Святий Прокл Болонський (Мікеланджело)
| італ. San Procolo | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | бл. 1494 —1495 рр. |
| Розміри: | 58,5 см |
| Висота: | 58,5 см |
| Матеріал: | мармур |
| Зберігається: | Болонья, Італія |
| Музей: | Базиліка ді Сан Доменіко |
 «Святий Прокл Болонський» у Вікісховищі | |
«Святи́й Прокл Боло́нський» (італ. San Procolo) — одна із трьох невеликих мармурових статуй, створених італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті бл. 1494 —1495 рр., для гробниці Святого Домініка у Болоньї[а]. Віктор Лазарєв вважав, що у цих ранніх творах скульптора для гробниці Святого Домініка — «Ангел із канделябром», «Петроній» та «Прокл» — відчувається вплив робіт Якопо делла Кверча[1]. За Лібманом, уже у цих статуях проглядає образ «героїчно-прекрасної людини»[2].
Опис[ред. | ред. код]
Статуя зображає Прокла Болонського, італійського воїна-святого, що був замордований римським імператором Діоклетіаном у Болоньї.
Фігура Прокла зібрана, сповнена протесту[3], а вираз обличчя нагадує про значно пізніші скульптури Мікеланджело — «Давида», «Мойсея», «Брута»[4]. Права рука юнака неначе передає готовність до дії, а ліва притримує довгий плащ. Ліва нога попереду, і уся вага спирається на праву. Прокл одягнений у коротку туніку, підперезану поясом.
У композиції чітко простежується контрапост, характерний для подальших робіт Мікеланджело.
На думку Фрица Ерпеля ця скульптура може вважатися раннім автопортретом митця[3], хоча цієї думки не поділяє Ерік Шильяно. Він вважає, що якщо це і можна вважати автопортретом, то митець зобразив себе як «…сердитого молодика, готового змести зі свого шляху будь-які перешкоди»[5].
Образ у мистецтві[ред. | ред. код]
Ця скульптура згадується у біографічному романі Карела Шульца «Камінь і біль» (1943):
|
(…) Святий Прокл (…) скинув плащ, аби катові легше було його схопити і, вийшовши на дорогу, що веде на небеса, прийняв муки з одухотвореним ликом[6] | 
|
У біографічному романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961) про статую «Прокл» написано, що з усіх його ранніх робіт лише вона «містила щось первобутне у собі»[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- а. ^ Вазарі не згадує про цю статую, оскільки вона була розпочата ще Нікколо дель Арка, і тільки завершена Мікеланджело[8]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 16.
- ↑ Либман, 1964, с. 9.
- ↑ а б Эрпель, 1990, с. 16.
- ↑ Wallace, 2010, с. 10.
- ↑ Scigliano, 2005, с. 52.
- ↑ Шульц, 2006, с. 343.
- ↑ Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.) . www.scribd.com. с. 294. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 31 березня.
(…)only the St. Proculus has something original in it
- ↑ Вазарі, 1970, с. 499.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Либман М. Я. Микеланджело Буонарроти. — М. : Советский художник, 1964. (рос.)
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
- Herbert von Einem; Ronald Taylor. Michelangelo = нім. Michelangelo (1959). — London : Methuen&Co Ltd, 1973. — 329 с. (англ.)
- Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0. (англ.)
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- John Addington Symonds. The Life of Michelangelo Buonarroti. — 1893. — 457 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |