Цимбідіум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цимбідіум
Різноманітність цимбідіумів
Різноманітність цимбідіумів
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні[1](Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Орхідні (Orchidaceae)
Підродина: (Epidendroideae)
Рід: Цимбідіум (Cymbidium)
Sw., 1799
Види
Див. текст
Синоніми
За даними сайта GRIN:
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Cymbidium
EOL: 21177
IPNI: 29179
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 14366
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cymbidium

Цимбі́діум (лат. Cymbí́dium) — рід вічнозелених епіфітних рослин родини Орхідні (Orchidaceae), який налічує до 60 видів, поширених на великій території від Гімалаїв до Австралії.

Історія[ред.ред. код]

Рід був описаний в 1799 році шведським ботаніком Улафом Сварцем.

У древні часи на сході право колекціонувати і вирощувати цимбідіуми належало лише аристократам. Декілька пізніше це захоплення стало доступним і середньому класу.

У Китаї цимбідіуми стали частиною історії задовго до приходу західної цивілізації. Протягом всієї китайської історії цимбідіум був символом доброго художнього смаку, витонченості і дружби, а також був відомий своїм тонким солодким ароматом.

Приблизно у 500 р. до н.е. Конфуцій вважав квітку цимбідіума символом обізнаності і називав цю рослину «королем ароматів» (ця назва збереглася протягом століть і часто використовується і в наші дні). Поступово популярність цих рослин поширилась по всій Азії, а з часом і у всьому світі.

В наші дні цимбідіуми символізують чесноту і моральність, причому на Сході як і раніше вважається почесним як дарувати, так і отримувати в дарунок квітку або рослину цимбідіума.

Перший гібрид цимбідіума був зареєстрований Квітникарською комерційною фірмою «James Veitch and Sons» в 1889 р. Впродовж наступних 20 років були створені і зареєстровані ще 14 гібридів, які, проте, не відрізнялися особливою декоративністю. На початку XX століття в Бірмі і Індокитаї була відкрита група видів цимбідіума (С. parishii, С. insigne, С. erythrostylum) з білими і рожевими кольорами, використання яких в селекції привело до здобуття дуже красивих високодекоративних сортів цимбідіума.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва роду походить від грецького слова "kymbes" - "човен", що пов'язано з човновидною формою губи.

Поширення[ред.ред. код]

Орхідеї цього роду ростуть в прохолодних гірських областях від Японії до Австралії. Однак зустрічаються види, котрі воліють за краще теплий клімат.

Переважна більшість сучасних сортів цимбідіума, найпоширеніших зараз в культурі, були отримані при схрещуванні видів, які походять з північної Індії, Бірми, Таїланду, В'єтнаму. Зустрічаються рослини цих видів найчастіше в листопадних гірських лісах серед епіфітних папоротей і мохів на 1500-2400 м над р. м., де протягом доби спостерігаються значні перепади температури: вдень +21...+38°С, вночі температура інколи знижується до 0°С. Крім того, для цієї частини земної кулі характерним є мусонний клімат з холодною посушливою зимою, під час якої часто бувають короткочасні заморожування, і жарким вологим літом.

Види, ареал яких знаходиться за межами цього району, також використовували для здобуття сортів цимбідіума, в основному, його мініатюрних форм, які більш теплолюбиві в порівнянні з крупноквітковими сортами.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Епіфітні (зустрічаються на вітках великих дерев, в дуплах, наповнених опалим листям і гниючою деревиною), літофітні (зростають на виходах гірських порід, на скелях) або наземні рослини, що зустрічаються на висотах до 2000 метрів над рівнем моря.

Умови існування різних видів роду дуже різні - від вологих тропічних лісів до майже аридних районів.

У більшості сучасних «стандартних» сортів цимбідіума стебла (псевдобульби) великі, до 15 см у висоту, яйцеподібні, утворюють компактні групи.

Листя довге, ремнеподібне, лінійне або мечевидне, загострене або тупокінцеве, шкірясте, біля основи якого розташовані псевдобульби.

Суцвіття — пряма або злегка нахилена (рідше - що звисає) рихла багатоквіткова китиця, яка може містити до 30 восковидних квіток.

Квітки від дрібних до великих. Колірна гамма включає білі, зелені, жовтувато-зелені, кремові, жовті, коричневі, рожеві і червоні кольори і відтінки. Чашолистки і пелюстки, як правило, однакової форми і забарвлення, вільні, ланцетові або серповидні. Розміри квітки в різних видів і сортів значно варіюють - від 2 до 10 см в діаметрі.

