4-й піхотний полк (Австро-Угорщина)
| 4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену | |
|---|---|
 Каппен 4-го піхотного полку. | |
| На службі | 1696–1918 |
| Країна |
.svg){kind=small} Священна Римська імперія → Австрійська імперія →.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| Штаб-квартира | Відень |
| Прізвиська | дойчмейстери |
| Оборонець | Великі магістри Тевтонського ордену |
| Полковий колір | |
| Марш | «Pfalz-Neuburg Deutschmaister March» |
| Річниці | 18 червня |
| Війни/битви | |
| Почесне найменування | Нижньоавстрійський |
| Знаки розрізнення | |
| Каппени полку |
 |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
4-й Нижньоавстрійський піхотний полк великого магістра Німецького (Тевтонського) ордену (нім. k.u.k. Infanterieregiment Hoch- und Deutschmeister Nr. 4) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.
Історія[ред. | ред. код]
Полк було сформовано у 1696 р. за договором імператора Леопольда I з Гросмейстером Німецького ордена Францем Людвігом Пфальц-Нейбурзьким, який став командиром та шефом полку. Протягом всієї історії існування полку його шефами були Великі магістри Тевтонського ордену. Офіційним днем створення полку вважається 3 червня 1696 р., коли він заступив на службу імператору.
Полк остаточно не припинив своє існування після 1918 р. Він існував у міжвоєнній Австрії, а після її окупації Третім Рейхом його правонаступником стала 44-а піхотна дивізія Вермахту. В сучасних австрійських збройних силах спадкоємцем дойчмейстерів став 1-й віденський єгерський батальйон.[1]
Штаб-квартири — Мостар (1903), Відень (1904–1914).[2] Особовий склад розміщувався в Россауерських казармах. До 200 річчя полку на площі перед казармами було встановлено монумент «Граф Соро при Коліні, 1757».
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
Полк брав участь в Австро-турецьких війнах, Семирічній війні, Наполеонівських війнах, Угорській революції 1848–1849 рр., Австро-прусській війні та в Першій світовій війні.
11 вересня 1697 року полк відзначився в битві під Зентою, за що від імені Євгена Савойського було направлено лист подяки командиру полку, барону Даміану Уго фон Фірмонту цу Неерзену.
У 1717 році під Белградом відзначився командир Даміан Казімір фон Дальберг, а 18 червня 1757 року в битві при Коліні (одна з битв Семирічної війни) полк розбив досі непереможну прусську армію Фрідріха Великого, після чого день 18 червня став полковим святом, а після війни на території Віденського лісу (у передмісті Відня) було зведено полкові казарми. З 1769 полк отримав іменний 4-й номер.
.jpg)
У 1799 брав участь у битві при Нові під командуванням Олександра Суворова. У завзятому багатогодинному бою полк втратив до 3/4 особового складу та майже всіх офіцерів. Під час Першої світової війни полк перебував на східному фронті.
Склад[ред. | ред. код]
- 1-й батальйон (1903: Мостар,1904–1911: Відень, 1912–1914: Воллесдорф);
- 2-й батальйон (1903: Мостар, 1904–1914: Відень);
- 3-й батальйон (1903: Мостар, 1904–1914: Відень);
- 4-й батальйон (1903–1907: Відень, 1908–1914: Коніц).[2]
Національний склад (1914):
- 95% — німці;
- 5% — інші національності.
Почесні шефи[ред. | ред. код]
- 1696: Франц Людвіг Пфальц-Нейбурзький;
- 1853–1863: ерцгерцог Максиміліан Йосиф;
- 1863–1894: ерцегрцог Вільгельм Австрійський;
- 1894–1918: ерцегрцог Ойген Австрійський.
-
Ерцгерцог Максиміліан Йосиф. -
Ерцгерцог Вільгельм Австрійський. -
Ерцгерцог Ойген Австрійський.
,_as_Grand_Master_of_the_Teutonic_Order.jpg)
Командування[ред. | ред. код]
- 1697: барон Даміан Уго фон Фірмонт цу Неерзен;
- 1859: полковник Йоган Плохль;
- 1865: полковник Йоган Тьопли фон Хоенфест;
- 1879–1895: полковник Густаф Борозіні фон Хоенштерн;
- 1895–1900: полковник Фердинанд Пфайффер;
- 1903–1904: полковник Норберт Кнопп фон Кірхвальд;
- 1905–1908: полковник Хуго Далер;
- 1909–1912: полковник Едуард Пьольц;
- 1913: полковник Едуард Стерц фон Понтегуерра;
- 1914: полковник барон Людвіг фон Хольцхаузен.[2]
Підпорядкування[ред. | ред. код]
2-й піхотний полк підпорядковувався 25-й піхотній дивізії, 2-го армійського корпусу.
Однострій[ред. | ред. код]
Перед Великою війною полк мав стандартний однострій німецьких полків піхоти Спільного війська Австро-Угорщини. Полковим кольором був світло синій. Прикладним металом – жовтий. Як і переважна більшість австро-угорських полків дойчмейстери мали власні відзнаки (каппени) на головні убори. Нині відомі два різновиди таких відзнак. Відзнака 1916 р. виготовлялась з металу із застосуванням емалей. Містила на собі символіку Тевтонського ордену. Друга відзнака була виготовлена у 1917 р., на згадку про Різдво на фронті. Вона мала більш простий вигляд.
-
Мушкетер та гауптман полку у 1696 р. -
Однострій полку часів Семирічної війни. -
Вояки 4-го полку у 1804 р. -
-
-
Оберлейтенант 4-го полку в парадній формі, 1914 р. -
Парадний кітель штабсфельдфебеля 4-го полку, 1914 р. -
Каппен 4-го піхотного полку. -
-
Каппен 4-го піхотного полку.
_in_Parade.png){kind=small}
Галерея[ред. | ред. код]
-
Відділ зв'язку в окопах 4-го піхотного полку. 1916 р. -
Відділ зв'язку, 1916 р. -
Кулеметний відділ в лісі на позиції. 1916 р. -
Замасковані намети, 1916 р. -
-
Польова каплиця в таборі 3-го батальйону на північний схід від с. Олександрівка (Рівненська область), 1916. -
-
Бійці полку ведуть обстріл ворожої авіації, 1916.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Військовослужбовці[ред. | ред. код]
- Роберт Штольц (25 серпня 1880, Грац — 27 червня 1975, Західний Берлін) — австрійський композитор, диригент. Був капельмейстром в 2-му піхотному полку;
- Едвард Ридз-Сміглий (11 березня 1886, м. Бережани — 2 грудня 1941, м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936);
- Юліус Рінгель (16 листопада 1889, Каринтія — 11 лютого 1967, Баєріш-Гмайн, Баварія) — австрійський та німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал гірсько-піхотних військ (1944) Вермахту.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bundesheer - Milizbataillone - Jägerbataillon Wien 1. www.bundesheer.at. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
- ↑ а б в k.u.k. Infanterieregimenter. www.mlorenz.at. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 5 грудня 2021.
| ||||||||||||||||||
