Чорна Русь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорна Русь

Polen in den Grenzen vor 1660.jpg

Чорна Русь (нім. Schwarzreussen) на мапі 1892 року з 4го видання Енциклопедії Майера, що відображає Річ Посполиту в 1660 році
Колозька церква — єдиний частково збережений пам'ятник городнянського будівництва ХІІ ст.

Чо́рна Русь — історична назва земель у північно-західній Білорусі, у басейні верхньої течії річки Німану.

Основними центрами Чорної Русі були Гродно, Новогрудок, Волковиськ, Слонім, Здітов (нині село Здітово), Ліда, Несвіж.

Назва[ред. | ред. код]

Назву «Чорна Русь» у XVI-XVII ст. вживали також і в інших значеннях. Походження цієї назви не з'ясовано.

«Чорна Русь» на географічних картах[ред. | ред. код]

1459 р. Карта Світу Фра Мауро. Територія в районі р. Оки (Правобережжя) названа Russia Nеgra (Чорною Руссю).[1]

1539 р. Олаф Магнус. Карта Скандинавії (Carta Marina). Russia Nigra (Чорна Русь) показана на схід від Пскова, як і на глобусі Меркатора (1541).[2]

Історія[ред. | ред. код]

З X ст. Чорна Русь входила до Київської Русі. У XII ст. Новгород-Литовський стає центром Чорної Руси. У XIII ст. Велике князівство Литовське і Галицько-Волинське князівство вели боротьбу за Чорну Русь, у результаті якої ця територія від 40-х років 13 ст. (на думку декого з істориків, вже з 1219) підпала під владу Литви. Близько 12551258 років тут правив син Данила Галицького — Роман Данилович, як васал литовського князя Міндовга. Деякий час Чорна Русь входила до володінь галицько-холмського князя та короля Русі Шварна Даниловича. Після його смерті остаточно підпала під владу Литви.

ГВК
у середині 13 ст.
Приєднання ГВК
(роки приєднання)
Межі земель
і удільних
князівств
Головні
торгівельні
шляхи
Кордони
руських
князівств
«Стольні гради»
(1230—1240)
(1230-ті)
(1252—1254)
(1280—1320)
(1289—1302)
(1251—1252)
(1254)


Частина Русі в старих авторів називалася Сарматією Азіатською (Sarmatia asiatica) на відміну від Русі, яка належала до Польського Королівства і називалася Сарматією Європейською. Пізніше цю Сарматію Азіатську називали Чорною Руссю і нові автори називали її Московією. Границя проходила до витоків Дніпра (біля Смоленська) та Дону (біля Новомосковська, Тульської об-ті). Власне Польща називалася в ті часи - Вандалія. Біла Русь обмежувалася - Великим Князівством Литовським. І до Червоної Русі, яка власне Королівською називалася, входили: Київщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Холмська, Белзька та Галицька землі; Львівська земля, яка називалася також Малою Руссю або Південною Руссю (Russia Australis), сюди входило також місто Ярослав. [3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Байцар Андрій."Чорна Русь" як одна із назв українських етнічних земель. Західноєвропейські карти XV-XVIII ст. https://baitsar.blogspot.com/2018/10/xv-xviii.html
  2. Байцар Андрій."Чорна Русь" як одна із назв українських етнічних земель. Західноєвропейські карти XV-XVIII ст. https://baitsar.blogspot.com/2018/10/xv-xviii.html
  3. Theatrum Cosmographico-Historicum .. - 2.,76 S., 1688

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]