Євгенія де Монтіхо (імператриця Франції)
| Євгенія де Монтіхо | |
|---|---|
| Eugénie de Montijo | |
 |
|
| Народилася | 5 травня 1826[1] Гранада, Андалусія, Іспанія |
| Померла | 11 липня 1920[1] (94 роки) Мадрид, Провінція Мадрид[d], Іспанія |
| Поховання | St Michael's Abbey, Farnborough[d] |
| Громадянство |  Франція Іспанія |
| Ім'я при народженні | María Eugenia Ignacia Agustina de Palafox Portocarrero y Kirkpatrick |
| Діяльність | світська левиця |
| Конфесія | Римо-католицька церква |
| Батько | Cipriano de Palafox y Portocarrero[d] |
| Мати | María Manuela Kirkpatrick[d] |
| Рід | Бонапарти |
| Родичі | Мартін I, Мартин I і Maria de Luna[d] |
| Брати, сестри | • María Francisca Palafox Portocarrero y KirkPatrick[d] |
| У шлюбі з | Наполеон III Бонапарт |
| Діти | Napoléon, Prince Imperial[d] |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
|
|
Імператриця Євгенія, вроджена графиня Монтіхо ісп. María Eugenia Ignacia Agustina Palafox de Guzmán Portocarrero y Kirkpatrick, condesa de Teba фр. Eugénie de Montijo, 5 травня 1826 — 11 липня 1920) — остання імператриця Франції, Дружина Наполеона III. Славилася своєю красою.
Походження[ред. • ред. код]
Народилася у Гренаді. Походить із дворянського роду іспанського, французького і шотландського походження. Її батько воював під прапорами Наполеона під час Іспансько-французької війни.
Отримала освіту в елітному пансіоні.
Дружина Наполеона[ред. • ред. код]
В 1852 знайомиться з імператором Франції Наполеоном ІІІ на балі в Єлісейському палаці. А в 1853 виходить заміж за нього.
Наполеон так сказав про неї: «Дама, яку я обрав, благородного походження … Будучи побожною католичкою, вона підносить до неба ті ж молитви про благо Франції, що і я. Я віддав перевагу жінці, яку люблю і поважаю..., цінуючи незалежність, серцеву прихильність і сімейне щастя вище династичних забобонів, я анітрохи не буду слабкіше, оскільки буду вільніше»…
Мала романи з дипломатами багатьох дружніх країн. Проводила міжнародну політику.
1870 після від'їзду чоловіка на війну (Французько-прусську, яку вона підтримувала) стала регентом. Після здачі Наполеона в пруський полон виїхала до Англії.
Останні роки[ред. • ред. код]
Її син Лулу загинув у англо-зулуській війні 1879 року. Після цього стала на чолі бонапартистів.
Померла у віці 94 років в Мадриді.
Див. також[ред. • ред. код]
- 45 Євгенія — астероїд, названий на честь цієї жінки.
Посилання[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
|
