Юзеф Маральовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юзеф Маральовський
Народився 5 березня 1777(1777-03-05)
Городок, Городоцький повіт[d], Полоцька губернія, Російська імперія
Помер 12 серпня 1845(1845-08-12) (68 років)
Стара Весь, Гміна Березів, Березівський повіт, Республіка Польща
Поховання Стара Весь
Діяльність поет, педагог, католицький священник, перекладач, педагог
Галузь поезія[1], церковне служінняd[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater Оршанський єзуїтський колегіум (1790) і Полоцький єзуїтський колегіум
Знання мов латина і польська[1]
Заклад Мстиславський єзуїтський колегіум, Могильовський єзуїтський колегіум, Полоцький єзуїтський колегіум, Полоцька єзуїтська академія, St. Petersburg Jesuit Colleged, Q58422559?, Q58422189?, Q57539955? і Q56211744?

Юзеф Маральовський (пол. Józef Morelowski, лат. Josephus Morelowski; 5 березня 1777(17770305), Городок, Вітебське воєводство Речі Посполитої — 12 серпня 1845, Стара Весь, Королівство Галичини та Володимирії, Австрія) — білоруський унійний філософ, журналіст, поет, педагог. Викладач Оршанського єзуїтського колегіуму. Після еміграції — заступник (socius) Галицької провінції Товариства Ісуса в Австрії, ректор Єзуїтської Колегії у місті Новий Санч.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив клас риторики в Оршанському єзуїтському колегіумі (1790). 8 серпня 1790 р. долучився до Товариства Ісуса та вступив у Полоцький навіціат (1790—1792). Вивчав французьку мову в Полоцьку (1792 -1793) та риторику в Оршанському (1793 -1794) єзуїтському колегіумі. З 1794 р. викладав у єзуїтських колегіях Мстислава (1794 -1795), Могильова (1795 -1796), Орші (1796 -1797).

У 1797 р. він повернувся до Полоцького єзуїтського колегіуму, де вивчав філософію (1797-1799) та теологію (1800-1804), а також викладав філософію (1799—1800) та французьку мову (1800- 1802 та 1803-1804). У 1804–1810 рр. — вихователь єзуїтської школи-інтернату, професор поезії та російської мови в Петербурзі. 15 серпня 1810 р. Юзеф Маральовський прийняв останні обітниці і почав працювати в Орші. Професор риторики та префект монастирської бібліотеки (1810-1814).

З 1814 по 1816 рр. — заступник керівника Білоруської провінції Товариства Ісуса Вінкентія Тиванкевича і радник провінції. У 1816 -1818 рр. працює в Полоцькій єзуїтській академії. З 1818 по 1820 рр. — в колегіумі в Романові на Волині[2].

Після вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820) перейшов до Австрійської держави. З 10 січня 1822 р. — заступник (socius) Галицької провінції Товариства Ісуса, а з 1 жовтня 1828 р. до 4 січня 1835 р. — ректор єзуїтської колегії в Тинці та Новому Сончі (сюди в 1831 р. після руйнівної пожежі було переведено тинецький осередок єзуїтів). У 1835 році переїхав на роботу до Старої Веси, де з 23 листопада 1836 р. до 17 листопада 1840 р. працював ректором колегії[3][4].

Помер і похований у Старій Весі 12 серпня 1845 р.[5]

Творчість[ред. | ред. код]

Писав польською, латинською та російською мовами. Публікувався в журналах «Полоцький щомісячник», «Вісник Європи». Творчість Ю. Маральовського розкривала характерні риси літератури в період переходу від класицизму до романтизму. Одночасно з класицистичними потягами, елегіями, епіграмами, панегіриками та імітаціями Горація писав ліричні пісні в доромантичному стилі, в яких розмірковував про виховне значення поезії із загальногуманістичної та християнської точки зору. Відображав прекрасну природу і рідний край[6] .

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ Catalogs SJ 1774—1829. Russiae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  3. ↑ CATALOGI SOCIORUM ET OFFICIORUM PROVINCIAE GALICIANAE SOCIETATIS JESU EX ANNIS 1821—1832. — p. 171 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  4. ↑ Catalogs SJ 1829—1853. Austriaciae-Galicianae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  5. ↑ Załęski, S. Jezuici w Polsce. T. 5, Jezuici w Polsce porozbiorowej 1820—1905. Cz. 2. — Kraków: W.L. Anczyc i sp, 1906. — s. 676.
  6. ↑ Brown, J. Biblioteka pisarzów assystencyi polskiej Towarzystwa Jezusowego / J. Brown; przeł. W. Kiejnowskiego. — Poznań : w komisie i czcionkami L. Merzbacha, 1862. — s. 287—288.

Література[ред. | ред. код]

  • Маралёўскі Юзаф // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.10: Малайзія — Мугараджы. — Мн. : БелЭн. — Т. 10. — С. 104. — 10 000 прим. — ISBN 985-11-0169-9 (Т. 10).
  • Маралёўскі Юзаф // Мысліцелі і асветнікі Беларусі: энцыклапедычны даведнік / Гал. рэд. Б. І. Сачанка і інш. — Мн., 1995. — С. 490.
  • Мархель, У. І. Юзаф Маралёўскі // Памяць: Гарадоцкі р-н: гісторыка-дакументальныя хронікі гарадоў і раёнаў Беларусі / Уклад. С. І. Садоўская; рэдкал. Н. А. Бурунова і інш. — Мн., 2004. — С. 154.
  • Brown, J. Biblioteka pisarzów assystencyi polskiej Towarzystwa Jezusowego / J. Brown; przeł. W. Kiejnowskiego. — Poznań : w komisie i czcionkami L. Merzbacha, 1862. — 501 s.
  • Załęski, S. Jezuici w Polsce. T. 5, Jezuici w Polsce porozbiorowej 1773—1905. Cz. 1 : 1773—1820. — Kraków: W.L. Anczyc i sp, 1907. — 517 s.
  • Załęski, S. Jezuici w Polsce. T. 5, Jezuici w Polsce porozbiorowej 1820—1905. Cz. 2. — Kraków: W.L. Anczyc i sp, 1906. — s. 518—1300.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юзеф_Маральовський&oldid=38374986