Мацелюх Євген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мацелюх Євген
Мацелюх Євген Іванович
О. E. Maceluh. 1922.jpg
о. Євген Мацелюх. 1922
Загальна інформація
Народження 1 січня 1893(1893-01-01)
Великі Бірки, на Тернопільщині
Смерть 21 листопада 1972(1972-11-21) (79 років)
м. Стейтен-Айленд поблизу Нью-Йорка, США
Освіта Тернопільська українська гімназія, Львівська духовна семінарія, Львівський університет
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 7 квітня 1920

Мацелю́х Євге́н Іва́нович (1 січня 1893[1], Великі Бірки, на Тернопільщині — 21 листопада 1972[2], м. Стейтен-Айленд поблизу Нью-Йорка, США) — греко-католицький священик, український громадсько-культурний та церковний діяч, журналіст, редактор. Почесний крилошанин Львівської митрополичої консисторії[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив у 1913 році Тернопільську українську гімназію, у 1917 — Львівську духовну семінарію[4], студіював теологію і філософію у Львівському університеті.

Під час Першої світової війни — в австрійському війську. Служив санітаром у м. Коломиї. Перед приходом російських військ до Коломиї звільнений з військової служби, виїхав на Гірський Шльонськ (Польща) де працював на вугільних копальнях у Моравській Остраві (нині Чехія). Там арештований австрійською поліцією і направлений до табору інтернованих українців. Під час перебування в м. Клагенфурт (Австрія), за допомогою двох римо-католицьких священиків, одержав особисті документи і вступив до німецької духовної семінарії, де закінчив два роки теологічних студій.

Від 1917 року продовжив навчання у Львові. Від листопада 1918 — в Тернополі: секретар окружної національної ради, від травня 1919 — відповідальний секретар щоденної газети «Українські вісті» (Тернопіль). Разом з УГА відійшов за Збруч, комісар преси і пропаганди у містечку Летичів, наприкінці 1919 повернувся до Галичини.

7 квітня 1920 митрополит Андрей (Шептицький) рукопоклав на священика. У 1920—1923 душпастир у селах Чернихівці, Зарубинці нині Збаразького району, і Шляхтинці нині Тернопільського району. В 1923—1930 рр. на парафії у с. Кудобинцях нині Зборівського району.

Після пацифікації і спалення парафіяльного дому о. Мацелюха восени 1930, до 1935 р. був настоятелем Голгоцької парафії на Підгаєччині та війтом сільської громади, у 1939—1941 рр. — адміністратор парафії у Козові.

В часи Другої світової війни виїхав на Лемківщину, звідти — до Німеччини. В таборі міста Аугсбург викладав латинську мову в гімназії для переселенців. У 1947 році виїхав до США. Призначений парохом Святоандріївської церкви у Філадельфії. Тут заснував товариство «Самопоміч», був його першим головою.

За заслуги як пастир, виховник, проповідник і організатор нагороджений званням почесного крилошанина львівської митрополичої консисторії. Зробив багато для поширення релігії своїми писаннями. Написав кілька книжок, його проповіді впродовж року друкувалися англійською («Sermons») та польською мовами в місячнику священиків «Казальніца».

Праці[ред. | ред. код]

  • свщ. Євген Мацелюх. Пресвята Євхаристія в життю христіянина. — Добра книжка. — 75 випуск. — Львів. — 1927.
  • Мацелюх Євген. Боже слово: недільні і празничні науки (на всі неділі і свята). — Йорктон (США). — 1948.
  • Мацелюх, Євген. Проповіді. 4,2(5), 3а(6), 4а(7), 5(8), 7(10), 9(12), 10(13), 11(14). — Church — Sermons. — США.
  • Мацелюх, Євген. Тернистий шлях: повість з переслідування церкви в Мексику. — Говерля. — Нью Йорк. — 1956.
  • Мацелюх, Євген. У стіп Марії: розважання про ласки Божої Матері. — Нью Йорк. — 1954.
  • Мацелюх, Євген. У стіп Марії: розважання про ласки Божої Матері. (Друге видання). — Нью Йорк. — 1955.
  • Мацелюх, Євген. Чудо Вифлеємської ночі: різдвяна містерія на 3 дії. — Філядельфія.
  • о. Роман Закревський, о. Євген Мацепюх. Бірки Великі // Золотого Поділля Тернопільщина і Скалатщина". — Т ІІІ. — Філадельфія, США. — 1983. — С. 341-345.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1] familysearch.org
  2. [2] Бл.п.о. совітник Євген Мацелюх: [Некролог] // СВОБОДА. Український щоденник. 24 листопада 1972 р. Ч. 217. — С. 3.
  3. Мацелюх Р., Побер Б., Ханас В. «Великі Бірки: З глибини віків до наших днів» Тернопіль: «Лілея», 2005. — С. 186-187. 
  4. Шляхами Золотого Поділля. Тернопільщина і Скалатщина, том ІІІ. — Філадельфія, США, 1983. — С. 550-552.

Джерела[ред. | ред. код]