Комуністична партія Китаю
| Комуністична партія Китаю | |
| 中国共产党 | |
 |
|
| Голова партії: | Ху Цзіньтао (з 2002) |
|---|---|
| Дата заснування: | 1 липня 1921 |
| Штаб-квартира: | резиденція Чжуннаньхай, Пекін |
| Ідеологія: | Комунізм, марксизм-ленінізм, ідеї Мао Цзедуна і теорія Ден Сяопіна |
| Кількість членів: | 78 000 000 |
| Друкований орган: | газета «Женьмінь жибао» та журнал «Цюші» («Чуші») |
| Інтернет-сторінка: | russian.cpc.people.com.cn |
Комуністична партія Китаю (КПК) (кит. 中國共産黨) — провідна та керівна політична партія Китайської Народної Республіки, а також найбільша політична партія у світі. Заснована 1921 року і прийшла до влади після поразки Китайської Національної Народної партії (Гоміньдан) у Громадянській війні.
Кінцева мета партії — створення комуністичного громадського строю. Комуністична партія Китаю у своїй діяльності користується теорією марксизму-ленінізму, ідеями Мао Цзедуна, теорією Ден Сяопіна [1] і «теорією трьох представництв» Цзян Цземіня [2].
Комуністична партія Китаю має офіційні (обрані шляхом внутрішньопартійних виборів) та неофіційні (призначені вищими партійними організаціями) організації на всіх ступенях уряду та у різних сферах суспільства.
Зміст |
Історія [ред.]
Комуністичну партію Китаю було засновано 1921 року за сприяння Комінтерну в процесі підйому національно-революційного руху та розповсюдження ідей марксизму-ленінізму в Китаї, що був викликаний впливом Жовтневої революції. Партію було засновано групою інтелектуалів на чолі з Чень Дусю, який був лідером партії у період з 1921 по 1927, та Лі Лісанем, який очолював партію з 1927 до 1930. Помітну роль у створенні КПК відіграв Лі Дачжао, який організував перші марксистські гуртки у Північному Китаї.
I з'їзд КПК відбувся нелегально наприкінці червня—початку липня 1921 року у Шанхаї. Він виголосив кінцевою метою партії побудову у Китаї соціалізму. Партія з «гуртка», до складу якого входили представники лівої інтелігенції Китаю перетворилась на найбільшу політичну силу світу. З того часу було організовано та проведено 17 з’їздів партії. Останній з’їзд партії відбувся у 2007 році.
Історія партії поділяється на такі періоди:
- Перший єдиний фронт (1922—1927) — період альянсу з Гоміньданом проти мілітаристських угрупувань
- Китайська Радянська Республіка (1927—1937) — період боротьби з Гоміньданом за владу у країні
- Боротьба з агресією Японії, створення Другого єдиного фронту (1937—1945) — спільна з Гоміньданом боротьба проти японців
- Громадянська війна у Китаї (1946—1949) — період війни з Гоміньданом, в результаті якої комуністи прийшли до влади
- Після заснування Китайської Народної Республіки (після 1949) — період розвитку партії у якості партії, що править у країні
Центральні органи партії [ред.]
Під час Культурної революції всі центральні органи партії було скасовано або реорганізовано. Після смерті Мао Цзедуна Ден Сяопін відновив всі органи партії та повернув всі державні органи країни під контроль партії.
Відповідно до Статуту КПК найвищим керівним органом партії є Всекитайський З'їзд Комуністичної партії Китаю, що скликається не рідше одного разу на п’ять років. Іншими органами управління партії є:
- Центральний комітет КПК, що складається з:
- Генеральний секретар ЦК КПК
- Постійний комітет Політбюро ЦК КПК, що складається з 9 членів
- Політбюро ЦК КПК, що складається з 25 членів (включаючи 9 членів Політбюро Постійного комітету ЦК КПК)
- Секретаріат ЦК КПК, провідний адміністративний орган КПК, що очолюється Генеральним секретарем КПК
- Центральна військова рада ЦК КПК, дублюючий орган Центральної військової ради КНР
- Центральна комісія КПК з перевірки дисципліни, що підпорядковується Всекитайському з’їздові КПК і створена для боротьби з корупцією та злочинами у рядах партії.
Інші партійні органи:
- Канцелярія ЦК КПК
- Організаційний відділ ЦК КПК
- Відділ пропаганди ЦК КПК
- Відділ міжнародних зв'язків ЦК КПК
- Відділ єдиного фронту ЦК КПК
Кожні п’ять років Центральний комітет КПК скликає Всекитайський з’їзд партії. Останній з’їзд проходив у жовтні 2007 року. Формально, з’їзд має дві функції: затвердження внесення змін та доповнень до Статуту партії та обрання Центрального комітету партії. У свою чергу Центральний комітет обирає Політбюро. На практиці, всі рішення стосовно складу Центрального комітету та Політбюро приймаються ще до з’їзду і головною метою з’їзду є опублікування направлень політики партії та пріоритетів розвитку країни на наступні декілька років.
Політбюро ЦК КПК є центральним органом партії. Члени Політбюро обираються на з’їзді партії. Кількість членів Політбюро нестала, але останнім часом має тенденцію до збільшення. Після XVI з’їзду КПК, що проходив 2002 року, кількість членів Політбюро збільшилась до 9.
