Ху Цзіньтао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ху Цзіньтао
Ху Цзіньтао
Ху Цзіньтао

Нині на посаді
На посаді з 15 березня 2003
Попередник Цзян Цземінь

Час на посаді:
15 листопада 2002 — 15 листопада 2012
Попередник Цзян Цземінь
Наступник Сі Цзиньпін

Народився 21 грудня 1942(1942-12-21) (72 роки)
КНР Тайчжоу, провінція Цзянсу, Китай
Національність Хань
Політична партія КПК
Дружина Лю Юнцин
Діти Ху Хайфен, Ху Хайцин
Професія Інженер-гідротехнік
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Шаблон:Великий хрест ордена «Сонце Перу»

Ху́ Цзіньта́о (кит. 胡锦涛 / 胡錦濤; піньїнь: Hú Jǐntāo; * 21 грудня 1942) — державний діяч КНР, голова КНР з березня 2003. Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю з 15 листопада 2002 по 15 листопада 2012, голова Центральної військової ради КНР з березня 2005, голова Центральної військової ради ЦК КПК з вересня 2004 по 15 листопада 2012. Національність — Хань.

Біографія[ред.ред. код]

Попри те, що батько Ху Цзіньтао був власником невеликого бізнесу з продажу чаю, його сім'я була досить бідною. Коли Ху Цзіньтао було сім років померла його мати і його вихованням в подальшому займалася тітка. Під час Культурної революції батько Ху Цзіньтао піддався гонінням.

У школі Ху Цзіньтао був талановитим учнем, особливо йому вдавались такі уроки, як танці та співи.

У 1959-1964 роках Ху Цзіньтао навчався на факультеті гідротехніки політехнічного інституту Цінхуа в Пекіні. Отримавши диплом, він залишився в інституті, займався науково-дослідницькою роботою, був політичним керівником факультету гідротехніки. Культурна революція перервала його кар'єру і з 1968 року Ху Цзіньтао, був змушений працювати простим робітником в будівельній бригаді. Однак через декілька років йому вдалося знову висунутись і зайняти місце заступника секретаря об'єднаної партійної організації Міністерства водного господарства та електроенергетики.

У 1974 році Ху Цзіньтао запросили на роботу в комсомол, де він спочатку займав різні посади у Комуністичному комітеті молоді Китаю (ККМК) в провінції Ганьсу. Через декілька років він очолив провінційний комітет комсомолу Ганьсу. Ху Цзіньтао звернув на себе увагу Ху Яобана, який за дорученням Ден Сяопіна придивлявся до молодих комуністів і висував їх на керівну роботу. У 1981 році Ху Яобан зайняв пост Голови ЦК КПК і рекомендував Ху Цзіньтао на роботу в центральні комсомольські органи. 1982 року Ху Цзіньтао був обраний членом, потім перший секретарем ЦК КСМК і головою Всекитайської федерацї молоді (ВФМ).

У 1985 році Ху Цзіньтао перейшов на роботу в партійні органи і очолив провінційний комітет КПК у Гуйчжоу. У 1988 році отримав відповідальний пост секретаря комітету Тибетського автономного району (коли центральне керівництво КНР наводили там порядок у зв'язку з виступами сепаратистів). У 1989 році у Пекіні розігрались події на площі Тяньаньмень, причиною яких вважали ліберальну політику Ху Яобана. Ху Цзіньтао перший з місцевих лідерів відкрито висловив підтримку діям армії у придушенні студентських заворушень. Після відставки Ху Яобана йому вдалось зберегти свою посаду.

1992 року Ху Цзіньтао починає працювати у центральних партійних органах — його обирають членом Постійного комітету Політбюро і Секретаріату ЦК КПК. З 1993 року стає ректором Партійної школи при ЦК КПК. Цзян Цземінь, який очолював Китай у 1990-их рр.., скористався підтримкою Ху Цзіньтао у протистоянні з впливовим у керівництві КПК, так званим шанхайським угрупованням. Поступово Ху Цзіньтао висувається на роль другої людини в Китаї. У 1998 році він був обраний заступником голови КНР, в 1999 — заступником голови Центральної військової ради ЦК КПК і КНР. Очолював антиамериканський рух протесту після нападу літаків США на китайське посольство в Белграді.

На чолі КНР[ред.ред. код]

Ху Цзіньтао — представник так званого «четвертого покоління» китайських керівників (перше — Мао Цзедун, друге — Ден Сяопін, третє — Цзян Цземінь).