Губа трилопатева, сидяча, часто яскраво забарвлена і строката. Бічні лопаті прямі, оточують колонку; середня дугоподібно зігнута. Колонка довга.

Полінії в кількості 2—4[2].

Цвітіння - різноманітне: одні цвітуть весною, інші - літом, а треті восени чи взимку. Загальна тривалість цвітіння залежить від виду, кількості пагонів і самих квітів, температури утримання. В загальному від 6-ти тижнів до 3-х місяців.

Розмноження. В домашніх умовах даний вид орхідей розмножується вегетативно, тобто за допомогою ділення великого дорослого куща на частини, і насінням. При поділі великої рослини на більш дрібні частини кожна з них повинна мати не менше двох псевдобульб і одну точку росту. Старі і найменші псевдобульбою видаляють. На кожну нову рослину рекомендується залишати не менше трьох псевдобульб. Старі безлисті псевдобульби також можна використати для подальшого розмноження орхідеї навіть, якщо вони не мають коренів. Їх відділяють від основної рослини і садять самостійно. Для прискорення процесу орхідею можна поставити в тепличку чи упакувати в поліетиленовий пакет.

Види[ред.ред. код]

Цимбідіум тигровийCymbidium tigrinum
ботанічна ілюстрація из книги «Curtis’s botanical magazine» vol. 90 ser. 3 nr. 20 tab. 5457, 1864 р.
Cymbidium Clarisse Austin 'Best Pink'

Всього цей рід об'єднує біля 60 видів епіфітних і наземних орхідей.

Список видів за даними Королівських ботанічних садів К'ю:

Природні гібриди[ред.ред. код]

За даними Королівських ботанічних садів К'ю:

Види С. grandiflorum, С. lowianum, С. tracyanum, С. giganteum з багаточисельними квітками на довгих пагонах брали участь в утворенні сортів із зеленими і коричневими квітками.

Жовтий колір багатьох сучасних гібридів був отриманий в результаті залучення в гибрідізационний процес цимбідіума Трейсі (С. tracyanum). При схрещуванні С. erythrostylum, С. grandiflorum і С. tracyanum були отримані нові сорти, які цвітуть восени.

Останніми роками зріс інтерес до групи так званих "східних" видів цимбідіума, які у багатьох відношеннях відрізняються від крупноквіткових гібридів. Це невеликі рослини з блискучим темно-зеленим листям, яке швидше нагадує листя злаків або бамбука, чим листя орхідей. Деякі види цієї групи мають лише один або дві невеликі неяскраві квітки, тривалість цвітіння яких становить 4-5 тижнів. Всі «східні» цимбідіуми відрізняються дуже приємним, солодким, фруктовим або м'ятним ароматом, який вдень посилюється.

Східні види цимбідіума походять з Тайваню, південного сходу Китаю, Японії, де зустрічаються в лісах і зростають на листовій підстилці, рідше - на лугах, серед різнотрав'я, інколи в міжгір'ях скель на висоті майже до 3000 м над р. м. У цих місцях зима вважається сухим сезоном, але навіть в цей час вологість повітря ніколи не опускається нижче 70%. Цвітіння, як правило, продовжується з кінця зими до початку літа, тривалість цвітіння одного суцвіття - близько місяця.

Особливою популярністю в наш час[Коли?] користуються мініатюрні форми цимбідіумов, які, в порівнянні із стандартними крупноквітковими гібридами, володіють цілим рядом переваг. Ці рослини більш компактний і відрізняються відносною толерантністю до підвищених температур і тому успішно можуть вирощуватися в кімнатних умовах.

У культурі[ред.ред. код]

Простота в утриманні та декоративність сприяли величезній популярності цимбідіумів як у квітникарів-аматорів, так і у професіональних орхідеістів.

Квітки Цимбідіума

Крім природних видів існує безліч гібридів цимбідіумів, серед яких любителям орхідей особливо подобаються мініатюрні рослини.

Цимбідіуми славляться не тільки чудовими запашними квітками, але й лікувальними властивостями.

Цимбідіуми стали популярною зрізочною культурою в Європі завдяки красивоквітучому гібриду Олександра «Вестон-Бірт» (С. alexandeh Westonbirt). Він був виведений в Англії селекціонером X. Г. Александером в оранжереї сера Георга Холфорда на початку XX ст.