Окрім КПК існує ще два ключові органи політичної влади у Китаї — це Державна рада КНР та Народно-визвольна армія Китаю. Крім того, існує консультативний орган — Народна політична консультативна рада Китаю. У 1980-х роках існувала Центральна комісія радників Комуністичної партії Китаю, створена Ден Сяопіном.
Члени партії [ред.]
На початку свого шляху партія була надзвичайно малою. Лише 12 делегатів брали участь у I з'їзді партії у 1921 році, а до моменту ІІ з'їзду у 1922 році партія вже налічувала 192 члени. У 1923 році 420 членів були представлені 30 делегатами. На IV з’їзді у 1924 році взяли участь 20 делегатів, що представляли 994 члени. У 1927 році партія складалась із 58 000 членів. 1945 року членами партії були 1,21 млн. чоловік.
Після перемоги над Гоміньданом кількість членів партії стала ще інтенсивніше. У 1958 році кількість членів сягнула вже 10 млн. чоловік. У 2000 році членами партії були 60 млн. чоловік. 2002 року партія дозволила вступати до її рядів бізнесменам. Чисельність КПК на кінець 2005 року перевищила 70 млн. членів, що становить 5,5% від загальної кількості населення континентального Китаю.
Керівництво партії [ред.]
У дійсний час членами Постійного комітету Політбюро ЦК КПК є:
- Ху Цзіньтао — Голова КНР, Генеральний секретар КПК, голова Центральної військової ради КНР
- У Банго — Голова Всекитайських зборів народних представників
- Вень Цзябао — Прем'єр Державної ради КНР
- Цзя Цинлінь — Голова Всекитайського комітету Народної політичної консультативної ради КНР
- Лі Чанчунь — шеф пропаганди КПК
- Сі Цзиньпін — заступник Голови КНР, член Секретаріату ЦК КПК
- Лі Кецян — віце-прем'єр Державної ради КНР
- Хе Гоцян — керівник Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни
- Чжоу Юнкан — керівник Комітету політичних та законодавчих справ ЦК КПК
Члени Політбюро ЦК КПК: Сі Цзиньпін, Ван Ган, Ван Лецюань, Ван Чжаого, Ван Цишань, Хуей Ляньюй, Лю Ци, Лю Юньшань, Лю Яньдун, Лі Чанчунь, Лі Кецян, Лі Юаньчао, У Банго, Ван Ян, Чжан Гаолі, Чжан Децзян, Чжоу Юнкан, Ху Цзиньтао, Юй Чженшен, Хе Гоцян, Цзя Цинлінь, Сюй Цайхоу, Го Босюн, Вень Цзябао, Бо Сілай.
Члени Секретаріату ЦК КПК:
18 скликання [ред.]
Центральний Комітет 18-го скликання обрав нове центральне керівництво партії. На пленарному засіданні було обрано сім членів Постійного Комітету, що на 2 менше за попередній склад. Генеральним секретарем ЦК КПК був обраний Сі Цзіньпін. До складу постійного комітету увійшли:[3]
- Лі Кецян (Li Keqiang),
- Чжан Децзян (Zhang Dejiang),
- Юй Чженшен (Yu Zhengsheng),
- Лю Юньшань (Liu Yunshan),
- Ван Цишань (Wang Qishan),
- Чжан Гаолі (Zhang Gaoli).
Вище керівництво КПК з 1921 року [ред.]
У період між 1921 та 1943 роками Комуністичну партію Китаю очолював Генеральний секретар:
- Чень Дусю, генеральний секретар у 1921—1922 та 1925—1927
- Цюй Цюбо, генеральний секретар у 1927—1928
- Сян Чжунфа, генеральний секретар у 1928—1931
- Лі Лісань, в. о. генерального секретаря у 1929—1930
- Ван Мін, в. о. генерального секретаря у 1931
- Бо Гу, генеральний секретар у 1932—1935
- Ло Фу, генеральний секретар у 1935—1943
Голова Політбюро ЦК КПК [ред.]
Посада існувала у 1943—1956 роках.
- Мао Цзедун (1943—1956)
Голова Секретаріату ЦК КПК [ред.]
Посада існувала у 1943—1956 роках.
- Мао Цзедун (1943—1956)
Голова ЦК КПК [ред.]
Посада існувала у 1945—1982 роках.
- Мао Цзедун (1945—1976)
- Хуа Гофен (1976—1981)
- Ху Яобан (1981—1982)
Генеральний секретар ЦК КПК [ред.]
Посада існувала у 1956–1966 роках та відновлена у 1980 році.
- Ден Сяопін (1956–1966)
- Ху Яобан (1980–1987)
- Чжао Цзиян (в.о., 1987; 1987–1989)
- Цзян Цземінь (1989–2002)
- Ху Цзіньтао (з 2002, передасть повноваження в березні 2013)
- Сі Цзіньпін (обраний 2012, отримає повноваження в березні 2013)[3]
Примітки [ред.]
- ↑ «Характер Комуністичної партії Китаю». Китайський інформаційний Інтернет-центр
- ↑ Андрій Іванов. «У Китаї перемогла контрреволюція. Капіталізм мирно вростає до соціалізму». ЦентрАзія
- ↑ а б Ольга Танасійчук (15 листопада 2012). «Сі Цзіньпін став новим генсеком Компартії Китаю». УкрІнформ.