Перехід владних повноважень до цього покоління почався у листопаді 2002, коли Ху Цзіньтао змінив Цзян Цземіня на посту генерального секретаря ЦК КПК. У березні 2003 він був обраний головою КНР, а в вересні 2004 — головою Центральної військової ради (ЦВР) ЦК КПК. Раніше всі ці посади займав Цзян Цземінь. 8 березня 2005 сесія китайського парламенту (Всекитайських зборів народних представників) схвалила прохання Цзян Цземіня про відставку з поста голови Центральної військової ради КНР. Пізніше цю посаду також зайняв Ху Цзіньтао, що завершило процес зміни влади у вищому керівництві країни.

Ху Цзіньтао вважають реформатором, як і його попередника. Суперництво між ними пояснювалося не тільки боротьбою за владу, а й розбіжностями з тактичних питань - зокрема, команда Ху Цзіньтао і прем'єр-міністра Вень Цзябао виступає за стримування інвестицій в галузі, що розвиваються занадто бурхливо (виробництво сталі і автомобілебудування) оскільки вони побоюються, що «перегрів» окремих секторів економіки може призвести до її краху. Однак ці кроки наражаються на серйозний опір «шанхайців».

Прийшовши до влади, Ху Цзіньтао створив собі імідж «народного керівника». У 2003 році він проголосив принцип «Використовуй владу заради народу, проявляй турботу до народу і добивайся користі для народу».

При Цзян Цземіні, приватним підприємцям було дозволено вступати в КПК. У цей же час Китай під його керівництвом був більш схильним застосувати військову силу до Тайваню, у випадку проголошення ним незалежності. Команда Ху Цзіньтао, не налаштована визнавати незалежність острова, у той же час вважає за краще, вибудовувати відносини з ним не на основі погроз, а на базі взаємовигідного економічного співробітництва.

Ху Цзіньтао вважається західними експертами і в самому Китаї прихильником «соціалістичної демократії». Однак у своєму виступі на вересневому (2004) пленумі ЦК КПК він дав зрозуміти, що в найближчий час введення альтернативних і прямих виборів в парламент очікувати не слід, а самі ВЗНП (Всекитайські збори народних представників) повинні «свідомо визнати керівництво партії». Ху Цзіньтао впевнений у незастосуванні в Китаї поділу влади чи демократичних виборів.

30 серпня 2007 року в ході 29-ї сесії Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) 10-го скликання відбулась чергова масштабна перестановка в китайському керівництві. У відставку були відправлені три ключові фігури — міністр держбезпеки Сюн Юн'юе, міністр кадрів Чжан Болінь та голова комітету оборонної промисловості Чжан Юньчуань. Новопризначені міністр держбезпеки Ген Хуейчен, міністр кадрів Інь Веймінь та голова комітету оборонної промисловості Чжан Цинвей, а також міністр контролю Ма Вень порівняно молоді, досягли піку кар'єри в роки, коли Китаєм почав керувати Ху Цзіньтао, не мають тісних зв'язків з «шанхайським кланом» і є вихідцями зі столичної провінції Хебей. Вважається, що здійснивши такі зміни в керівному складі основних силових відомств і поставивши туди лояльних собі людей, Ху Цзіньтао істотно зміцнив свої позиції напередодні з'їзду КПК у жовтні 2007.

Підсумки правління[ред.ред. код]

15 листопада 2012 на 18-му з'їзді Компартії Китаю наступником Ху Цзіньтао на посаді генсека був обраний Сі Цзіньпін.

При генсеку Ху Цзіньтао країна розквітла: за десять років його головування у партії Китай перетворився на другу економіку світу. Ху Цзіньтао передав спадкоємцям новим керманичам країну, безумовно, заможнішу, але й водночас проблемнішу.

Економічне зростання дорівнює десятьом відсоткам ВВП, що особливо вражає на тлі світової фінансової кризи.

У США характеризують стосунки із Китаєм в економіці як «торговельні війни», звинувачують у заниженні вартості юаня та робочої сили, що дозволяє китайським товарам панувати в Америці. Китайців же такий стан речей задовольняє.

Водночас проблема соціальної нерівності загострилась. Процвітання й зубожіння — поряд.

Кількість багатіїв вражає — Китай нараховує 2,7 млн мільйонерів і 251 мільярдера. Водночас 169 млн китайців перебувають за межею бідності й заробляють менше одного євро на день. Компартія намагається допомагати незаможним, уряд виділив на допомогу бідним понад 66 млрд доларів й покращив умови доступу малозабезпечених родин до медичних послуг. [1]

Крім того, у Китаї, що швидко розвивається, гостро постала проблема корупції.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.