Збройні сили Австро-Угорщини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Wappen Kaisertum Österreich 1815 (Klein).png
Воєнний прапор

Збройні сили Австро-Угорщини (18671918; офіційна назва: нім. Kaiserliche und königliche Armee) — сукупність всіх військ Австро-Угорської імперії. До складу австро-угорських збройних сил входили: сухопутні війська Австро-Угорщини, ВМС Австро-Угорщини і ВПС Австро-Угорщини.

Сухопутні війська Австро-Угорщини[ред.ред. код]

Головнокомандувач австро-угорської армії імператор Франц Йосиф I.
Карта військових гарнізонів австро-угорської монархії, 1898
Польова артилерія, 1900
Винищувач-біплан Albatros D.III (належав асу Брумовському Годвіну)
Корабель австро-угорського флоту
Шолом австро-угорських драгунів

На чолі армії перебував імператор династії Габсбургів (під час Першої світової війни: Франц Йосиф I (18481916), Карл I (19161918)). Його найближчими помічниками були чотири інспектори армії і начальник генерального штабу.

Австро-угорські сухопутні війська складалися із:

  • Регулярної армії (лінійних військ). Комплектувалася обома половинами імперії, підпорядковувалася загальноімперському військовому міністру.
  • Ландвера (резервних військ), який ділився на австрійський та угорський. Австрійський Ландвер комплектувався тільки на території Цислейтанія. Угорський Ландвер (гонвед) набирався в Транслейтанія.
  • Ландштурма (ополчення). Скликався у воєнний час і також ділився на австрійську і угорську частини.

Армія укомплектовувалася за призовом. Призовний вік — у 21 рік, термін служби становив: a) для службовців регулярної армії — 3 роки, 7 років в резерві армії, 2 роки в резерві ландверу, б) для службовців ландверу — 2 роки та 10 років у резерві ландверу.

Відмінною рисою австро-угорської армії був її міжнаціональний склад. Комплектування армії відбувалося по територіальній системі. Вся територія країни була розділена на 105 округів поповнення, з яких кожен поповнював один піхотний полк імперської армії. За національностей полки розподілялися наступним чином: угорських — 19, німецьких — 16, чеських — 15, польських — 9, сербо-хорватських — 9, румунських — 7, словацьких — 4 і словенських — 2, (в даних полках відповідні національності становили понад 50% складу).

Штатний склад армії мирного часу становив (на 1909 рік):

Офіцерів Солдатів
Управління, заклади і регулярна армія 22 663 290 476
Австрійський ландвер 4 374 40 714
Угорський ландвер 3 910 28 007
Додаткові 502 7390
Боснійсько-герцеговинські війська 406 6 835
Всього 31 855 373 492

Піхота[ред.ред. код]

  • Піхота імперської армії:
    • лінійна — 102 піхотні полки (№ № 1—102), з них 55 австрійських та 47 угорських (полки 4-х батальйонні, батальйон з 4-х рот, рота з 4-х взводів).
    • стрілецька — 4 Тірольських імператорських стрілецьких полки, 26 окремих стрілецьких батальйонів.
    • босногерцеговинська — 4 полки і 1 стрілецький батальйон.
  • Піхота австрійського ландверу: 40 ландверних полків і 3 Тірольских стрілецьких полки. Всі полки, крім двох трибатальйонні.
  • Піхота угорських гонведів: 28 гонведних піхотних полків.

На озброєнні в піхоти були 8-мм магазинні гвинтівки Манліхера зразку 1895 з багнетом.

Кіннота[ред.ред. код]

  • Кіннота імперської армії: 42 кавалерійських полків, з яких 24 австрійських та 18 угорських. З них 15 драгунських, 16 гусарських, 11 уланських.
  • Кіннота австрійського ландверу: 6 уланських полків, 1 дивізіон тірольських кінних стрільців, 1 дивізіон далматинських кінних стрільців.
  • Кіннота угорських гонведів: 10 гусарських полків.

Артилерія[ред.ред. код]

  • Артилерія імперської армії:
    • а) 42 польових гарматних полків (4-х батарейного складу, батареї по 6 гармат).
    • б) 8 кінно-артилерійських дивізіонів (3-батарейного складу, батареї по 4 гармати).
    • в) 6 гірських артилерійських полків (батареї по 4 гармати).
    • г) 14 польових гаубичних полків.
  • Артилерія австрійського ландверу:
    • 16 гаубичних дивізіонів (2-х батарейного складу).

У польовий і кінної артилерії на озброєнні з 1909 р. стояла скорострільна щитова 8-см польова гармата М.5, гаубичні батареї були озброєні 10,4 см польовою гаубицею зраз. 1899 р. У гірській артилерії — 7 см гірські гармати і 10,4 см гірські гаубиці, важкі 240 мм гаубиці, 38-см гаубиці 150 мм баштові гаубиці.

Військово-морські сили Австро-Угорщини[ред.ред. код]

Перед Першою світовою війною австро-угорський флот складався з 2-х ескадр.

Також Австро-Угорщина мала у своєму розпорядженні річкову Дунайську флотилію. Флотилія складалася з моніторів, сторожових кораблів і допоміжних суден, зведених у дивізіони та групи. Брала дієву участь у Першій Світовій війні,— вважається, що один з її кораблів зробив перші постріли у цій війні. База її перебувала у Будапешті.

Військово-морські сили Австро-Угорщини припинили своє існування в 1918, після поразки Австро-Угорщини у війні і подальшого розпаду держави, та втрати Австрією і Угорщиною виходу до моря.

Військово-повітряні сили Австро-Угорщини[ред.ред. код]

Створені в 1893,— напередодні Першої світової війни до складу військово-повітряного флоту входило 10 дирижаблів, понад 30 літаків і 85 пілотів. З усіх країн-учасниць світової війни австро-угорські повітряні сили були одними із найслабших. Австро-угорські пілоти воювали проти російської авіації та проти італійців, британців, французів.

Панцерники, танки[ред.ред. код]

Для збройних сил Австро-Угорщини ще 1905 був виготовлений перспективний панцерник Austro-Daimler, що став прототипом для панцерників усіх країн. Через нерозуміння ролі автомобілів у бойових діях, консерватизм Франца Йосифа І він не був прийнятий на озброєння і у війну Австро-Угорщина вступила слабо моторизованою. Лише 1915 був розроблений панцерник Romfell, невеликі серії якого почали виготовляти з 1917 року. з панцерників було сформовано K.u.K. Panzerautozug No.1, до якого зокрема входили 2 панцерники Junovicz, трофейні італійський Lancia IZM, російський «Остин».

Посилання[ред.ред. код]