623 р. у ході оздоблення Люксембурзького палацу Парижі, де він працював разом з Філіпом де Шампенэм (фр. Philippe de Champaigne) (1602–1674). Своє прізвише він частіше писав як Шампень. Тут, у палаці, він знайомиться з поетом Маріно (фр. Marino), завдяки якому Ніколя захоплюється грецькою та римською міфологією, особливо Метаморфозами Овідія. Пусен ілюструє своїми малюнками «Епос про Венеру та Адоніса» Маріно.

Перші роки у Римі та родина[ред.ред. код]

Танкред і Ермінія

Пуссен робить декілька спроб помандрувати Італією, та невдало. Лише у 30 років спроба вдається. Зиму пережив у Венеції, потім Рим, де зустріч з поетом Маріно. На жаль, поет помер через рік і Пуссен виживав самотужки.

Одне з перших замовлень — «Смерть Германіка», де майстер зачепив майстерністю і замовника(кардинала Франческо Барберріні), і багатіїв Риму.

В Римі доля та його геній подарували Пуссену двох постійних замовників-італійця Кассіно дель Поццо та співвітчизника француза Поля Фреара де Шантелу. 1630 р. Пуссен бере шлюб з Ганною Дюге, сестрою художника Гаспара Дюге і стає цілком римлянином. Родина не мала дітей.

З 1635 р. замовником картин Пуссена став сам кардинал Рішельє, що фактично керує у Франції.

Париж з листопада 1640 до вересня 1642-го[ред.ред. код]

Слава Пуссена докотилася й до Парижу. Король не заважав жити підлеглим в Італії, але вони його піддані. І за покликом короля повинні повернутися і прислужити королівській особі. Тим паче уславлені підлеглі… Як не хотів їхати Пуссен у Париж, але поступився наполегливим утискам. І поїхав…

Його улещували посмішками та обіцянками, а також завалили завданнями: писати картини, проектувати одяг для короля і його великої родини, навіть робити оздоби королівського столу та його ліжка! Пуссен не звик ні до примусу в темпах роботи, ні до стану придворного. Назрівав конфлікт і з паризькими художниками-конкурентами, жадібними до грошей і посад при дворі. Неволя була такою, що Пуссен випросив відпустку, щоби відвідати хвору дружину в Римі. Художник із полегшенням покинув і Париж, і примус королівського двору. Відтепер він бажав ніколи не повертатись на батьківщину.

Він дещо встиг в Парижі. Так, картина «Диво св. Франциска Ксаверія» має площу десять квадратних метрів! Але заздрість оточення не давала спокою.

Доля зглянулась на майстра. Кардинал Рішельє, фактичний володар влади у Франції, помер на початку грудня 1642, а через рік — помер і король. Тепер вельможні і впливові замовники не мали до майстра ніяких вимог і Пуссен скористався нагодою ніколи не повертатись.

Рим. Останні роки[ред.ред. код]

В Римі сталися зміни. Поступово зменшилося коло французьких замовників Пуссена. Папський престол посів Іннокентій Десятий, який не був а ні прихильником мистецтв, а ні прихильником французів. З Риму виїхало багато французів і навіть родичи покійного папи Урбана Восьмого.

Пуссен хворів, почав прогресувати тремор правої руки, котрою він працював. Але майстер продовжував працювати. 14 жовтня 1664 р.померла дружина художника. Пуссен помер 19 листопада 1665 року і заповів поховати його «без усілякої помпи». Його поховали в римській церкві Сан Лоренцо ін Лучіна.

Вибрані твори Ніколя Пуссена[ред.ред. код]

  • «Автопортрет», 1649, Берлін.
  • «Автопортрет» 1650, Лувр, Париж.

Ранішній період, 1620-ті рр.

