Цзян Цземінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цзян Цземінь
Цзян Цземінь

Час на посаді:
24 червня 1989 — 15 листопада 2002
Попередник Чжао Цзиян
Наступник Ху Цзіньтао

Час на посаді:
27 березня 1993 — 15 березня 2003
Попередник Ян Шанкунь
Наступник Ху Цзіньтао

Політична партія Flag of the Chinese Communist Party.svg Комуністична
Партія Китаю
Дружина Ван Епін
Діти сини: Цзян Мяньхен, Цзян Цзінькан
Професія Інженер-електрик
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Медаль Пушкіна

Цзян Цземінь (кит. 江泽民; 17 серпня 1926, Янчжоу, пров. Цзянсу) — генеральний секретар ЦК КПК з 1989 по 2002 роки, голова Військової ради ЦК КПК з 1989 по 2004, голова Центральної військової ради КНР з 1990 по 2005, голова КНР з 1993 по 2003.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 17 серпня 1926 року у місті Янчжоу, пров. Цзянсу у родині потомствених інтелігентів. Дід був лікарем, який спеціалізувався в галузі китайської традиційної медицини, захоплювався живописом та каліграфією. Батько писав вірші, у роки антияпонської війни видавав патріотичні журнали, вступив до компартіъ, яка була у підпіллі. У віці 28 років загинув у збройній сутичці. Цзян Цземінь пішов шляхом батька. у 40-і роки під час навчання у престижному Шанхайському університеті транспорту та зв'язку долучився до підпільної роботи. 1946 року вступив до КПК.

Після утворення КНР Цзян майже 30 років пропрацював у системі міністерства машинобудування, де пройшов шлях від керівника низової ланки до директора великого НДІ. Студентом проходив практику на Московському автозаводі ім. І. В. Сталіна. Як відзначають російські фахівці, у роки «культурної революції» піддався «трудовому вихованню» як рядовий службовець НДІ. Його непримиренне ставлення до лівацтва було помічено, і під кінець «культурної революції» Цзян Цземіня послали до Шанхаю у складі робочої групи ЦК партії для розслідування злочинів «банди чотирьох».

На початку 80-х років Цзян був міністром електронної промисловості та сприяв впровадженню багатьох передових зарубіжних технологій, встановив зв'язки з впливовими працівниками ВПК. Він знайомий зі створенням спеціальних економічних зон та залученням до країни іноземного капіталу. У вісімдесяті роки він побував у зонах вільної торгівлі більш ніж десяти країн.

У 1985–1989 роках працював у Шанхаї мером, а потім секретарем парткому.[1]


При владі[ред.ред. код]

«Ми разом з дідусем Цзяном», плакат у початковій школі сел. Цзянвань повіту Уюань (округ шанжан, Цзянсі)

Очолив КПК у 1989, коли після розгону студентської демонстрації на площі Тяньаньмень у Пекіні було звільнено з посади та розміщено під домашнім арештом генерального секретаря ЦК КПК Чжао Цзиянf, який підтримав вимоги протестуючих про необхідність політичних свобод у КНР.

За пропозицією тодішнього керівника КНР Ден Сяопіна партію очолив керівник партійної організації Шанхаю Цзян Цземінь. Спочатку його вважали тимчасовою, перехідною фігурою, але він швидко зумів взяти до своїх рук контроль над партією, урядом та армією, а у 1993 став головою КНР.

У своїй політиці продовжив реформи, розпочаті Ден Сяопіном. Очоливши Китай, відразу почав боротьбу за світові ринки, Цзян Цземінь вивів економіку КНР на сьоме місце у світі. За Цзян Цземіня Китай вступив до СОТ, зміцнив свій економічний та військовий потенціал, зробив заявку на лідерство в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), прийняв на правах господаря саміт АСЕАН у Шанхаї, виграв заявку на проведення Олімпійських ігор 2008 року.

Незважаючи на опір консерваторів у лавах КПК, Цзян Цземінь зумів зробити частиною партійної програми свою теорію «трьох представництв», зрівнявши інтелігенцію У політичних правах з робітниками та селянами і відкривши дорогу у партію приватним підприємцям.

У 2002–2005 внаслідок передачі влади у партійному та державному керівництві КНР поступився всіми вищими партійними, державними та військовими постами Ху Цзіньтао.

