Євгенія де Монтіхо (імператриця Франції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євгенія де Монтіхо

Eugénie de Montijo

Imperatrice Eugénie - Winterhalter - 1853.jpg
Народилася 5 травня 1826(1826-05-05)[1]
Гранада
Померла 11 липня 1920(1920-07-11)[1] (94 роки)
Мадрид, Madrid Province[d], Іспанія
Поховання St Michael's Abbey, Farnborough[d]
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Flag of Spain (1785-1873 and 1875-1931).svg Іспанія
Діяльність світська левиця[d]
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Cipriano de Palafox y Portocarrero[d]
Мати María Manuela Kirkpatrick[d]
Родичі Мартін I, Мартин I і Maria de Luna[d]
Брати, сестри María Francisca Palafox Portocarrero y KirkPatrick[d]
У шлюбі з Наполеон III Бонапарт
Діти Napoléon, Prince Imperial[d]
Автограф Empress Eugénie Signature.jpg
Нагороди

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Імператриця Євгенія, вроджена графиня Монтіхо ісп. María Eugenia Ignacia Agustina Palafox de Guzmán Portocarrero y Kirkpatrick, condesa de Teba фр. Eugénie de Montijo, 5 травня 1826 — 11 липня 1920) — остання імператриця Франції, Дружина Наполеона III. Славилася своєю красою.

Походження[ред.ред. код]

Народилася у Гренаді. Походить із дворянського роду іспанського, французького і шотландського походження. Її батько воював під прапорами Наполеона під час Іспансько-французької війни.

Отримала освіту в елітному пансіоні.

Дружина Наполеона[ред.ред. код]

В 1852 знайомитья з імператором франції Наполеоном ІІІ на балі в Єлисейському палаці. А в 1853 виходить заміж за нього.

Наполеон так сказав про неї: «Дама, яку я обрав, благородного походження … Будучи побожною католичкою, вона підносить до неба ті ж молитви про благо Франції, що і я. Я віддав перевагу жінці, яку люблю і поважаю .., цінуючи незалежність, серцеву прихильність і сімейне щастя вище династичних забобонів, я анітрохи не буду слабкіше, оскільки буду вільніше»…

Мала романи з дипломатами багатьох дружніх країн. Проводила міжнародну політику.

1870 після від'їзду чоловіка на війну (Французько-прусську, яку вона підтримувала) стала регентом. Після здачі наполеона в пруський полон виїхала до Англії.

Останні роки[ред.ред. код]

Її син Лулу загинув у англо-зулуській війні 1879 року. Після цього стала на чолі бонапартистів.

Померла у віці 94 років в Мадриді.

Див. також[ред.ред. код]

  • 45 Євгенія — астероїд, названий на честь цієї жінки.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]