  • Шість картин на теми життя Ігнатія Лойоли, 1622.(Не віднайдені) .
  • «Баталія Іісуса Навіна з аморреями», середина 1620-х, Москва.
  • «Баталія ізраїльтян з амалекітянами» , Ермітаж, Петербург.
  • «Смерть Германіка» . 1628, Міннеаполіс, США.
  • «Венера оплакує смерть Адоніса», 1627, Лувр, Париж.
  • «Пастухи віднайшли Венеру, що спить», бл.1626-27, Дрезден.
  • «Тріумф богині рослин Флори», 1627, Лувр, Париж.
  • «Винищення немовлят за наказом царя Ірода», бл.1628, музей Конде, Шантійї.
  • «Катування св. Еразма», 1629, Ватикан, Пінакотека.

Картини 1630-х рр.

Никола Пуссен. «Танок під музику Хроносу» (1636).
  • «Цар Мідас прохає золота у Вакха», 1630, Мюнхен, Стара пінакотека.
  • «Давид-переможець Голіафа», 1631, Прадо, Мадрид.
  • «Танкред та Ермінія», Ермітаж, Петербург.
  • «Царство Флори», 1631, Дрезден.
  • «Мор у місті Азота», 1631, Пувр, Париж.
  • «Рінальдо і Арміда», поч.1630-х рр, Москва .
  • «Танок під музику бога Хроноса», 1636.
  • «Викрадення сабінянок», бл. 1637, Лувр, Париж (варіант в Метрополітен музеї, Нью-Йорк).
  • «Натхнення поета від Аполлона», 1638, Лувр, Париж.
  • «Христа знімають з креста», Ермітаж, Петербург.
  • «Тріумф Нептуна і Амфітрити», 1637, Філадельфія, США .

Картини 1640-х рр.

  • «Аркадські пастухи» (Et in Arcadia Ego), бл.1640, Лувр, Париж.
  • «Диво св. Франциска Ксаверія», 1641, Лурв, Париж.
  • «Віднайдення немовляти Мойсея», 1641, Лувр, Париж.
  • «Свята родина на сходинках», 1648, Вашінгтон ,Нац.галерея.
  • «Орфей та Еврідика», бл. 1648, Лувр, Париж.
  • «Пейзаж з філософом Діогеном», 1648, Лурв, Париж.
  • «Христос передає ключі від раю апостолу Петру», 1648, Едінбург, Нац.галерея Шотландії.
  • «Еліазар та Ревекка біля колодця», 1648, Лувр, Париж.
  • «Суд царя Соломона», 1649, Лувр, Париж.
  • «Щедрість полководця Сципіона Африканського», Москва.
  • «Есфірь перед Артаксерксом» , Ермітаж, Петербург.
  • «Мойсей вибиває воду із скелі для спраглих євреїв», 1649, Ермітаж, Петербург.
  • «Пейзаж з Поліфемом», 1649, Ермітаж, Петербург.
  • «Рятування цариці Зенобії з Пальміри», Ермітаж, Петербург.
  • «Йоан Богослов на острові Патмос пише Апоколіпсіс», 1645, Чікаго, худ институт.

Картини 1650-х рр.

  • Автопортрет Пуссена 1650 року
  • "Пірам і Тісба ", 1651, Франкфурт на Майні, Німеччина.
  • «Народження Вакха», 1657, Музей Фогг, Массачузетс, США.
  • «Відпочинок Святої Родини на шляху до Єгипту», 1648, Ермітаж, Петербург.
  • «Пейзаж з Геркулесом та Какусом», Москва.

Картини 1660-тих рр.

  • Серія робіт «Сезони», Лувр, Париж.

Галерея робіт[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ротенберг Е. И. "Западно-европейское искусство 17 в.,М,"Искусство,1971 ,(рос).
  • Западноевронейская живопись, каталог 1,Л ,"Аврора" ,1976 ,(рос).
  • Ротенберг Е. И."Западно-европейское искусство 17 в. Тематические принципы" ,М. «Искусство»,1989 ,глава 5-Пуссен, (рос).

Див. також[ред.ред. код]