Ясень (село)
| село Ясень | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район | Калуський район | ||
| Рада | Ясенська сільська рада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1597 | ||
| Населення | 3563 | ||
| Площа | 20,29 км² | ||
| Густота населення | 175,6 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 77673 | ||
| Телефонний код | +380 3474 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°44′29″ пн. ш. 24°10′17″ сх. д. / 48.74139° пн. ш. 24.17139° сх. д.Координати: 48°44′29″ пн. ш. 24°10′17″ сх. д. / 48.74139° пн. ш. 24.17139° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
592 м | ||
| Водойми | р. Лімниця | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | вул. С. Стрільців, 2А, с. Ясень, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77673 | ||
| Карта | |||
  Ясень | |||
 Ясень | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Я́сень — село Калуського району Івано-Франківської області.
Історія[ред. | ред. код]
20 вересня 1597 року Станіслав Жолкевський (орієнтовно з 1588 року він був калуським старостою) надав осадчим (Петру Косу, Юрію Павлішаку, Василю Лешекалу та іншим) дозвіл заснувати в урочищі Ясень однойменне село. Згідно з локаційною грамотою, мешканці нового поселення звільнялися на три роки від сплати податків. Осадчі Ясеня набували статусу князів (очільників сільської громади на волоському праві) і отримували право зайняти в селі три лани угідь[1].
У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що зазнали кривавої розправи після відходу Хмельницького[2].
До першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) село належало до Калуського староства Галицької землі Руського воєводства.
В урочищі Ангелів розміщена домна, в якій виплавляли залізо в 1812—1818 роках[3].
У 1880 р. село належало до Калуського повіту, було 2090 мешканців (2063 греко-католиків, 9 римо-католиків), 2 церкви, джерело лікувальної мінеральної води, водяний тартак[4].
Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в селі був осередок постерунку поліції та ґміни Ясєнь Калуського повіту.
У 1939 році в селі проживало 3640 мешканців (3530 українців-грекокатоликів, 30 поляків і 80 євреїв)[5].
В 1943—1954 роках село було осередком підтримки УПА. Після інтенсивних боїв 40-х років гинули останні герої.[6] 10 листопада 1950 року в лісі біля с. Ясень під час запеклого бою загинули 5 підпільників: Дмитро Юрків — «Пісня», референт пропаганди Калуського надрайонного проводу ОУН, Іван Гандзюк — «Вітер», референт СБ Перегінського районного проводу ОУН, його охоронець Мельникович Микола — «Дід», а також дві жінки — машиністка районного проводу ОУН Петриней Анна — «Ксеня» і зв'язкова цього ж проводу Мельникович Олена — «Надя»[7]. А 6 січня 1951 року загинула боївка станиці села, де було шість повстанців. Загалом в УПА загинуло 86 жителів села і засуджено за участь в ОУН-УПА і співпрацю 45 осіб, вислано в Сибір 67 родин.[8] В роки Другої світової війни в рядах Радянської армії загинуло 87 жителів села.
Односельці 2 вересня 2007 року встановили на території середньої школи «Монумент примирення», на якому в алфавітному порядку викарбувані імена жителів села, які віддали своє життя в рядах ОУН-УПА та Радянської Армії за свободу України.
Жителі села бережуть пам'ять про полеглих земляків-повстанців — 10 грудня 2017 р. на стіні початкової школи встановили меморіальну таблицю, присвячену трьом братам Цабанам.[9]
Герб[ред. | ред. код]
На срібному щиті дерево ясеня з блакитним стовбуром, гіллям і корінням. На тлі зеленої крони дерева, золотий сонячний диск із чорно-білим беркутом. За деревом зелені гори. Щит обрамований охристим картушем, який увінчаний жовто-блакитною короною.
Церкви[ред. | ред. код]
Обидві церкви села вперше згадуються 1684 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[10].
У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. горішня церква Святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Петро Гнатківський, висвячений у 1716 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 42 парохіяни-господарі. Долішня церква Святих первоверховних Петра і Павла — дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Василь Левицький, висвячений у 1733 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 45 парохіян-господарів.
Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у горішній церкві 5 дзвонів діаметром 74, 60, 48, 38, 30 см, вага одного з дзвонів 14 кг — 1875 р., у долішній церкві 6 дзвонів діаметром 96, 78, 51, 44, 32, 28 см, вага одного з дзвонів 13 кг, виготовлені 1889, 1913, 1837, 1645, 1697, 1752 рр., у середній церкві — 1 дзвін діаметром 28 см — неописаний. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[11]
Горішня церква — Святого Архістратига Михаїла, — згоріла в 1986 р., натомість збудована нова, належить громаді УПЦ КП[12].
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Вагилевич Іван Миколайович — (*2 вересня 1811 —†10 червня 1866 Львів) — священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч; член «Руської трійці»;
- Вагилевич Кость Михайлович — (22 квітня 1891 — 4 січня 1974 Прага) — письменник;
- Василишин Роман Данилович — (*1 травня 1949) - представник Президента в Рівненській області, голова ОДА та Рівненської обласної ради в перші роки незалежності України, полковник.
- Гелетій Леон Миколайович «Гірний», «Тиса» (1912 — 6.06.1950) — бунчужний сотні «Бистриця», референт пропаганди Перегінського райпроводу ОУН.[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Смерека Б. Акти закладення сіл на волоському праві у Калуському старостві Галицької землі // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». Ужгород, 2023. Вип. 1 (48). С. 116, 117, 119, 120, 125
- ↑ Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176, 214, 238, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
- ↑ Калушани відновлюють Ангелівську доменну піч на Рожнятівщині, збудовану у 1812 році. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 23 вересня 2015.
- ↑ Географічний словник Королівства Польського, 1900, т. 3, стор. 468—469. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 24 грудня 2014.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ "Остання куля" Павла Вагилевича. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
- ↑ Заходи по ліквідації провідника ОУН Карпатського краю — «Єфрема». Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
- ↑ Семко Володимир. Над горами місяць ясен, за горами село Ясень…. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
- ↑ Шкіль Олег. В Ясені вшанували оборонців гори Заплата. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2019.
- ↑ Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
- ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
- ↑ Закопаний і… воскреслий. Історія давнього церковного дзвона перестала бути загадкою. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
- ↑ Згадки минулого. У далекому 1950 році в урочищі Сигла, що на Рожнятівщині, загинуло двоє підпільників «Тиса» і «Опришок». Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт села Ясень
- Jasień (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 468. (пол.)
- Роман Левицький. Ясень. — «Острозька друкарня», 2005—154 с.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