«Китайський Цимбідіум», у якого маленькі квітки, вирощують в півтіні. Листя має бути темно-зеленим. При надлишку світла листя стає жовто-зеленими. Недолік світла провокує зростання листя, яке звисає і згортається в спіраль.

Через довгі і потужні корені, рослини містять у високі, спеціально зроблених для цимбідіумів горщики, що нагадують за формою вазу. При культивуванні рослин у звичайних горщиках спостерігається менш інтенсивне цвітіння.

Цимбідіуми частіше інших орхідей схильні до вірусних захворювань, характерною ознакою яких є мозаїчна плямистість листя. На жаль, ефективних заходів боротьби з цими захворюваннями не існує, тому хвора рослина підлягає знищенню.

Субстрат. У культурі цимбідіумам потрібен «епіфітний» субстрат, що складається з шматочків кори хвойних порід дерев, перепрілих листя дуба, торфу та рубленої моху сфагнуму.

Суміш дрібного щебеню або шматочків лави, кори сосни, коріння Осмунда, деревного вугілля і сфагнуму відрізняється хорошою повітропроникністю. Під час посадки особлива увага приділяється відсутності порожнеч в горщику.

Співвідношення окремих компонентів субстрату залежить від мікро-і макрокліматичних умов. Деякі квітникарі Азії, що живуть у країнах з теплим кліматом використовують як субстрат тільки кам'янисті суміші. Для країн з холодною зимою рекомендується субстрат, що включає органічні компоненти. Щільність ґрунтової суміші повинна бути така, щоб вода при поливі повністю просочувалася крізь весь субстрат протягом 10 секунд.

При вирощуванні цимбідіумів в нашій кліматичній зоні необхідне створення в липні-серпні досить значного (до 15° і більш) добового перепаду температур, необхідного для закладки пагонів. Ідеальною для вирощування цимбідіума (залежно від вигляду і сорту) є температура від 20 до 30 °С. Якщо температура перевищує 30°С, то зростання рослин сповільнюється, не закладаються квіткові бруньки, бутони, що вже утворилися, можуть жовтіти і опадати.

Температура. Важливий перепад між денною і нічною температурами.

В природі зустрічаються представники як теплого, так і холодного температурного клімату. Тим не менше, в масовому продажі в цей час зустрічаються гібридні орхідеї помірного температурного режиму. День: 20-22 °C; Ніч: 18-20 °C.

Для більшості видів літня температура: 24 - 29 °C вдень та 10 - 16 °C вночі. З осені по весну 18 - 24 °C протягом дня і 7 - 13 °C вночі. Сезонні і добові перепади температур необхідні для закладки генеративних пагонів.

Більшу частину видів, що мають великі квітки і штучних гібридів культивують в прохолодних, добре освітлених приміщеннях з постійною циркуляцією повітря, при відносній вологості 75-90%. За винятком Cymbidium tigrinum, всі Цимбідіуми не переносять повного висихання субстрату. Субстрат готують з суміші кори сосни, листової підстилки, верхового торфу і піску (2:1:1:1)[2].

Особливо добру цимбідіуми ростуть в прохолодній оранжереї, що провітрюється, оскільки для правильного розвитку цимбідіуму необхідно багато свіжого повітря і розсіяного повітря

Вологість повітря. В екстремально високій вологості повітря цей вид орхідей не вимогливий, для нормального росту і розвитку достатньо буде 50-70%. Надто сухе повітря негативно вплине на розвиток рослини і її ріст пригальмується, а квіти і ще не розцвівші бутони можуть пожовтіти і облітати. Для підвищення вологості повітря можна використати зволожувач повітря, тарілочки з водою або вологий керамзит.

Освітлення. Цимбідіуми відносяться до числа найбільш світлолюбних орхідей. Ці орхідеї люблять яскраве сонце без доступу прямого сонячного проміння.

При яскравому освітленні цимбідіуми, які мають квітки рожевого і червоного відтінків, набувають більш інтенсивного забарвлення.

Рослини з зеленими і жовтими квітками необхідно затінити, оскільки ці відтінки блякнуть при яскравому освітленні.

Пересаджування. Цимбідіум болісно переносить пересадку, тому її проводять не частіше, ніж раз на два роки.

Не потребує частих пересаджувань, рекомендується не частіше одного разу на 3-4 роки, коли орхідея дуже добре розростається і не може бути більше в попередньому горщику. Найкращим часом для пересадки вважається одразу після цвітіння і до моменту, коли нові ростки досягають розміру 5-15 см і нарощують свої власні корені.

