Україна-Русь

Україна-Русь— термін, запропонований істориком Михайлом Грушевським, для окреслення українцями-руських земель. Поняття підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України щодо стародавньої Русі. Підкреслює нерозривність єдиного історичного процесу на етнічній території Наддніпрянської та Західної України від самого початку княжої доби, через Київську Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-руську державу, протягом козацько-гетьманського періоду і досі. Слово вживалося ще з 19 століття і набуло особливого розголосу після написання Михайлом Грушевським фундаментальної праці з української історії — «Історії України-Руси».

Лише за Берестейським миром від 9 лютого 1918 року офіційно визнали назву держави «Україна» радянська Росія, Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина. За міжнародним ризьким договором, укладеним 18 березня 1921 року, назву «українець» визнано «як одиноку і всенародну» замість таких інших давніших назв:

1. руської,
2. русинської,
3. полуднево-руської,
4. малоруської,
5. малоросійської,
6. українсько-руської,
7. русько-української.

Сучасність

Після відновлення незалежності України термін «Русь-Україна» здобув загальне визнання як в науковому середовищі, так і в масовій культурі. Чимало українських діячів, наприклад Святослав Караванський, отримали надію, що „коли над українцями не висітиме загроза національної смерті в общерусском колгоспі, вони вернуть собі своє безсмертне руське ім'я, яким його записано і в «Слові о полку Ігоревім», і в літописах Нестора“. Та визначальних кроків зроблено не було, що зокрема дало Московщині змогу підігрівати москвофільський рух на Закарпатті в уже незалежній Україні. Його основою стала штучна розбіжність між етнонімом «русин», що найдовше протримався саме на Закарпатті, та новішим етнонімом «українець», що вже міцно прижився та замінив історичний етнонім українців «русин» на всіх інших теренах держави.

Див. також

• Україна
• Руська мова
• Давньоукраїнська мова
• Карта Давня Україна-Русь (V-X ст.)

Джерела

• Михайло Грушевський. Історія України-Руси
• Євген Наконечний — Украдене ім’я; чому русини стали українцями? XX. СОБОРНІСТЬ