Rockwell B-1 Lancer

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rockwell B-1 Lancer
B-1B над Тихим океаном
B-1B над Тихим океаном
Тип стратегічний бомбардувальник
Виробник Rockwell International
Перший політ 23 грудня 1974
Початок експлуатації 1 жовтня 1986
Статус експлуатується
Основні експлуатанти ВПС США
Роки виробництва 19731974, 1983 - 1988
Одиниць вироблено B-1A: 4, B-1B: 100.
Вартість одиниці 283.1 мільйонів Доларів США у 1998 (B-1B)[1]
Commons-logo.svg  Зображення у ВікіСховищі

Rockwell[2] B-1 Lancer — американський надзвуковий стратегічний бомбардувальник зі змінною стрілоподібністю крила. Був розроблений у 1960-х рр. для заміни дозвукових Boeing B-52 Stratofortress, але останні використовуються у ВПС Сполучених Штатів і по сьогодні.

Перша його модифікація B-1A була розроблена на початку 1970-х років, але серійно не випускалася. Було побудовано всього чотири B-1A.

Модифікація B-1B, яка стала серійною версією цього літака, використовується у ВПС США по сьогодні.

Історія[ред.ред. код]

Розробка[ред.ред. код]

Міжнародна ситуація на наприкінці 1960-х рр. все ще залишалася досить хиткою, оскільки повним ходом йшла Холодна війна. Зважаючи на закриття програми North American XB-70 Valkyrie, США потрібен був новий стратегічний надзвуковий бомбардувальник, який міг би нести крилаті ракети з ядерною боєголовкою. Крім того вже тоді поставала необхідність заміни парку B-52 Stratofortress, які з розвитком систем ППО ймовірного супротивника здавалися неефективними.

Зважаючи на це, 3 листопада 1969 року ВПС США оголосили конкурс на новий бомбардувальник, розробляти який взялися дві провідні авіабудівні компанії Америки — North American Rockwell, яка зайнялася розробкою планера, та General Electric, на яку було покладено розробку двигунів. Проект майбутнього бомбардувальника отримав назву В-1A.

Проект знаходився під контролем президента США Річарда Ніксона, оскільки останній хотів мати широкий діапазон засобів для можливого удару у відповідь під час ядерної війни з СРСР. В цьому плані Ніксон керувався концепцією гнучкого реагування, яка була запропонована адміністрацією Джона Кеннеді у 1961 році.

Контракт на виробництво та випробування п'яти В-1A, а також 40 двигунів F101 було укладено 5 червня 1970 року. 23 грудня 1974 року з аеродрому у місті Палмдейл, що у штаті Каліфорнія у повітря піднявся перший прототип нового бомбардувальника, на який було встановлено двигуни YF-101. Після проходження серії повітряних випробувань літак було відправлено до резерву.

Четвертий прототип В-1A у 1981 році

Доля наступного представника серії В-1A була подібною — після першого польоту 14 червня 1976 року та серії випробувань його використання було припинено. Під час планових випробувань 5 жовтня 1978 року на ньому було досягнуто швидкості 2,2 М.

Було збудовано ще два дослідних В-1A, випробування яких загалом завершилися успішно. Але після приходу до влади у 1977 році новообраний президент США Джиммі Картер відмовився від серійного виробництва цих бомбардувальників, надавши перевагу використанню крилатих ракет.

Після того майже на чотири роки програма бомбардувальника В-1 була заморожена, але з обранням у 1981 році президентом республіканця Рональда Рейгана ситуація змінилася. Випробування В-1 були поновлені, але В-1A вже не задовольняв вимоги військового відомства США і на його основі почалася розробка нової версії стратегічного бомбардувальника, який отримав назву B-1B.

У жовтні 1981 року президент Рейган заявив про намір замовити 100 нових бомбардувальників B-1B та зробити його в майбутньому основним стратегічним надзвуковим бомбардувальником ВПС США.

Порівняно зі своїм попередником B-1B мав посилену конструкцію корпусу та шасі, що дозволило йому здійснювати зліт та посадку з більшим корисним навантаженням. Регульовані повітрозабірники, які встановлювалися на В-1A, було змінено на простіші нерегульовані. Також зазнала змін конструкція гондол двигунів.

Перший політ B-1B Lancer відбувся 18 жовтня 1984 року, а офіційне прийняття на озброєння у Військово-повітряних силах США — 1 жовтня 1986 року.

Експлуатація[ред.ред. код]

Всього за період серійного виробництва з 1984 по 1988 рр. було збудовано 100 бомбардувальників B-1B Lancer. З початку 1990-х років почалося переобладнання цих літаків з ядерного на звичайне озброєння. На сучасному етапі в модифікації B-1B реалізована концепція низьколетючого літака прориву ППО з можливістю огинання рельєфу місцевості.

Бойове хрещення B-1B відбулося під час операції «Лис пустелі» у грудні 1998 року, коли сили союзників (США та Великобританії) нанесли бомбові та ракетні удари по Іраку, метою яких було позбавити останнього можливості створення зброї масового ураження. Тоді B-1B прорвав іракську ППО та знищив бази Республіканської гвардії Іраку.[3]

У 1999 році 6 бомбардувальників B-1B, які базувалися на аеродромі Королівських ВПС Великобританії Феірфорд, взяли участь у операції НАТО в Косово. Тоді ці шість літаків разом скинули кількість бомб, яка еквівалентна 20-ом відсоткам всіх боєприпасів, що використовувалися під час цього конфлікту.[3]

За перші 6 місяців операції «Нескорена свобода» у 2001–2002 рр. B-1B скинули 40 % всіх боєприпасів (за вагою) та 70 % керованих боєприпасів JDAM.[3]

В останні роки ці літаки активно залучаються до операцій Іраку та Афганістані.

Сьогодні у ВПС Сполучених штатів налічується 66 літаків такого типу[4].

Конструкційні особливості[ред.ред. код]

З метою зниження ефективної площі розсіювання (ЕПР) в конструкції літака застосовані композитні матеріали. З них виконані передні горизонтальні поверхні, передні краї крила і стабілізатора, стулки бомбовідсіків, краї повітрозабірників, S-подібні канали яких оснащені профільованими перегородками, що виключають пряму видимість компресора двигунів. Площина антени РЛС, розміщеної в носовій частині фюзеляжу, нахилена вниз під кутом 35°.

Силова установка складається з чотирьох двоконтурних турбореактивних двигунів з форсажною камерою F101-GE-102 фірми General Electric, що мають максимальну тягу на форсованому режимі 13,9 кН. Двигуни розташовані в нижній частині фюзеляжу і оснащені нерегульованими повітрозабірниками.

Основу бортового радіоелектронного обладнання бомбардувальника складає багатофункціональна РЛС з синтезуванням апертури AN/APQ-164, яка забезпечує всепогодне виявлення і розпізнавання стаціонарних і рухомих наземних об'єктів, а також робить можливим політ літака на малих висотах та огинання ним рельєфу місцевості. До складу системи захисту літака AN/ALQ-161 входять станції попередження про опромінення, огляду задньої півсфери AN/ALQ-184, автомати скидання дипольних відбивачів і ІЧ пасток, а також буксирування повітряних перешкод AN/ALE-50 (розміщені у двох контейнерах, по чотири в кожному). Польотні дані і інформація, отримана від прицільно-навігаційного обладнання та системи оборони, відображаються на кольорових багатофункціональних індикаторах, установлених у кабіні екіпажу. Системи і обчислювальні засоби бортового РЕО об'єднані між собою за допомогою чотирьох мультиплексних шин розподілу даних з елементами волоконної оптики стандарту 1553В.

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

B-1A Orthographic.PNG

Джерело даних: Pace S., 1998; Logan D., Miller J., 1986; Ільїн В. Е., Левін М. А., 1996.

ТТХ B-1 різних модифікацій
B-1A B-1B
Технічні характеристики
Екіпаж 4
(командир, пілот, оператор озброєння та оператор оборонних систем)
Довжина, м 46 44,81
Розмах крила, м
(при мінімальному/максимальному куті стрілоподібності)
41,67/23,84
Висота, м 10,24
Площа крила, м ² 181,2
Коефіцієнт подовження крила 9,6/3,14
Коефіцієнт звуження крила 3,5/ —
Кут стрілоподібності по передній кромці 15°/67,5°
Профіль крила NA69-190-2
База шасі, м 17,53
Колія шасі, м 4,42
Маса порожнього, кг 64 860 86 180
Максимальна злітна маса, кг 176 800 216 365
Двигун 4 × ТРДДФ F101-GE-100 4 × ТРДДФ F101-GE-102
Бесфорсажна тяга, кН 4 × 75,6 4 × 64,9
форсажна тяга, кН 4 × 132,8 4 × 136,9
Льотні характеристики
Максимальна швидкість, км/год 2300 (2,22М) 1328 (1,25М) (на 15 240 м)
1160 (0,92М) (на 61-152 м)
Практична дальність, км
(без дозаправки)
9817 12000
Практична стеля, м 18 900 18 290
Навантаження на крило, кг/м² (расч.)
(При максимальної злітної маси)
975,7 1194,1
Тягооснащеність (разрахункова)
(За максимальної злітної маси на/без форсажу)
0,306/0,174 0,258/0,122
Озброєння
Бойове навантаження, кг 34 020 56 700[5][6]
(34 000 + 22 700 на зовнішніх підвісках)
Ракети «Повітря-поверхня» 24+8 × AGM-69
(Внутр. + Зовн.)
16 × AGM-129
24 × AGM-86
24 × AGM-158
Авіабомби 24 × B61 або B63
84 × Mk 82
24 × Mk 84
30 × CBU-87/89/97
30 × CBU-103/104/105
24 × GBU-31
15 × GBU-38
84 × міни Mk 62
8 × хв Mk 65

Rockwell B-1 Lancer в Україні[ред.ред. код]

22 вересня 1994 року на полтавський аеродром приземлився B-1B у складі делегації із трьох літаків для відзначення 51-ї річниці визволення Полтави та 50-річчя човникових рейсів американських бомбардувальників, що увійшли в історію як Операція «Френтік».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Skaarup p.17'
  2. компанія-виробник, нині — частина Boeing
  3. а б в (англ.) Histopy:B-1 Lancer
  4. (англ.) B-1B LANCER
  5. «B-1B Fact Book» (англійською). Архів оригіналу за 2012-06-24. 
  6. «Congressional Budget Office — B-1B bomber and options for enhancements» (англійською). Архів оригіналу за 2012-06-24.