Україна-Русь

Украї́на-Русь — термін для окреслення українських-русинських земель , так як українці до 20 ст називали себе русинами , руськими людьми (не варто плутати з росіянами , яких навіть Ленін називав великоросами). Термін підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України щодо стародавньої Русі. Підкреслює нерозривність єдиного історичного процесу на етнічній території Наддніпрянської та Західної України від самого початку княжої доби, через Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-руську державу, Велике князівство Руське, протягом козацько-гетьманського періоду і досі. Першим цей термін вжив у XIX столітті Павлин Свенціцький. Новоутворення прижилося не відразу й набуло розголосу завдяки працям Івана Франка та, особливо, Михайла Грушевського в його фундаментальній праці з української історії — «Історія України-Руси».

Сучасність

Після відновлення незалежності України термін «Україна-Русь» здобув загальне визнання як в науковому середовищі, так і в масовій культурі. Чимало українських діячів, наприклад Святослав Караванський, отримали надію, що «коли над українцями не висітиме загроза національної смерті в общерусском колгоспі, вони вернуть собі своє безсмертне руське ім'я, яким його записано і в „Слові о полку Ігоревім“, і в літописах Нестора». Та визначальних кроків зроблено не було, що зокрема дало Росії змогу підігрівати москвофільський рух на Закарпатті в уже незалежній Україні. Його основою стала штучна розбіжність між етнонімом «русин», що найдовше протримався саме на Закарпатті, та новішим етнонімом «українець», що вже міцно прижився та замінив історичний етнонім українців «русин» на всіх інших теренах держави.

Див. також

• Україна
• Руська мова
• Давньоруська мова

Джерела

• Михайло Грушевський. Історія України-Руси [Архівовано 14 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Євген Наконечний — Украдене ім'я; чому русини стали українцями? XX. СОБОРНІСТЬ [Архівовано 24 червня 2009 у Wayback Machine.]