Євгенія де Монтіхо (імператриця Франції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенія де Монтіхо
ісп. Eugenia de Montijo
Empress Eugénie in Court Dress (Guillemet after Winterhalter, Musée d'Orsay).jpg
Grand coat of arms of Empress Eugenie.svg
Прапор
3-га Імператриця Франції
Прапор
30 січня 1853 — 11 липня 1920
Попередник: Марія-Луїза Австрійська
 
Ім'я при народжені: ісп. María Eugenia Ignacia Agustina de Palafox Portocarrero y Kirkpatrick
Народження: 5 травня 1826(1826-05-05)[1][2][…] або 1826[4]
Гранада, Vega de Granadad, Гранада, Андалусія, Іспанія
Смерть: 11 липня 1920(1920-07-11)[1][2][…] або 1920[4]
Мадрид, Іспанія
Поховання:
Країна: Франція і Іспанія
Релігія: Римо-католицька церква
Рід: Бонапарти
Батько: Cipriano Portocarrerod
Мати: Марія Мануела Кіркпатрік
Шлюб: Наполеон III Бонапарт
Діти: Наполеон IV
Автограф: Empress Eugénie Signature.jpg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Імператриця Євгенія, вроджена графиня Монтіхо ісп. María Eugenia Ignacia Agustina Palafox de Guzmán Portocarrero y Kirkpatrick, condesa de Teba фр. Eugénie de Montijo; 5 травня 1826 — 11 липня 1920) — остання імператриця Франції, Дружина Наполеона III. Славилася своєю красою.

Походження[ред. | ред. код]

Народилася у Гренаді. Походить із дворянського роду іспанського, французького і шотландського походження. Її батько воював під прапорами Наполеона під час Іспансько-французької війни.

Отримала освіту в елітному пансіоні.

Дружина Наполеона[ред. | ред. код]

В 1852 знайомиться з імператором Франції Наполеоном ІІІ на балі в Єлісейському палаці. А в 1853 виходить заміж за нього.

Наполеон так сказав про неї: «Дама, яку я обрав, благородного походження … Будучи побожною католичкою, вона підносить до неба ті ж молитви про благо Франції, що і я. Я віддав перевагу жінці, яку люблю і поважаю…, цінуючи незалежність, серцеву прихильність і сімейне щастя вище династичних забобонів, я анітрохи не буду слабкіше, оскільки буду вільніше»…

Мала романи з дипломатами багатьох дружніх країн. Проводила міжнародну політику.

1870 після від'їзду чоловіка на війну (Французько-прусську, яку вона підтримувала) стала регентом. Після здачі Наполеона в прусський полон виїхала до Англії.

Останні роки[ред. | ред. код]

Її син Лулу загинув у англо-зулуській війні 1879 року. Після цього стала на чолі бонапартистів.

Померла у віці 94 років в Мадриді.

Див. також[ред. | ред. код]

  • 45 Євгенія — астероїд, названий на честь цієї жінки.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]