Однак, як зазначає до XVII з'їзду КПК (2007 рік) журнал «Експерт» з посиланням на інформоване джерело у Пекіні, «Цзян Цземінь і після того зберігав значний вплив у партії і міг забезпечити обрання своїх прихильників до складу політбюро»[2].

Радянський вплив на особистість Цзян Цземіня[ред.ред. код]

Радянський Союз займає особливе місце у політичній біографії Цзян Цземіня.

У 50-і роки Цзян стажувався у СРСР на автозаводі імені Сталіна. Саме тоді у нього сформувався особливий радянський менталітет. Цзян володіє російською, знає прислів'я та приказки, співає пісні 40-50-х років. У 90-х він вже e ранзі генсека китайської компартії відвідав Москву. І, нарешті, 1998 року відбулася перша в історії китайської дипломатії «зустріч без краваток». У першу чергу він зустрівся з тими людьми, з ким 1955 року працював на ЗІСі.

1997 року, підписавши з президентом Єльциним документ про світоустрій у XXI столітті та багатополюсний світ, заснований на рівноправній співпраці, а не на протистоянні блоків, він відправився у Ясну Поляну. Він давно мріяв побувати у садибі улюбленого письменника. Голова попросив російських господарів не читати йому лекції про Толстого, твори якого він чудово знає. Його вабили філософські основи творчості класика.

З президентом США Дж. Бушем

Сім'я[ред.ред. код]

Цзян Цземінь одружений. Дружина — Ван Епін, на якій він одружився 1948 року, родом теж з Янчжоу, пров. Цзянсу. Має двох синів — Цзян Мяньхен і Цзян Цзінькан.

Інтереси[ред.ред. код]

Знає англійську та російську мови, любитель літератури та музики.

Пише книги та мемуари. 11 серпня 2006 вийшла книга «Вибрані твори Цзян Цземіня», початок продажів якої широко висвітлювалося по центральному телебаченню. Зусиллями одного з викладачів Китаю, вірші голови КНР Цзян Цземіня включені до шкільних підручників з літератури. Цзян Цземінь спробував щастя на ниві поетичної творчості 1991 року, коли присвятив вірш суворій зимі на північному заході Китаю. Також він склав вірша під час свого сходження на Жовту Гору — одну зі священних вершин для жителів Піднебесної. 2001 року китайський керівник написав щонайменше три вірші, один з яких присвятив та подарував кубинському лідерові Фіделю Кастро.

Цзян Цземінь відомий і як непоганий виконавець пісень, що іноді демонструє у дуеті з великими співаками або із зарубіжними колегами. Наприклад, італійський тенор Лучано Паваротті вважав, що Цзян цілком міг би стати великою оперною зіркою. Як розповідав співак, китайський лідер запросив його разом з Хосе Каррерасом та Пласідо Домінго пообідати з ним після їхнього концерту у Пекіні. «Ми всі почали співати, — розповідав італієць, — і китайський президент співав зі мною дуетом „O sole mio“». Паваротті був вражений здібностями Цзян Цземіня.[3]

У своїй книзі «Момент Істини» (Moment of Truth) Марк Наттл (Marc Nuttle) пише про дуже важливі та глибокі спостереження лідера китайської держави. Колишній кореспондент журналу «Time» Девід Айкман (David Aikman) запитав в інтерв'ю 2002 року колишнього главу держави комуністичного Китаю Цзян Цземіня (Jiang Zemin), що б той хотів побажати на майбутнє своїй країні. Той відповів: «Я хочу, щоб моя країна стала християнської»[4] (це не офіційна заява, а репліка, зронена під час приватної вечері, і віддана Айкману третьою особою[5]).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Цзян Цземінь, Про соціалізм з китайською специфікою, Пам'ятки історичної думки, 2004 р., ISBN 5-88451-154-X
  • Ю. М. Галеновіч, Накази Цзян Цземіня. Принципи зовнішньої та оборонної політики сучасного Китаю, Мураха, 2003 р., ISBN 5-89737-148-2

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Генеральний секретар ЦК КПК
24 червня 198915 листопада 2002
Наступник:
Чжао Цзиян Ху Цзіньтао
Попередник: Голова Китайської Народної Республіки
27 березня 199315 березня 2003
Наступник:
Ян Шанкунь Ху Цзіньтао