Підживлення. Цимбідіуми потребують щомісячного підживлення, протягом року раз в 2 тижні.

Для підживлення використовується збалансоване добриво для орхідей. Органічні і мінеральні добрива чергують. З вересня по березень рослини не підживлюють. Відносна вологість повітря не менше 50%.

Досвідчені квітникарі попереджають, що добрива, які застосовують для підживлення цимбідіумів в зимовий період, не повинні містити азот у високій концентрації.

Полив. У природних умовах цимбідіуми круглий рік отримують достатньо вологи. Тому в культурі рослинам потрібен регулярний і рясний полив.

У період спокою зволоження проводиться нечасто, проте не можна допускати пересихання субстрату і зморщування псевдобульб.

Полив напряму залежить від загальної температури утримання і від вмісту використовуваного субстрату. Перше, що слід запам'ятати відносно поливу Cymbidium - поливати орхідею треба тільки тоді, коли субстрат, в якому вона росте, повністю пересох. Зайва вода з горщика повинна витікати, оскільки застій води як в середині, так і зовні, може дуже швидко спровокувати загнивання коріння і нижньої частини рослини.

Використовують м'яку воду кімнатної температури. Поливати орхідею рекомендується за допомогою "гарячого" душу (температура води 30-45 °C, максимум 52 °C).

Полив рівномірний протягом усього року. Взимку полив скорочують.

Період спокою. Для стимуляції цвітіння даний вид не потребує чітко визначеного періоду спокою, тому потребують помірно теплого вмісту (18-20°С) протягом всього року.

Під час цвітіння. Для закладання квіткових бруньок і цвітіння рослини необхідно забезпечити прохолодний вміст, особливо в нічний час (5-10°С).

Як правило, квіткові стрілки цимбідіумів з'являються взимку з наймолодшою псевдобульбою. Довгому квітконосу потрібно опора, щоб він не прогинався під вагою численних квіток. Тому поруч з ним потрібно вставити міцну паличку і прив'язати до неї квіткову стрілку.

Квітки цимбідіумів відрізняються не тільки декоративністю і приємним ароматом, але і стійкістю. У зрізку вони можуть зберігати свіжість більше трьох тижнів.

Після цвітіння. Пагін Cymbidium видаляють, при необхідності орхідею пересаджують і деякий час тримають повністю сухою. Це необхідно для акліматизації рослини і для запобігання загнивання ран на корінні, отриманих після пересадки.

На відкритому повітрі. В період з початку травня і до моменту, коли нічна температура не впаде нижче + 5 °C (максимально до 0 °C) рекомендується вирощувати ці орхідеї на відкритому повітрі: на балконі чи в саду, оскільки тут існують природні перепади між нічною та денною температурами, які так необхідні орхідеї для цвітіння. Місце потрібно вибрати захищене від прямого сонячного проміння, сильних вітрів і дощів.[3]

Використання[ред.ред. код]

Цимбідіуми цікаві не лише як декоративні, але і як лікарські рослини, причому цимбідіум є одним з найбагатших лікарськими видами (6 видів) родів орхідей.

Стебла цимбідіума відвіку використовували в народній медицині. У Південно-східній Азії насіння деяких видів цимбідіума застосовувало як гемостатичний (поліпшуюче кров) засіб. У Індокитаї настойкою з квіток промивали очі, а також використовували при лікуванні печінки, нирок, венеричних захворювань. У Австралії настойкою з деяких видів цимбідіума виліковувалися від дизентерії.

У сучасній літературі приводяться зведення про досить широкий спектр вживання рослин даного роду як болезаспокійливі, протизапальні, послаблюючі, блювотні, сечогінні засоби.

Хвороби та шкідники[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Використовується також назва Квіткові рослини
  2. а б Черевченко Т. М. Тропические и субтропические орхидеи — Киев: Наукова думка, 1993.
  3. Цимбідіум

Джерела[ред.ред. код]

  • David Du Puy, Phillip Cribb. The Genus Cymbidium (Kew Botanical Magazine Monograph). Royal Botanic Gardens, 2007

Посилання[ред.ред. код]


Цимбідіум (Cymbidium)
ICON for template of Cymbidium.png

ЦимбідіумЦимбідіум алоелистийЦимбідіум двоцвітнийЦимбідіум жолобчастийЦимбідіум мечелистийБлагородна орхідеяCymbidium kanranЦимбідіум ланцетолистийЦимбідіум тигровийЦимбідіум ТрейсіCymbidium chloranthumCymbidium aestivum